ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. Справа № 804/8735/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» (далі - ТОВ «АГРАРІЙ», позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Дніпродзержинської ОДПІ щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Аграрій» по господарським відносинам ТОВ «АГРАРІЙ», а саме податкових зобов'язань з ПДВ по контрагенту ДП «Морський торгівельний порт «Южний» у сумі 150350, 04 грн. та коригування податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 138614, 80 грн., в тому числі по контрагентам: ТОВ «Днепртехноком» у сумі 79155, 20 грн., ТОВ «Каміон-Оіл» у сумі 1616, 00 грн., ТОВ «Технооптторг-Трейд» у сумі 15923, 60 грн. ТОВ «Масло Трейд» у сумі 41920 грн. в електронній інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1200/50/04-03-22-03/30168625 від 31.03.2014 р.;

- зобов'язати Дніпродзержинську ОДПІ Головного вчинити наступні дії: видалити з електронної інформаційної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та інших електронних інформаційних баз акт перевірки № 1200/50/04-03-22-03/30168625 від 31.03.2014 р. та відновити показники податкової звітності ТОВ «АГРАРІЙ».

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 31.03.2014 р. відповідачем було проведено перевірку ТОВ «АГРАРІЙ», за результатами якої складено акт від 31.03.2014 року № 1200/50/04-03-22-03/30168625 з висновками про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2013 р. та не підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2013 р. Позивач не погоджується з висновками, викладеними у акті перевірки, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Позивач також наголошував на тому, що відповідачем порушено встановлений порядок оформлення результатів документальних перевірок, фактів порушень податкового законодавства в акті перевірки не викладено. Поряд з цим, позивач зазначив, що акт від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625 не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників, а тому вважає, що відповідачем безпідставно здійснено коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість в електронній інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість» та будь-яких інших електронних базах та системах даних. Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник позивача просив позов задовольнити.

Представником відповідача 15.07.2014 р. подані письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що за результатами перевірки ТОВ «АГРАРІЙ» встановлено порушення останнім положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, про що складено акт від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625. Представник відповідача зазначив, що перевірка контролюючим органом проведена у відповідності з вимогами ПК України, висновки акта перевірки від 31.03.2014 р. є законними та обґрунтованими. Виходячи з наведеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «АГРАРІЙ» повністю. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «АГРАРІЙ» (код ЄДРПОУ 30168625) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 10.09.1998 р., взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 15.09.1998 р., перебуває на обліку в Дніпродзержинській ОДПІ.

Дніпродзержинською ОДПІ на підставі п. п. 78.1. ст. 78, п. 79.1, п. 79.2, п. 79.3 ст. 79 ПК України, наказу від 27.03.2014 р. № 324 та повідомлення від 27.03.2014 р. № 121 в період з 27.03.2014 р. по 31.03.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АГРАРІЙ» (код ЄДРПОУ 30168625) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ДП «МТП «Южний» (код 4704790) за період грудень 2013 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625, в якому зазначено про встановлення таких порушень:

- на ТОВ «АГРАРІЙ» вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2013 р., які підпадають від визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 ПК України;

- не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2013 р.

Податкових повідомлень-рішень за наслідками висновків, які викладені в акті перевірки від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625, відповідачем винесено не було, проте за наслідками цієї перевірки, показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за грудень 2014 р. в інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість» були вилучені.

Позивач із вказаними в акті висновками не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а акт таким, що складений з порушенням норм чинного законодавства, дії відповідача щодо вилучення з інформаційної бази даних податкового органу показників податкової звітності вважає протиправними, у зв'язку із чим звернувся до адміністративного суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 192.1 ст. 192 ПК України, у разі якщо після постачання товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів (послуг) особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів (послуг), суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

У відповідності до положень ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу 5 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення, що здійснюється після відповідного узгодження, також підставою для корегування посадовими особами податкового органу вказаних сум може бути встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності.

При цьому, акт, складений відповідачем за результатами проведеної перевірки, не є підставою для коригування в електронній базі податкової звітності задекларованих платником податків показників.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, з наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Як було встановлено судом, за результатами перевірки позивача Дніпродзержинською ОДПІ зазначено про не підтвердження реальності проведених ТОВ «АГРАРІЙ» господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за грудень 2013 р., відповідач дійшов висновку про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2013 р.

Посилання податкового органу на інформацію, наявну у податковому органі та на акти перевірок контрагентів позивача не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті, складеному за результатами перевірки ТОВ «АГРАРІЙ», оскільки вони не спростовують дійсність укладених ТОВ «АГРАРІЙ» з контрагентами правочинів та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

Щодо висновків акта перевірки позивача з приводу порушення контрагентами позивача ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг), суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Згідно п. 201.8. ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ПК України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Виходячи з наведених правових норм, суд дійшов висновку, що використання лише інформації, наявної у податковому органі, без врахування первинних бухгалтерських документів, на підставі яких платник податку відображає відповідні господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та, відповідно, формування відповідачем висновків про порушення позивачем податкового законодавства, є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відобразив показники за даними податкового органу на підставі акту від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625, а саме: виключив з сум податкового кредиту з податку на додану вартість суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які ТОВ «АГРАРІЙ» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами за період грудень 2013 р.

Така самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення (і, відповідно, узгодження податкових зобов'язань) та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій (розрахунків), не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно проведено коригування показників, задекларованих позивачем на підставі акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «АГРАРІЙ» від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625, а отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки відомості в інформаційних базах податкового органу повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формуючи його податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків. Тому, суд також, вважає за необхідне зобов'язати відповідача відновити в інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок» показники податкової звітності ТОВ «АГРАРІЙ», зазначені останнім в податкових деклараціях за період грудень 2013 р.

Аналогічна правова позиція щодо спірних правовідносин викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.04.2014 р. по справі № К/800/6215/14, від 07.03.2014 р. № К/800/11167/14, від 28.04.2014 р. № К/800/61191/13, від 07.03.2014 р. № К/800/11167/14, від 24.04.2014 р. № К/800/32286/13.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено правомірності своїх дій щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «АГРАРІЙ» на підставі акту перевірки від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених відповідачем норм законодавства, яке б позбавляло ТОВ «АГРАРІЙ» права на формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Поряд з цим, представником позивача надано до суду копію висновку експертного дослідження від 26.06.2014 р. № 55/36 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Придніпровській залізниці, в якому зазначено, що за результатами експертного економічного дослідження, зокрема, не встановлено порушень ТОВ «АГРАРІЙ» законів та інших нормативно-правових актів України, які регламентують ведення бухгалтерського та податкового обліків, а порушення, викладені в акті перевірки від 31.03.2014 р. № 1200/50/04-03-22-03/30168625 не відповідають вимогам діючого податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення від 12.06.2014 р. № 1919, підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» в електронній інформаційній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту № 1200/50/04-03-22-03/30168625 від 31.03.2014 року.

Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній інформаційній базі електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ», зазначених останнім в податковій декларації за грудень 2013 року, які були вилучені на підставі акту № 1200/50/04-03-22-03/30168625 від 31.03.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРАРІЙ» судовий збір у розмірі 73, 08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Суддя О.М. Неклеса