ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2014 р. Справа № 804/8511/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Неклеса О.М.,
при секретарі судового засідання Колесник І.О.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Квашенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції в особі державного виконавця Квашенко Д.В. про визнання неправомірними дій, визнання незаконною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції в особі державного виконавця Квашенко Д.В., в якому, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, просить:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби міського управління юстиції Квашенко Д.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 42133030 від 19.02.2014 р.;
- визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 42133030 від 19.02.2014 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.03.2013 р. управлінням Укртрансінспекції у Дніпропетровської області було винесено постанову № 009186 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700, 00 грн. 19.02.2014 р. відповідачем за заявою управління Укртрансінспекції у Дніпропетровської області винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 42133030 по стягнення з позивача штрафу в сумі 1700, 00 грн. Позивач вважає, що зазначена постанова прийнята з порушенням ст. 17 та 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV), оскільки постанова управління Укртрансінспекції в Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу не визначена ст. 17 Закону № 606-ХІV як виконавчий документ, а тому не може бути прийнятою до виконання виконавчою службою. Також, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 щодо визначеного порядку оскарження постанов про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт та порядок стягнення у вигляді штрафу за ці правопорушення. При цьому, позивач зазначає, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 не містять жодних вказівок про можливість примусового виконання постанов про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт через органи державної виконавчої служби. На підставі наведеного, позивач вважає, що відповідачем незаконно віднесено постанову управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області до переліку виконавчих документів, незаконним є відкриття виконавчого провадження на підставі даної постанови та незаконним є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з цим, на думку позивача, дії відповідача є неправомірними, а постанова про відкриття виконавчого провадження № 42133030 від 19.02.2014 року підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
Представником відповідача 28.07.2014 р. надані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що 18.02.2014 р. на адресу відповідача надійшла постанова управління Укртрансінспекції у Дніпропетровської області № 009186 від 28.03.2013 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави штрафу на суму 1700, 00 грн. Керуючись положеннями Закону № 606-ХІV, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої було направлено сторонам наступного дня. У семиденний строк боржником у самостійному порядку вимоги виконавчого листа не виконано; заява боржника про відкладення виконавчих дій на адресу Жовтневого ВДВС не надходила. Представник відповідача наголошував, що відповідач при прийнятті постанови № 42133030 від 19.02.2014 р. про відкриття виконавчого провадження діяв у межах, у спосіб та у відповідності до вимог Закону № 606-ХІV та Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що управлінням Укртрансінспекції у Дніпропетровській області 28.03.2013 р. прийнята постанова № 009186 про застосування до ОСОБА_3 на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» фінансової санкції у сумі 1700, 00 грн.
За заявою управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській (далі по тексту - стягувач) від 03.02.2014 р. № 640/5/59-14, державним виконавцем Жовтневого ВДВС Квашенко Д.В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 р. № 42133030 щодо виконання постанови від 28.03.2013 р. № 009186.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 р. № 42133030 супровідним листом від 19.02.2014 р. № 18839/25 направлена на адресу боржника - ОСОБА_3, а саме: АДРЕСА_1
З тексту позовної заяви вбачається, що відповідач не надіслав позивачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 р. № 42133030 у строк, передбачений Законом № 606-ХІV, а дізнався ОСОБА_3 про порушення своїх прав та інтересів лише 10.06.2014 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Позивач зазначає, що дату його ознайомлення з матеріалами підтверджує відмітка в матеріалах виконавчого провадження. У зв'язку з цим, 10-ти денний строк а оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження спливає 20.06.2014 року.
Позивач, вважаючи, що прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 року № 42133030 порушує його права та інтереси, звернувся до адміністративного суду з позовом.
До суду позовна заява направлена ОСОБА_3 20.06.2014 року рекомендованим листом, про що свідчить поштовий штамп на конверті.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, відповідач в судовому засіданні повідомив суд про те, що ОСОБА_3 знайомився з матеріалами виконавчого провадження двічі і на другий раз зробив фотокопії матеріалів виконавчого провадження. Але письмових доказів, зокрема, необхідних відміток в матеріалах виконавчого провадження про дату ознайомлення ОСОБА_3 з матеріалами виконавчого провадження надати суду не зміг. Відповідачем також не надано суду поштового повідомлення про вручення ОСОБА_3 рекомендованого листа, яким була направлена до позивача копія постанови про виконавче провадження від 19.02.2014 р. № 42133030.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена.
Таким чином, враховуючи те, що доказів отримання позивачем копії постанови про виконавче провадження від 19.02.2014 р. № 42133030, з метою недопущення порушення прав, свобод та інтересів позивача, запобігання перешкоджанню реалізації права позивача на захист, суд поновлює пропущений позивачем строк звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 606-ХІV.
Відповідно до ч. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно ст. 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до п. п. 6, 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-ХІV, виконавчими документами за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, зокрема, є постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Статтею 18 Закону № 606-ХІV визначено вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Положеннями ст. 19 Закону № 606-ХІV встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема, є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ст. 22 Закону № 606-ХІV, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до ст. 25 Закону № 606-ХІV, якою визначений порядок прийняття виконавчого документа до виконання, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 31 Закону № 606-ХІV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Початок примусового виконання рішень, відповідно до ст. 27 Закону № 606-ХІV, починається у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (далі по тексту - Інструкція), розроблена відповідно до Закону № 606-ХІV, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п. 3.1 Інструкції, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону. Підставою для вжиття заходів примусового виконання рішень є виконавчий документ, який пред'явлений до виконання в установленому Законом порядку.
Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону № 606-ХІV.
Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 387/2011 затверджено «Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті», відповідно до якого Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра інфраструктури України.
Укртрансінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування..
Основними завданнями Укртрансінспекції України зокрема є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.
Укртрансінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює організацію роботи та контроль за виконанням загальнодержавних програм, планів, заходів з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства; здійснює контроль за дотриманням ліцензійних умов при здійсненні господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та інші.
Укртрансінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Укртрансінспекція України реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що постанови про адміністративні стягнення (адміністративно-господарські штрафи) територіальних органів-управлінь Укртрансінспекції України у разі їх добровільного не виконання, мають бути виконані в примусовому порядку відповідними територіальними органами державної виконавчої служби відповідно до вимог Закону № 606-ХІV.
Матеріалами справи підтверджено, що управлінням Укртрансінспекції у Дніпропетровській області прийнята постанова від 28.03.2014 року № 009186 відповідно до якої, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт ОСОБА_3 в зв'язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700, 00 грн. Порушення законодавства про автомобільний транспорт з боку ОСОБА_3 підтверджується актом № 015582 від 06.03.2013 року.
Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідно до п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Постанова управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області від 28.03.2014 року № 009186 ОСОБА_3 не оскаржувалась та не виконана останнім у добровільному порядку у встановлений законом строк.
Враховуючи зазначене, управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області звернулось з заявою про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2014 року № 640/5/50-14 до Жовтневого ВДВС щодо виконання постанови від 28.03.2014 року № 009186.
Державним виконавцем Жовтневого ВДВС Квашенко Д.В. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 року № 42133030 щодо виконання постанови управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області від 28.03.2014 року № 009186.
Суд зазначає, що посилання позивача як на підставу для обґрунтування своїх позовних вимог на Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, зокрема на те, що цей документ не містить жодних вказівок про можливість примусового виконання постанов про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт через органи державної виконавчої служби, суд не бере до уваги, оскільки цим нормативно-правовим актом встановлений порядок, зокрема, для оскарження постанов територіальних органів - управлінь Укртрансінспекції, а примусовий порядок виконання рішень органів державної влади визначений Законами України, в даному випадку - Законом № 606-ХІV та Законом України «Про автомобільний транспорт».
Поряд з цим, правомірність винесення постанови управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області від 28.03.2014 року № 009186 не є предметом розгляду в даній адміністративній справі
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2014 року № 42133030 державний виконавець Жовтневого ВДВС Квашенко Д.В. діяла на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Законом № 606-ХІV, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 01.08.2014 р.
Суддя О.М. Неклеса