копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2014 р. Справа № 804/9259/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горбалінського В.В.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Юнікон» до державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом приватного акціонерного товариства «Юнікон» до державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 року № 0004822203.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації екологічного податку, оскільки податкову декларацію було направлено поштою та отримано податковим органом 08.08.2013 року, тоді як граничний строк подання становить 09.08.2013 року. Позивач вважає відсутнім факт порушення терміну подання декларацій та, як наслідок, відсутність підстав для застосування штрафної санкції.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав до суду додаткові докази по справі та повідомив суд про відсутність пояснень по справі, окрім тих, що викладені в позовній заяві. Заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надано заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивачем порушено граничний строк подання податкової декларації з екологічного податку за 2 квартал 2013 року, що стало підставою для застосування штрафної санкції згідно вимог ст. 120 Податкового кодексу України, таким чином відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив.
Приватне акціонерне товариство «Юнікон» зареєстроване як юридична особа 11.09.1995 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Згідно товарно-транспортної накладної від 06.08.2013 року №100 1548 3212, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», позивачем було надіслано на адресу ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію екологічного податку за 2 квартал 2013 року, яка була отримана податковим органом 08.08.2013 року о 14:30 год., що підтверджується підписом та відбитком печатки податкового органу на вказаній товарно-транспортній накладній.
08.05.2014 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку своєчасності подання податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2013 року по ПАТ «Юнікон», за результатами якої складено Акт № 567/16-01-22-03/23647276.
Вказаним актом встановлено, що податкову декларацію екологічного податку за 2 квартал 2013 року, з граничним терміном подання 09.08.2013 року податковим органом фактично отримано 13.08.2013 року, що є порушенням вимог п.250.2 ст. 250 та п. 49.18.2 ст. 49 Податкового кодексу України.
У висновках акту перевірки зазначено: дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасне подання податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2013 року. Відповідальність платника передбачена пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.
Не погодившись з вказаними висновками позивачем 22.05.2014 року подано письмові заперечення не акт перевірки, які листом ДПІ у м. Полтаві від 29.05.2014 року № 7397/10/1601-22-03-26 залишені без задоволення.
02.06.2014 року, на підставі Акту перевірки від 08.05.2014 року № 567/16-01-22-03/23647276, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004822203, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн.
Вирішуючи правомірність оскаржуваного рішення та обставини, що стали підставою для його винесення, суд виходить з наступного.
Згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, вирішуючи адміністративний спір суд повинен з'ясувати, чи допущені суб'єктом владних повноважень порушення при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та чи порушенні права та інтереси позивача цими рішенням, дією чи бездіяльністю.
Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначається, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПКУ Платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно п. 46.1 ст. 46 ПКУ визначається, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктами 49.1, 49.3 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Водночас п. 49. 5 ст. 49 ПКУ визначається, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.
Згідно п. 49.18.2 п. 49.8 ст. 49 ПКУ передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Вимогами п. 49.8, 49.9 ст. 49 ПКУ вказано, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Водночас, відповідно до п.120.1 ст. 120 ПКУ визначається, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків): тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем граничного терміну подання податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2013 року.
Розділ VII Податкового кодексу України регулює порядок справляння екологічного податку.
Згідно п 250.1 ст. 250 ПКУ суд зазначає, що базовий податковий (звітний) період для екологічного податку дорівнює календарному кварталу.
Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПКУ визначається, що платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що граничним терміном надання податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2013 року є 09.08.2013 року.
Як вже було зазначено судом вище, матеріалами справи підтверджено, що фактично податкову декларацію екологічного податку за 2 квартал 2013 року було отримано податковим органом 08.08.2013 року, тобто в межах граничного терміну подання вказаної звітності, таким чином твердження відповідача про фактичну дату отримання вказаної декларації 13.08.2013 року спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів того, що подана позивачем декларація екологічного податку за 2 квартал 2013 року не відповідала вимогам ПКУ та була не визнана податковою звітністю, оскільки зазначення дати фактичного отримання вказаної декларації 13.08.2013 року свідчить про невиконання податковим органом обов'язку щодо реєстрації податкової декларації датою її фактичного отримання, тобто 08.08.2013 року.
Посилання податкового органу на те, що позивачем не дотримано вимоги визначені в п. 49.5 ст. 49 ПКУ судом вважається безпідставними, оскільки вказана норма регулює питання щодо способу подання податкової декларації та жодним чином не спростовує доводи позивача про направлення та отримання податкової звітності, в межах визначеного граничного строку.
Окремо суд зазначає, що висновок податкового органу про несвоєчасне подання податкової декларації фактично ґрунтується на тому, що позивачем не дотримано порядок направлення податкової декларації засобами поштового зв'язку, визначений п. 49.5 ст. 49 ПКУ, тобто не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, що на думку суду не може ототожнюватись з поняттям несвоєчасного подання податкової декларації, відповідальність за яке передбачена п.120.1 ст. 120 ПКУ.
Несвоєчасне подання податкової декларації визначається, як подання такої декларації після закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для її подання.
Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що податкова декларація екологічного податку за 2 квартал 2013 року, яка була направлена позивачем 06.08.2013 року фактично була отримана податковим органом 08.08.2013, тобто в межах граничного терміну подання, та з невстановлених судом причин не була зареєстрована датою фактичного отримання.
Отже суд зазначає висновки податкового органу про несвоєчасне подання податкової декларації екологічного податку за 2 квартал 2013 року необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 року № 0004822203 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Юнікон» до державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.06.2014 року № 0004822203.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Юнікон» судові витрати у розмірі 182,70 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 05.08.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля