ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 р. Справа № 804/8824/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М.,

судді Ількова В.В,.

судді Дєєва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровська обласна державна адміністрація звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної виконавчої служби України в особі Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейка М.В. про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію від 16.06.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України знаходиться виконавче провадження № 12004699, відкрите постановою державного виконавця Борейка М.В. від 24.03.2009 р., з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4088/08 про зобов'язання позивача затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки загальною площею 840 га для видобутку корисних копалин ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК», зобов'язання позивача надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки згідно акту вибору та обстеження зазначеної земельної ділянки. Проте, як зазначає позивач, що повністю виконати рішення суду неможливо, оскільки лише 143 га земель знаходяться в державній власності, по яким було прийнято розпорядження голови облдержадміністрації від 13.08.2008 року № Р-466/0/3-08 «Про погодження матеріалів місця розташування земельної ділянки», а інші землі - це землі приватної власності і власникам земельних ділянок на сьогоднішній день невідомо, що на їх земельні ділянки без їхньої згоди надається право вибору ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК». При цьому, затвердження акту вибору та обстеження земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок, що знаходяться у приватній власності суперечить принципам діяльності місцевих державних адміністрацій щодо пріоритетності прав людини відповідно до статті 3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Позивач неодноразово звертався державного виконавця з обґрунтуванням причин неможливості виконання рішення суду, однак усі ці звернення державним виконавцем залишилися без уваги. 20.06.2014 р. до позивача надійшли оскаржувана постанова та вимога від 17.07.2014 р. про виконання виконавчого листа № 2а-4088/08.

Представником позивача зазначено, що державним виконавцем не враховано, що фактично рішення суду було частково виконано відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 13.08.2008 року №Р-466/0/3-08 «Про погодження матеріалів місця розташування земельної ділянки». Станом на день подання позову підтверджено наявність у позивача поважних причин, в результаті яких рішення суду не виконано, а отже, постанова державного виконавця про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду, є неправомірною. При цьому, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови про накладення штрафу не наведені доводи, на підставі яких державний виконавець прийшов до висновку про відсутність поважних причин у облдержадміністрації, які б унеможливлювали виконання ним судового рішення. Крім цього, вимога державного виконавця від 17.07.2014 р. про виконання виконавчого листа № 2а-4088/08 порушує конституційне право громадян - власників відповідних земельних ділянок, на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїй майном. Представником позивача 25.07.2014 р. подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження, яке було підтримано представником позивача в судовому засіданні 31.07.2014 р.

Представник відповідача заперечень проти адміністративного позову не надав. 25.07.2014 р. представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі відповідача. В судове засідання 31.07.2014 р. представник відповідача не прибув,про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст.ст. 122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 р. в адміністративній справі № 2-а-4088/08 адміністративний позов ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат» до Дніпропетровської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, зобов'язано Дніпропетровську обласну державну адміністрацію:

- затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки від 07.02.2005 р. та додані до нього матеріали вибору земельної ділянки, загальною площею 840 га для гірничо-добувної промисловості, для видобутку корисних ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат»;

- надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки від 07.02.2005 р., загальною площею 840 га для гірничо-добувної промисловості, для видобутку корисних копалин ВАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат».

Судове рішення набрало законної сили 14.11.2008 року. Дніпропетровським окружним адміністративним судом 13.02.2009 р. видано виконавчий лист по адміністративній справі № 2-а-4088/08.

24.03.2009 р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Роєнко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4088/08 від 13.02.2009 р., якою боржнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації запропоновано добровільно виконати судове рішення.

21.04.2009 р. боржнику виконавчого провадження ВП № 12004699 направлено вимогу державного виконавця № 3968-0-33-09-25-279/7 про надання у письмовому вигляді інформації про наслідки виконання виконавчого листа.

Листом від 30.04.2009 р. № 42-2240/0/2-09 Дніпропетровська обласна державна адміністрація звернулась до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, в якому зазначено, що судове рішення частково виконано відносно 143 га земель, що віднесені до державної власності, проте не виконано вимоги виконавчого документу суду в іншій частині, оскільки відсутня згода власників таких земель. На підставі зазначеного, позивач просив державного виконавця звернутися до суду із заявою про роз'яснення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 р. та зупинити провадження за виконавчим листом.

08.05.2009 р. Дніпропетровська обласна державна адміністрація звернулась до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби з листом № 42-2370/0/2-09 з зазначенням причин часткового виконання виконавчого листа № 2-а-4088/08 та з проханням звернутися до суду із заявою про роз'яснення постанови суду від 31.10.2008 р. в адміністративній справі № 2-а-4088/08 та зупинення провадження за виконавчим листом.

За результатами розгляду листів позивача від 30.04.2009 р. № 42-2240/0/2-09 та № 42-2370/0/2-09 від 08.05.2009 р. відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби направлено позивачу відповідь від 05.06.2009 р. № 10497-25, в якій зазначено про обов'язковість судового рішення, відсутність у державного виконавця повноважень щодо роз'яснення рішення суду, встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення та зазначено про відмову у зупиненні виконавчого провадження.

18.06.2009 р. за вих. № 3968-0-33-09-25-279/7 на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено вимогу державного виконавця про надання у письмовому вигляді інформації про наслідки виконання виконавчого листа.

31.07.2009 р. позивачем сформовано відповідь за № 42-3936/0/2-09 на вимогу державного виконавця від 18.06.2009 р., якою повідомлено відповідача про звернення до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду та проханням зупинити виконавче провадження на підставі п. 13 ч. 1 ст. 34 та абз. 3 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (далі - Закон № 606-ХІV) до розгляду заяви по суті.

Листом без дати № 8952-0-26-11/20/7 відповідачем повідомлено позивача про те, що інформація, викладена у заяві позивача від 31.07.2009 р., прийнята до відома та зазначено, що державним виконавцем буде прийнято відповідне рішення у встановлений законом строк, про що заявника буде повідомлено додатково.

21.04.2011 р. за вих. № 3968-0-33-09-25-138/7 на адресу Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено вимогу державного виконавця в семиденний строк виконати рішення суду та надати у письмовому вигляді інформацію про наслідки виконання виконавчого листа, у відповідь на яку Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом від 10.05.2011 р. повідомила про часткове добровільне виконання рішення суду, фактично до його винесення та неможливість виконання рішення суду в іншій частині з огляду на належність землі громадянам на праві приватної власності та розпорядження вказаною земельною ділянкою відповідно до повноважень Кабінетом Міністрів України. В листі від 10.05.2011 р. позивач також зазначає про неодноразове звернення до державного виконавця з проханням звернутися до суду із заявою про роз'яснення постанови суду від 31.10.2008 р. та зупинення провадження за виконавчим листом, проте відсутністю відповідей з цього приводу від державного виконавця.

05.06.2013 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. на підставі статей 11, 89 Закон № 606-ХІV винесено постанову про накладення на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 р. у справі № 804/9360/13-а за позовом Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання неправомірними дій та скасування постанови позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 05.06.2013 р., винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком Максимом Валерійовичем, в іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Копія зазначеної постанови міститься в матеріалах адміністративної справи № 804/8824/14 з відміткою про набрання законної сили судовим рішенням 26.08.2013 р.

29.01.2014 р. Державною виконавчою службою України в особі Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву (подання) про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейка М.В. від 29.01.2014 р. зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4088/08, виданого 13.02.2009 р., у зв'язку зі зверненням державного виконавця до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2014 р. відмовлено в задоволенні заяви представника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України встановлення способу і порядку виконання постанови суду від 31.10.2008 р.

16.06.2014 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейком М.В. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-4088/08.

Постановою державного виконавця від 16.06.2014 р. стягнуто з боржника - Дніпропетровської обласної державної адміністрації виконавчий збір у розмірі 1360, 00 грн.

16.06.2014 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейко М.В. на підставі статей 11, 89 Закон № 606-ХІV винесено постанову про накладення на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана постанова надійшла до Дніпропетровської обласної державної адміністрації засобами поштового зв'язку 20.06.2014 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1 Закону № 606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ст. 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-ХІV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Частиною 1 ст. 89 Закону № 606-ХІV визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про наявність поважних причин, з яких не може бути виконане рішення суду, суд вважає їх обґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 13.08.2008 р. № Р-466/0/3-08 «Про погодження матеріалів місця розташування земельної ділянки» відповідно до статей 149, 151 Земельного кодексу України погоджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для видобутку корисних копалин ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» за рахунок земель державної власності загальною площею 143 га на території Нікопольського району Дніпропетровської області.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача щодо неодноразово звернення до державного виконавця з обґрунтуванням причин неможливості виконання рішення суду, з проханням звернутися до суду із заявою про роз'яснення постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2008 р. та зупинити провадження за виконавчим листом.

Як вже було встановлено судом, листом від 05.06.2009 р. № 10497-25 державним виконавцем повідомлено позивача про обов'язковість судового рішення, відсутність у державного виконавця повноважень щодо роз'яснення рішення суду, встановлення чи зміни способу і порядку виконання рішення та зазначено про відмову у зупиненні виконавчого провадження.

Дніпропетровська обласна державна адміністрація 07.07.2009 р. звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із завою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення по справі № 2-а-4088/08, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 13.08.2009 р. відмовлено у встановленні порядку і способу виконання судового рішення, оскільки це призведе до зміни мотивувальної частини рішення.

Судом встановлено, що під час підготовки ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» матеріалів щодо погодження місця розташування земельних ділянок для подальшого видобутку марганцевих руд на територіях Менжинської, Покровської та Чкалівської сільських рад Нікопольського району Дніпропетровської області підтверджено наявність у межах земельних ділянок, що пропонується до вибору, 657 га земель, що знаходяться в приватній власності, а саме, розпорядженням голови Нікопольської районної державної адміністрації від 24.02.2005 р. № 174-р-05, актом вибору та обстеження земельної ділянки від 07.02.2005 р., висновками щодо умов надання земельної ділянки від 11.03.2005 р. № 750/4, 17.02.2005 р. № 70-37/07, № 6 від 10.03.2005 р., № 6 та № 7 від 21.08.2006 р., № 10 від 16.03.2005 р.

У вказаних документах умовою їх надання зазначено отримання згоди на вилучення земельних ділянок від всіх, без виключення власників цих земельних ділянок.

Зазначені обставини також викладені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2013 р. у справі № 804/9360/13-а, яка набрала законної сили 26.08.2013 р.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже було встановлено судом, у примусовому порядку від боржника у виконавчому провадженні вимагається затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки та додані до нього матеріали вибору земельної ділянки, а також надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки згідно акту вибору та обстеження земельної ділянки.

Порядок погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності врегульований ст. 151 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Положеннями ст. 151 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її викупу з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля. Юридичні особи, зацікавлені у викупі земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо погодження місця розташування об'єкта за рахунок земель, викуп яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

До клопотання додаються, зокрема, нотаріально засвідчена письмова згода землевласника (землекористувача) на викуп земельної ділянки (її частини) (крім викупу земельної ділянки (її частини) з підстав, що допускають можливість її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності) із зазначенням розмірів передбаченої для викупу земельної ділянки та умов її викупу.

Відповідний орган виконавчої влади згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання направляє його разом з додатками до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, у районі (місті) та до органів містобудування та архітектури у районі (місті), які протягом десяти днів з дня його одержання надають зазначеному органу висновок про погодження місця розташування об'єкта або відмову в такому погодженні.

Після отримання висновку Комісії про погодження місця розташування об'єкта відповідний орган державної влади згідно із своїми повноваженнями у двотижневий строк розглядає матеріали погодження місця розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Таким чином, позивач обґрунтовано посилається на необхідність додержання ним порядку погодження питань, пов'язаних з викупом земельних ділянок, який передбачає наявність нотаріально засвідчених письмових згод землевласників на викуп земельної ділянки (її частини), оскільки у заявленому спорі не йшлось про викуп земельної ділянки (її частини) з підстав, що допускають можливість її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності.

Такі доводи позивача є правомірними, оскільки за наявності судового рішення позивач не має підстав уникнути встановленої законом процедури, у результаті якої пропонується до викупу земельні ділянки приватної власності загальною площею 657 га.

Поряд з цим, представником позивача надано суду копію листа Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 31.07.2014 р. № 13-4-0.6-6592/2-14 за результатами розгляду телефонограми від 28.07.2014 р., що надійшла від Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо надання інформації стосовно земельних ділянок, які були предметом судового спору у справі № 2-а-4088/08, яким повідомлено позивача про наступне. На даний час Управлінням надано висновків про погодження місця розташування земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і плануються до викупу для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності з подальшим наданням в оренду ПАТ «Орджонікідзевський гірничозбагачувальний комбінат» на земельну ділянку площею понад 520 га.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність поважних причин, з яких позивачем не виконується постанова суду від 31.10.2008 р. в адміністративній справі № 2-а-4088/08, що унеможливлює застосування до нього штрафу у порядку ст. 89 Закону № 606-ХІV та є підставою для скасування постанови відповідача про накладення на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію штрафу від 16.06.2014 р.

Також, суд зазначає, що в оскаржуваній постанові про накладення штрафу всупереч вимогам ч. 1 ст. 89 Закону № 606-ХІV, державним виконавцем не встановлено новий строк для виконання.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням адміністративного позову в повному обсязі, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно квитанції від 01.07.2014 р. у розмірі 182, 70 грн. суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Борейка М.В. про накладення штрафу на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію від 16.06.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дніпропетровської обласної державної адміністрації судовий збір у розмірі 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Суддя Суддя О.М. Неклеса В.В. Ільков М.В. Дєєв