УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2008 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.,
секретаря Довжинської Н.Б.,
з участю позивача - ОСОБА_3 та її
адвоката - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_1 та її
представника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 17 грудня 2007р.,-
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 17 грудня 2007 року відмовлено у позові ОСОБА_3 до Тисменицької міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішень ради від 05.01.2007 року, від 29.03.2007 року та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено - ОСОБА_3 зобов'язано звільнити захоплену земельну ділянку площею 0,0233 га, розташовану по АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у встановленні меж згаданої ділянки.
Місцевий суд дійшов до висновку про те, що відповідачка не захоплювала самовільно земельну ділянку площею 0,0233 га у ОСОБА_3, яка є власником АДРЕСА_1, однак не має правовстановлюючих документів на спірну землю. Також на думку суду І-інстанції, Тисменицька міська рада у відповідності із чинним законодавством прийняла рішення від 05.01.2007 року про надання ОСОБА_3 дозволу на
Справа № 22-ц-290/2008 р.
виготовлення правовстановлюючих документів для видачі державного акту на земельну ділянку площею не 0,24 га, а 0,2167 га.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суд, постановляючи рішення, допустив порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт вважає, що суд не звернув увагу на те, що Тисменицькою міською радою передано безоплатно земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства України та її, позивачки, прав на частину згаданої ділянки. ОСОБА_3 вказує, що нею доведено право користування ділянкою площею 0,24 га поАДРЕСА_1, частину якої захопила відповідачка. На її думку, суд І-інстанції безпідставно не прийняв цю обставину до уваги. Вважаючи у зв'язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_3 просить її скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а в зустрічному позові - відмовити.
В засідання Апеляційного суду представник Тисменицької міської ради не з'явився. Однак, Тисменицький міський голова надіслав суду заяву про розгляд даної справи у відсутності представника міської ради. Оскільки така заява не суперечить закону, вона підлягає до задоволення.
ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу з наведених підстав підтримала, вважаючи, що оскарженим рішенням не було захищено її право на користування та отримання у приватну власність спірної ділянки землі.
ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили, зазначаючи, що оскільки спірна ділянка площею 0,0233 га не перебувала у законному користуванні ОСОБА_3, то позивачка не вправі вимагати передачі цієї ділянки їй у приватну власність. Вважаючи у зв'язку із наведеним рішення по даній справі законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 виникло право власності на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22.11.2003 року та договору дарування від 27.05.2005 року (а.с.20-21).
Для будівництва та обслуговування цього будинку попередньому власнику було виділено 0,07 га (довідка - а.с. 56).
Однак, при переході права власності на згаданий будинок у ОСОБА_3 не виникло право користування земельною ділянкою площею 0,24 га, яку вона бажає отримати у власність. Такий висновок випливає з того, що у позивачки відсутні правовстановлюючі
документи, з наявністю яких чинне законодавство України пов'язує виникнення відповідного права.
На думку колегії суддів, посилання позивачки на те, що ця земля перебувала у її фактичному користуванні, та на те, що ОСОБА_1, порушивши межові знаки, захопила частину названої ділянки, не має правового значення і не створює для ОСОБА_3 ніяких переваг, в тому числі і перед відповідачкою, в отриманні з фонду державної або комунальної власності спірної ділянки.
Згідно ч.1 ст. 116; ч.10 ст. 118; ст. 121 ЗК України прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки в межах встановлених норм належить міській раді.
Виходячи із вище наведеного, суд І-інстанції правильно вважав безпідставними твердження ОСОБА_3 про незаконність рішення Тисменицької міської ради від 05.01.2007 року щодо надання їй дозволу на виготовлення правовстановлюючих документів по видачі акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2167 га та незаконність рішення названої ради від 29.03.2007 року.
Оскільки Тисменицькою міською радою було передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,3431 га з дотриманням вимог чинного законодавства України, то суд І-інстанції обгрунтовано задовольнив позовну вимогу про зобов'язання ОСОБА_3 звільнити самовільно захоплену ділянку площею 0,0233 га.
Приймаючи до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що суд І-інстанції постановив рішення по даній справі з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 17 грудня 2007 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.