Справа № 342/538/14-к

Провадження № 11-кп/779/255/2014

Категорія ч.1 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г.І. Г. І.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Стефанів Н.С., Фіцака Т.Д.,

з участю секретаря с/з Василаш Х.М.,

прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Городенківського районного суду від 20 червня 2014 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.115 КК України, -

в с т а н о в и л а :

вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_2, з професійно-технічною освітою, не працює, неодруженого, на утриманні має непрацездатну матір, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий, українця, громадянина України, засуджено,-

за ч.1 ст.115 КК України до позбавлення волі на строк 12 років.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 04 березня 2014 року, тобто з часу затримання.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 7 770 грн. на відшкодування матеріальної та 80 000 грн. моральної шкоди.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь держави вартість витрат за проведені експертизи в сумі 1991,34 грн., на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір -243. 60 грн. та в користь ОСОБА_5 - 450 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

Вирішено питання речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 вчинив умисне вбивство за таких обставин.

03.03.2014 року обвинувачений, який протягом дня вживав алкогольні напої, приблизно о 19 годині прийшов до ОСОБА_6 у квартиру АДРЕСА_1, що знаходиться в м. Городенка. Там були також їх спільні знайомі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знаходились у стані алкогольного сп,яніння. На побутовому грунті між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла суперечка, у ході якої він її ображав після чого пішов додому. Приблизно о 22 годині ОСОБА_6 спільно зі своїм знайомим ОСОБА_9 зайшли в квартиру ОСОБА_3, почали розмову, яка переросла в бійку під час якої ОСОБА_3 наніс удар ногою ОСОБА_9 та будучи обуреним поведінкою ОСОБА_6, вирішив позбавити її життя. Реалізовуючи свій злочинний умисел, схопив великий кухонний ніж, що знаходився на тумбочці та наніс їй один цілеспрямований удар ножем у життєво важливу ділянку тіла - грудну клітку, чим спричинив ушкодження у виді проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва із пошкодженням легені та масивною крововтратою, які за висновком експерта відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя. Того ж дня ОСОБА_6 була доставлена в Городенківську ЦРЛ, де від отриманих тілесних ушкоджень померла.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити. Вважає вирок незаконним у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи, неповнотою судового слідства та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Вказує, що у діях ОСОБА_3 немає складу злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, оскільки відсутній умисел на заподіяння смерті потерпілій, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.118 КК України. Вважає, що неповнота та однобічність досудового розслідування та судового слідства полягає у тому, що не встановлено, хто саме викликав швидку медичну допомогу потерпілій, через скільки часу з моменту отримання удару вона померла, не спростовано доводи ОСОБА_3 щодо реальної загрози зі сторони потерпілої та свідка ОСОБА_9, не взято до уваги те, що у обвинуваченого згідно висновку експертизи було виявлено тілесні ушкодження в різних частинах тіла, що, на її думку, підтверджує показання обвинуваченого щодо нанесення йому свідком ОСОБА_9 та потерпілою тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечив вимоги апеляційної скарги, пояснення захисника ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3, який теж підтримав апеляційну скаргу, але вважає, що судом першої інстанції йому призначено надто суворе покарання, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає до часткового задоволення із таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за який він засуджений, ґрунтується на належно зібраних і досліджених по справі достовірних доказах.

Згідно ст.118 КК України дії особи кваліфікуються за даною статтею у разі умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони.

Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 спричинили ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, які не могли реально загрожувати його життю, а шкода, завдана потерпілій ОСОБА_6, а саме її вбивство шляхом удару ножем в область серця, не була необхідною в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Вищезазначені доводи були підставою винесення постанови про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст.118 КК України (т.2, а.с.59-60).

Покликання захисника ОСОБА_4 про те, що судом не взято до уваги те, що у обвинуваченого ОСОБА_3 згідно висновку експертизи було виявлено тілесні ушкодження в різних частинах тіла, є необґрунтованими.

Висновком експерта №24 від 04.03.2014 року судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що у обвинуваченого було виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден чола, потиличної ділянки голови, грудної клітки, синця лівого колінного суглобу, які утворились від дії тупих твердих предметів, - відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1,а.с.196). Це спростовує доводи ОСОБА_3 щодо реальної загрози зі сторони потерпілої та свідка ОСОБА_9, оскільки хоча підтверджує показання обвинуваченого щодо нанесення йому свідком ОСОБА_9 та потерпілою ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, однак свідчить про відсутність реальної загрози його життю, на що покликається захисник у своїй апеляції.

Крім часткового визнання вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, його вина доводиться зібраними матеріалами справи, яким судом дано належну правову оцінку.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №19 трупа ОСОБА_6 (т.1, а.с.185-187)слідує, що її смерть настала в термін 10-11 годин до моменту розтину від масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі, що розвинулась внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з пошкодженням легень. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки з пошкодженням легені, а також масивною крововтратою, які утворились від колючо-ріжучого предмету, яким може бути ніж і щодо живих осіб має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечні для життя. Для спричинення тілесного ушкодження було нанесено один удар.

Зважаючи на те, що подія злочину мала місце приблизно о 22 годині 03 березня 2014 року, а судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6 було проведено з 08:30 год. по 10:20 год. 04 березня 2014 року, і смерть ОСОБА_6 згідно вказаної експертизи настала в термін 10-11 годин до моменту розтину, то покликання захисника ОСОБА_4 про те, що судом не встановлено, скільки часу минуло з моменту нанесення потерпілій удару ножем, спростовуються вказаними даними.

Покликання захисника ОСОБА_4 на неповноту та однобічність досудового розслідування і судового слідства, що полягає у невстановленні проміжку часу з моменту отримання удару та смерті потерпілої ОСОБА_6 теж не відповідають дійсності.

Із висновку судово-медичної експертизи №19 трупа ОСОБА_6 (т.1, а.с.187) слідує, що її смерть настала від масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що підтверджується морфологічними даними розтину трупа. Смерть настала в термін 10-11 годин до моменту розтину.

Вина ОСОБА_3 у вчиненому доводиться також показаннями ОСОБА_5, яка є законним представником неповнолітньої потерпілої, свідка ОСОБА_10 - фельдшера Городенківського відділення швидкої медичної допомоги та лікаря виїзної бригади Городенківського відділення ЕМД ОСОБА_11, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8. ОСОБА_9, ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Також вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення доводиться: рапортом про виявлення ОСОБА_6 з ножовим пораненням(т.1. а.с.69), даними протоколу огляду місця події від 04.03.2014 року з фототаблицею до нього, в якому описано результати огляду (т.1, а.с.71-74, 76-99), даними протоколу огляду місця події від 04.03.2014 року з фототаблицею до нього, в якому описана обстановка у квартирі (т.1. а.с.100-105), даними протоколу огляду трупа від 04.03.2014 року, під час проведення якого виявлено рану та вилучено мікрооб'єкти з рук на 2 липкі стрічки, зрізи нігтів рук, одяг (т.1. а.с.106), даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2014 року під час якого ОСОБА_3 продемонстрував, як наніс удар в область серця ОСОБА_6 (т.1, а.с.158-160), висновком експерта №19 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6, з якого слідує, що на краях рани виявлені сліди заліза, будь-яких даних про боротьбу та самооборону немає (т.1, а.с.185-187), висновком експерта №314 судово-токсикологічної експертизи крові та сечі трупа ОСОБА_6 виявлений етиловий спирт концентрації: в крові-1,73 проміле, в сечі-1,66 проміле (т.1, а.с.188), висновком експерта №69 від 17.04.2014 року з фототаблицями (т.1. а.с.204-210), висновками експертів №249 від 07.03.2014 р. судово-медичної експертизи рідкої крові трупа ОСОБА_6 (т.1. а.с.192) та №247 від 06.03.2014р. судово-медичної експертизи рідкої крові підозрюваного ОСОБА_3 (т.1, а.с.214), висновком медико-криміналістичної експертизи №69 від 17.04.2014 року з фототаблицями, згідно якого на передній поверхні грудної клітки зліва трупа ОСОБА_6 виявлена проникаюча колото-різана рана, у момент заподіяння якої потерпіла перебувала у вертикальному положенні і була повернута передньою поверхнею тіла до нападаючого, який також перебував у вертикальному положенні, і стосовно потерпілої діяв у напрямку спереду назад, зверху вниз, іншими матеріалами справи.

Суд належним чином дослідив ці та інші докази по справі, детально виклав їх зміст у вироку і дав їм правильну оцінку, допустимості, достатності і достовірності, наявності вини у вчиненні злочину, а показання обвинуваченого стосовно відсутності у нього наміру на вбивство ОСОБА_6 правильно розцінив як намагання ухилитись від відповідальності за вчинене та відкинув їх як спростовані доказами, дослідженими у ході судового слідства.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Разом з тим суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.

Згідно вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Однак, призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст. 65, 66 КК України, не в повній мірі врахував обставини кримінального провадження, що пом'якшують покарання, серед яких: часткове визнання вини, його характеристику по місцю проживання, а також поведінку потерпілої та свідка ОСОБА_9, які разом прийшли на квартиру обвинуваченого щоб зясовувати стосунки, де влаштували скандал, що і спонукало останнього до вчинення злочину.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і з урахуванням особи винного, дають підстави для пом"якшення покарання призначеного судом першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376,404,405,407,408,409,414,419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Городенківського районного суду від 20 червня 2014 року відносно ОСОБА_3 - змінити.

Пом,якшити призначене обвинуваченому ОСОБА_3 судом покарання за 1ч. ст.115 КК України до 9 (дев,яти)років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в цей же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Н.С. Стефанів

Т.Д. Фіцак

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук