ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 804/9410/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Чаба О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання незаконними дій та стягнення грошової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів;

- стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості допомогу в розмірі 12180 (дванадцять тисяч сто вісімдесят) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади економіста 2 категорії Жовтневого районного центру зайнятості м.Дніпропетровська у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплатою грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу». Не дивлячись на те, що в наказі директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 37-ос від 31.03.2014 року зазначено про виплату грошової допомоги позивачу при виході на пенсію, ОСОБА_1 не було виплачено допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, яка належить державним службовцям при виході на пенсію, як це передбачено діючим законодавством. Позивач в судовому засіданні зазначила, що рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 року № 11-рп/2013 надано офіційне тлумачення, що державний службовець у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів. З огляду на вищевикладене позивач вважає, що в його випадку настали всі юридичні факти, необхідні для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, у зв'язку з чим позов просила задовольнити.

Представником відповідача надано до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в судовому засіданні представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилався на відсутність правових підстав у позивача на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні», відповідно до якого ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» було виключено з 01.04.2014 року. Враховуючи те, що на момент звернення ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, у позивача вже було відсутнє право на отримання зазначеної грошової допомоги, тому позовні вимоги позивача є безпідставними. З огляду на вищевикладене представник відповідача просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, перебувала на державній службі в Жовтневому районному центру зайнятості м. Дніпропетровська понад 15 років, що підтверджується витягом з трудової книжки позивача, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наказу від 19.02.1999 року № 11-ос (копія витягу з наказу міститься в матеріалах справи) ОСОБА_1 було прийнято на посаду економіста 2 категорії Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська.

Наказом від 04.12.2012 року № 131-ос ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу організації працевлаштування населення Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська

31.03.2014 року наказом директора Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 37-ос (копія витягу з наказу міститься в матеріалах справи) ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу організації працевлаштування населення Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України. Наведеним наказом було визначено виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу».

При виході на пенсію позивачу не було виплачено грошову допомогу в розмірі 10 місячних окладів, яка належить державним службовцям при виході на пенсію, як це передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу».

12.06.2014 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про виплату вказаної допомоги.

Листом від 16.06.2014 року № 12/10-2358 Дніпропетровський обласний центр зайнятості повідомив, що наказ від 31.03.2014 року № 37-ос відповідає правовим нормам, встановленим діючим законодавством станом на 31.03.2014 року. У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2017 р. № 1166-VII з 01.04.2014 року виключено ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу», згідно якої державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів, з огляду на що відповідач вважає, що немає правових підстав на виплату позивачу зазначеної грошової допомоги.

Суд не погоджується з наведеними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналізуючи наведену вище норму суд приходить до висновку, що дана стаття передбачає виплату грошової допомоги, яка залежить від двох умов, а саме: виходу державного службовця на пенсію та наявності стажу державної служби не менше 10 років.

Частиною 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент зазначених правовідносин) визначено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку зокрема: 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (в редакції, чинній на момент зазначених правовідносин), особам, трудовий договір з якими розірвано за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» (за наявності відповідних умов), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на державній службі в Жовтневому районному центру зайнятості м. Дніпропетровська понад 15 років, а також на момент звільнення не досягла 56 років 6 місяців, проте згідно наведених норм мала право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку.

Довідка Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 10.06.2014 року № 348, копія якої містяться в матеріалах справи, підтверджує перебування ОСОБА_1 з 07.04.2014 р. на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська та отримання нею пенсії згідно Закону України «Про державну службу».

Також, відповідно до наказу від 29.11.2013 року (копія витягу з наказу міститься в матеріалах справи) ОСОБА_1 з 01.12.2013 року встановлено посадовий оклад у розмірі 1218 грн.

Право ОСОБА_1 на одержання пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» Дніпропетровським обласним центром зайнятості не заперечується.

Приймаючи до уваги те, що на момент звільнення у ОСОБА_1 були всі умови для призначення їй пенсії за Законом України «Про державну службу», а також за наявності стажу державної служби понад 10 років, суд вважає, що визначаючи право державних службовців на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу» у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років, дана норма законодавства не містить будь-яких інших особливих умов або виключень щодо її застосування.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 26.11.2013 року № 11-рп/2013 у справі № 1-14/2013 роз'яснено, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону № 3723 не встановлено.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення Конституційного Суду України є остаточним і не підлягає оскарженню.

Окрім того, Верховний суд України в постанові від 03.06.2014 року (справа № 21-22а14) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.11.2013 року № 11-рп/2013 зазначив, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Разом з тим суд вважає, що розірвання трудового договору з державним службовцем з підстав, зазначених у пункті 2 статті 40 КЗпП України, не може нівелювати право державного службовця на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності стажу державної служби не менше 10 років, оскільки положення КЗпП України та ст. 30 Закону України «Про державну службу» не містять окремої підстави припинення трудового договору та державної служби як вихід особи на пенсію.

Враховуючи наявність у позивача необхідного страхового стажу, суд вважає, що за наведеними обставинами позивач має законне право на одержання допомоги при виході на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Виходячи з вищевикладеного посилання відповідача на відсутність правових підстав у позивача на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» є безпідставними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних дій, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених обставин, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем без достатніх правових підстав не виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення. Оскільки відмова у виплаті грошової допомоги державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів призводить до виникнення негативних юридичних наслідків для позивача така відмова може бути предметом розгляду в адміністративних судах України.

З огляду на наведене, керуючись приписами ч. 2 ст. 11 та абз. 10 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, відповідно до яких позивач просив визнати незаконними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державним службовцям при виході на пенсію в розмірі 10 місячних посадових окладів та стягнути з Дніпропетровського обласного центру зайнятості допомогу в розмірі 12180 грн. Це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить. Так як спосіб захисту, обраний позивачем, є недостатнім для цього, суд вважає за доцільне визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів, а також зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 12 180 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного вище, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги державного службовця в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Зобов'язати Дніпропетровський обласний центр зайнятості призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в сумі 12 180 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 28 липня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса