Кримінальне провадження № 703/3024/14-к

1-кп/703/212/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Васильківської Т.В.

при секретарі Палієві В.М.

з участю прокурора Жежерун Р.В.

потерпілої ОСОБА_1

та обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі кримінальне провадження № 12014250230000129 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Никифорівка Артемівського району Донецької області, а жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого:

2 жовтня 2013 року Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,

- за ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, маючи не зняту і непогашену судимість за вчинення злочинів проти власності на шлях виправлення не став, а повторно, 26 січня 2014 року близько 20 год. за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3, провадження щодо якого закрито у зв'язку зі смертю підозрюваного, на перехресті вулиць Белінського та Веселої в м. Сміла, з метою незаконного заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, згідно обумовленого механізму і плану скоєння злочину, відповідно до якого ОСОБА_2 тримаючи за обидві руки приборкував протистояння потерпілого ОСОБА_4, а ОСОБА_3 обшукуючи потерпілого виявив та відкрито викрав належні йому мобільний телефон «Самсунг» вартістю 400 грн. із сім-карткою «Лайф» вартістю 15 грн., заподіявши таким чином потерпілому матеріальну шкоду на суму 415 грн.

Він же повторно, 15 лютого 2014 року близько 18 год. 20 хв., знаходячись біля домоволодіння № 30 по вул. Дзержинського в м. Сміла, умисно, з корисливих мотивів, шляхом ривка з рук ОСОБА_1, відкрито викрав належну їй сумку вартістю 300 грн., в якій знаходився гаманець вартістю 150 грн. та гроші в сумі 78 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 528 грн.

Він же повторно, 17 лютого 2014 року близько 18 год. за попередньою змовою та разом з ОСОБА_3, провадження щодо якого закрито у зв'язку зі смертю підозрюваного, біля бару «Світанок», що по пров. Московському в м. Сміла, з метою незаконного заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, відповідно обумовленого механізму і плану скоєння злочину, згідно з яким ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 одночасно штовхнули в спину потерпілого ОСОБА_5 від чого останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_2 обшукуючи кармани виявив та відкрито викрав належні потерпілому гроші в сумі 1 500 грн., чим заподіяв йому матеріальну шкоду на вказану суму.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, за що передбачена відповідальність згідно вимог ч. 2 ст. 186 КК України.

Обвинувачений винним себе визнав і надав суду показання, що дійсно він разом з покійним ОСОБА_3 26 січня 2014 року ввечері на перехресті вулиць Белінського та Веселої в м. Сміла забрали у незнайомого їм чоловіка мобільний телефон Самсунг, із сім картою, який продали а гроші витратили на власні потреби. 15 лютого 2014 року біля домоволодіння № 30 по вул. Дзержинського в м. Сміла він сам підбіг до потерпілої ОСОБА_1, яку раніше не знав, та вихопивши забрав у неї шкіряну сумку, в якій був гаманець із грошима. Гроші забрав собі а сумку і гаманець викинув. Ніякої гарнітури в сумці він не бачив. 17 лютого 2014 року близько 18 год. разом з покійним ОСОБА_3, біля бару «Світанок» штовхнули в спину потерпілого ОСОБА_5, якого раніше не знали, та після того як він упав забрали із його карманів гроші в сумі 1 500 грн., які витратили на власні потреби. Цивільний позов заявлений ОСОБА_1 визнав частково, зауваживши, що матеріальну шкоду визнає в межах пред'явленого обвинувачення, а щодо моральної шкоди, то не вважає що його дії спричинили потерпілій будь-яких моральних страждань, тому не визнав такі її вимоги. Крім того, повідомив, що в скоєному щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_1 надала суду показання, що викладені в обвинувальному акті обставини вчинення обвинуваченим відносно неї злочину 15 лютого 2014 року повністю відповідають дійсності, проте розмір завданої їй матеріальної шкоди дещо більший ніж зазначено в акті, та становить 1 890 грн., як вона зазначила у цивільному позові. Зокрема вартість шкіряної сумки та гаманця, що були викрадені у неї становить відповідно 450 та 380 грн., що підтверджується товарним чеком №183 виданим магазином «Каштан». Також у викрадений сумці знаходились ключі від квартири, тому вона змушена була замінити замки на вхідних дверях, і ця обставина підтверджується товарним чеком від 16 лютого 2014 року, згідно якого вона сплатила 400 грн. за заміну замків. Крім того, коли обвинувачений виривав у неї сумку, то вона впала на землю, в насідок чого її пуховик забруднився. І вона вимушена була здавати його на хімчистку, та витратити 95 грн., що підтверджується копією квитанці-договору №202339 від 26.02.2014 року. Документів, що підтверджували б матеріальну шкоду в решті заявлених вимог не надавала. Проте зауважила, що протиправними діями обвинуваченого їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 3 000 грн. Просила заявлений цивільний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з'ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред'явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_1 щодо цивільного позову, дослідженням письмових доказів на підтвердження заявленого цивільного позову, а також документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обставин, як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обвинуваченого суд не вбачає.

Враховуючи, що обвинувачений хоча і заявив про своє каяття у вчиненому, проте під час судового розгляду заявив, що його протиправні дії не могли спричинити потерпілій жодних моральних переживань, що на думку суду вказує на нещирість каяття обвинуваченого, тому така обставина не враховується судом як пом'якшуюча.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий; особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив новий злочин в період визначеного судом іспитового строку, за місцем проживання характеризується негативно; відсутність як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, а тому приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише за умови ізоляції його від суспільства, що можливе лише при призначенні покарання у виді позбавлення волі. Підстав для застосування до нього вимог ст.ст. 69, 75 КК України суд не знаходить.

Оскільки ОСОБА_2 вчинив злочини після засудження та до повного відбуття покарання, то остаточне покарання йому має бути призначене відповідно до вимог ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 2 жовтня 2013 року, яким його засуджено на 5 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення. В наслідок вчинення злочину відносно неї, обставини вчинення якого ніким із учасників провадження не заперечуються, винними діями обвинуваченого її спричинена матеріальна шкода. Заявлений у цивільному позові розмір матеріальної шкоди підтверджується лише частково доказами дослідженими та оціненими під час судового розгляду: показаннями потерпілої; копією квитанці-договору №202339 від 26.02.2014 року на суму 95 грн.; товарним чеком №183 виданим магазином «Каштан» на суму 830 грн.; товарним чеком від 16 лютого 2014 року, на 400 грн. а всього на суму 1 325 грн. Будь-яких інших доказів, спричинення матеріальної шкоди в заявленому обсязі потерпіла суду не надала, тому матеріальна шкода підлягає стягненню лише в тій частині, що підтверджується дослідженими судом доказами та становить 1 325 грн.

Також в судовому засіданні доведено наявність заподіяння неправомірними діями обвинуваченого потерпілій моральної шкоди, яка виразилась у стражданнях, негативних емоціях і переживаннях в наслідок вчинення відносно неї злочинних дій, які потерпіла оцінює в сумі 3 000 грн. При цьому позивач не довела суду наявності моральної шкоди в заявленому обсязі, тому суд, враховуючи принципи моральності, співмірності та достатності, задовольняє дані позовні вимоги до обвинуваченого частково в сумі 1 000 грн.

Речові докази та процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання, а тому такий строк слід рахувати з моменту затримання обвинуваченого, тобто з 30 квітня 2014 року.

Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_2 покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 2 жовтня 2013 року та остаточно визначити до відбування 5 років 3 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 30 квітня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 1 325 грн. матеріальної шкоди та 1 000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попереднім - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав не пов'язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду..

Головуючий: Т. В. Васильківська