ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2014 р. Справа № 804/8448/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання дії неправомірними, скасування постанови та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради (далі - КП «Нікопольське ВУВКГ», позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Нікопольського МУЮ, відповідач-1), Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (далі - УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі, відповідач-2), в якому просить :

- визнати дії ВДВС Нікопольського МУЮ щодо винесення постанови 02.06.2014 р. про відкриття виконавчого провадження № 43531019 неправомірними;

- скасувати постанову від 02.06.2014 р. державного виконавця про відкриттявиконавчого провадження № 43531019 з примусового виконання виконавчого документа, виданого УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі, а саме: рішення № 0375 від 06.05.2009 р. про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» грошових коштів у розмірі 11080, 48 грн.;

- визнати виконавчий документ, а саме: рішення УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі № 0375 від 06.05.2009 р. про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» грошових коштів у розмірі 11080, 48 грн. таким що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі пропущено строк пред'явлення до виконання виконавчого документу № 0375 від 06.05.2009 р. про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» грошових коштів у розмірі 11080, 48 грн., а тому дії ВДВС Нікопольського МУЮ щодо винесення постанови 02.06.2014 р. про відкриття виконавчого провадження № 43531019 є неправомірними. Отже, у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення до виконання, виконавчий документ № 0375, який набрав чинності 06.10.2010 р. є таким, що не підлягає виконанню, а постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 43531019 підлягає скасуванню. У зв'язку вищезазначеним, представник позивача просив адміністративний позов задовольнити.

Представником відповідача-2 подано до суду письмові заперечення, в яких зазначено про безпідставність позовних вимог та необґрунтованість позову. Представником відповідача вказано, що рішення № 0375 від 06.05.2009 р. є рішенням про застосування до позивача фінансових санкцій, а не рішенням про стягнення з позивача грошових коштів у розмірі 11080, 48 грн., як зазначено в адміністративному позові. Вимога позивача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, не узгоджується з приписами ст. 259 КАС України, якою визначено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ, який видано іншою установою, згідно норм КАС України, не може бути визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, на думку представника відповідача, означена позовна вимога не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Представником відповідача також вказано, що підставою для внесення до картки особового рахунку платника боргу за спірним рішенням визначається не датою набрання чинності постановою суду, а датою надходження відповідного документу до управління, тому датою набуття чинності рішення № 0375 від 06.05.2009 р. є 06.05.2014 р., а її визначення посадовими особами УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі є правомірним, що спростовує твердження позивача щодо строку набуття чинності рішенням № 0375, які не обґрунтовані нормами законодавства. Поряд з цим, представником відповідача-2 зазначено, що зобов'язання за рішенням № 0375 про застосування фінансової санкції є узгодженим і є заборгованістю позивача перед Пенсійним фондом. Враховуючи вищезазначене, представник відповідача-2 просив відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову. Представником відповідача-2 подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ.

Від ВДВС Нікопольського МУЮ надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, представник відповідача-1 просив винести рішення на розсуд суду.

Положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2009 р. УПФУ в м. Нікополі Дніпропетровської області було прийнято рішення № 0375 про застосування до КП «Нікопольське ВУВКГ» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 11080, 48 грн.

Позивачем зазначене рішення УПФУ було оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Ухвалою суду від 30.09.2010 р. по справі № 2-а-11930/09/0470 адміністративний позов КП «Нікопольське ВУВКГ» про скасування рішення № 0375 від 06.05.2009 р. залишено без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили 06.10.2010 р.

Ухвалу суду від 30.09.2010 р. по справі № 2-а-11930/09/0470 УПФУ в м. Нікополі та УПФУ Нікопольському районі отримало 06.05.2014 р., що підтверджується реєстраційним штампом на копії ухвали суду за № 1342 (копія ухвали з відповідною відміткою міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

22.05.2014 р. УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області на адресу ВДВС Нікопольського МУЮ направлено виконавчий документ - рішення УПФУ № 0375 від 06.05.2009 р. про застосування до КП «Нікопольське ВУВКГ» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду в розмірі 11080, 48 грн. для виконання, який надійшов до ВДВС Нікопольського МУЮ 29.05.2014 р.

02.06.2014 державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV), було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43531019 про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» на користь УПФУ в м. Нікополь та Нікопольському районі заборгованості у розмірі 11080, 48 грн. Постанова надіслана боржнику до виконання, стягувачу до відома.

В провадженні ВДВС Нікопольського МУЮ також перебуває зведене виконавче провадження № ВП 25397668 про стягнення з боржника КП «Нікопольське ВУВКГ» на користь стягувачів суми боргу.

10.06.2014 р. постановою державного виконавця, на підставі ст. 33 Закону № 606-ХІV було приєднано виконавче провадження № 43531019 з примусового виконання рішення № 0375, виданого 06.05.2009 р., до зведеного виконавчого провадження № ВП 25397668 про стягнення з боржника КП «Нікопольське ВУВКГ» на користь стягувачів суми боргу.

Як вбачається з рішення УПФУ в м. Нікополі Дніпропетровської області № 0375 від 06.05.2009 р., суми, зазначені в рішенні, підлягають сплаті в 10-денний строк з дня одержання цього рішення. В рішенні вказано, що датою набрання чинності рішенням є 06.05.2014 р.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-ХІV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 18 Закону № 606-ХІV визначено вимоги до виконавчого документа. Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Положеннями ст. 19 Закону № 606-ХІV встановлено, що підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема, є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 22 Закону № 606-ХІV, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки, зокрема, інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ст. 25 Закону № 606-ХІV, якою визначений порядок прийняття виконавчого документа до виконання, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що державним виконавем ВДВС Нікопольського МУЮ отримано виконавчий документ № 0375 від 06.05.2009 р., який відповідав вимогам Закону № 606-ХІV, а тому підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця не було.

Законом № 606-ХІV не надано державному виконавцю права щодо самостійного визначення строку набуття чинності виконавчим документом, таке право відноситься до компетенції органу, що видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження жодного рішення суду щодо недійсності рішення № 0375 від 06.05.2009 р., в тому числі і щодо набрання чинності зазначеного рішення - відсутні, доказів існування таких рішень до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 р. по справі № 2-а-11930/09/0470 про залишення без розгляду адміністративного позову КП «Нікопольське ВУВКГ» про скасування рішення № 0375 від 06.05.2009 р. УПФУ в м. Нікополі та УПФУ Нікопольському районі отримана 06.05.2014 р., що підтверджується реєстраційним штампом на копії постанови суду за № 1342.

Керуючись нормами Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 988/18283, УПФУ в м. Нікополі та УПФУ Нікопольському районі в рішенні № 0375 від 06.05.2009 р. було правомірно зазначено дату набрання чинності рішенням, а саме - 06.05.2014 р.

З огляду на досліджені документи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо пропущення строку пред'явлення до виконання виконавчого документу № 0375 від 06.05.2009 р.

Поряд з цим, судом встановлено, що в позовній заяві рішення № 0375 від 06.05.2009 р. визначено позивачем як рішення про стягнення з КП «Нікопольське ВУВКГ» грошових коштів у розмірі 11080, 48 грн. Однак, з матеріалів справи вбачається, що дане рішення передбачає застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені та не є рішенням про стягнення грошових коштів.

Що стосується вимоги позивача про визнання виконавчого документу - рішення УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі № 0375 від 06.05.2009 р. таким, що не підлягає виконанню, суд зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 259 КАС України визначено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Аналізуючи положення наведеної норми, суд доходить висновку, що судом може бути визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий судом. Рішення № 0375 від 06.05.2009 р. винесено УПФУ в м. Нікополі та Нікопольському районі, позивач скористався правом його оскарження, проте станом на день розгляду справи зобов'язання за рішенням № 0375 є узгодженим та підлягає виконанню.

Враховуючи викладені вище обставини у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого документу № 0375 від 06.05.2009 р. таким, що не підлягає виконанню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2014 р. № 43531019 державний виконавець ВДВС Нікопольського МУЮ діяв на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Законом № 606-ХІV, постанова є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим, позовні вимоги КП «Нікопольське ВУВКГ» задоволенню не підлягають.

Що стосується питання судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено суму судового збору 182, 70 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору - 1827, 00 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог позивача, решта судового збору в сумі 1644, 30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Нікопольської міської ради на користь Державного бюджету України решту судового збору в розмірі 1 644 грн. 30 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса