Справа №2-3465/08

РІШЕННЯ

Іменем     УКРАЇНИ

„17" березня 2008 року

Малиновський районний суд м.  Одеси в складі:

Головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря     - Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,  -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із вимогою до відповідачки про визнання за нею право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1,  посилаючись на обгрунтування своїх вимог на такі обставини. 10 січня 2007 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 приватизували квартиру №2-а у будинку №10,  що розташований за адресою: м.  Одеса,  вул.  Зоринська. Під час експлуатації вказаної квартири з метою покращення умов проживання позивачкою була виконана реконструкція жилих приміщень,  шляхом добудови,  внаслідок чого загальна площа квартири АДРЕСА_2 стала складати - загальна площа 52, 1 кв. м. ,  житлова площа 35, 0 кв. м. ,  підсобна площа 17, 1 кв. м.  Виконані будівельні роботи не спричинили за собою змін зовнішнього архітектурного вигляду сформованій забудови міста,  не торкнулися конструкційних та інших характеристик надійності і безпеки поруч розташованих будинків. Згідно технічного висновку про стан конструкції та можливості подальшого використовування реконструйованої квартири № 2-а,  розташованої за адресою: м.  Одеса,  вул.  Зоринська,  будинок №10 було встановлено,  що приміщення є в задовільному технічному стані та придатне до подальшої експлуатації. На підставі цього позивачка просить визнати за нею право власності на реконструйовану квартиру.

Відповідачка у судове засідання з'явилася,  позовні вимоги позивачки визнала в повному обсязі. Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4  ст.  130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку,  встановленому  ст.  174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4  ст.  174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Судом встановлені наступні фактичні обставини на підставі пояснень сторін,  представлених письмових доказів.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 18 січня 2007 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рівних частках належить квартира АДРЕСА_3. Право власності зареєстровано за сторонами (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно№ 13351027 від 26.01.2007 року,  реєстраційний номер 17618006).

Користуючись своїм правом згідно  ст.  319 ЦК України на володіння,  користування та розпорядження належним майном,  позивачка здійснила реконструкцію квартири шляхом прибудови приміщень до квартири,  яка фактично стала складати окрему квартиру № 2-6,  розташовану за адресою: м.  Одеса,  вул.  Зоринська,  10,  житловою площею 25, 8 кв. м. ,  підсобною площею 17, 1 кв. м,  загальною площею 41, 3 кв. м.  Розташування цієї споруди визначено технічним паспортом від 25.01.2008 року,  виданим на ім'я позивачки.

Відповідно до  ст.  383 ЦК України,  власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі,  наданій йому для використання як єдиного цілого,  за умови,  що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних норм і правил експлуатації будинку.

Технічним висновком про можливість збереження та подальшої експлуатації реконструйованого домобудівництва за адресою: АДРЕСА_4 визначено,  що конструктивні елементи будівлі мають достатню несучу здатність,  забезпечені водою,  каналізацією,  опаленням,  газопостачанням,  енергопостачанням,  виконану реконструкцію можливо зберегти для подальшої експлуатації; цим висновком не встановлено порушень у питання архітектури,  обраних конструктивних рішень,  протипожежної безпеки та охорони навколишнього середовища.

Таким чином суд вважає виконаними вимоги ч. 3  ст.  375 ЦК України,  відповідно до якої право на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних,  будівельних,  санітарних,  екологічних та інших норм і правил,  а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.  При спорудженні зазначеної прибудови дотримано будівельних,  санітарних,  протипожежних та інших норм та правил,  але враховуючи,  що будівництво проведено без належним чином затвердженого проекту,  ввести його в експлуатацію є неможливим.  При цьому в результаті проведеного будівництва позивачем створено споруду,  яке відповідає певним,  що висуваються до подібного роду будівель,  вимогам та може бути самостійним об'єктом права власності,  перебуває в особистому користуванні позивачки. Таким чином,  враховуючи,  що побудована споруди є ізольованою,  річ,  отримана після реконструкції та будівництва - відповідає всім нормам та правилам,  неможливість вирішення цього питання в іншому порядку,  ніж судовому,  суд вважає за можливе захистити право позивачки шляхом визнання за нею права власності на отримане реконструйоване житлове приміщення - квартиру.

Суд також враховує,  що прибудову зведено на прибудинковій території; згідно абз. 4 п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України 16.04.2004 року № 7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при приватизації громадянами одно-або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п. 5  ст.  10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ „Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку та на умовах,  передбачених ч. 3  ст.  42 ЗК,  якою встановлено,  що порядок використання земельних ділянок,  де розташовані багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до них будівлі,  споруди та прибудинкові території,  визначається співвласниками.

Вирішуючи питання про дотримання прав землевласника при здійсненні реконструкції,  судом враховано,  що прибудову проведено на прибудинковій території будинку,  в якому розташована реконструйована квартира,  тому порушення права власника земельної ділянки судом не встановлено.

Відповідно до ч. 5  ст.  376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,  яке самочинно збудоване на ній,  якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно  ст.  331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва

На підставі викладеного,  керуючись  ст.   ст.  16,  183,  319,  331,  365,  375,  376,  383 ЦК України,   ст.  ст.  11,  213,  215,  224,  226 Цивільного процесуального кодексу України,  СУД-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 Іванівни до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 2-6,  яка розташована в будинку № 10 по вул.  Зоринській в м.  Одесі,  житловою площею 25, 8 кв. м. ,  загальною площею 41, 3 кв. м. ,  підсобною площею 17, 1 кв. м.

Встановити порядок виконання рішення,  згідно з яким,  після набуття ним законної сили це рішення є підставою для реєстрації за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 2-6,  яка розташована в будинку № 10 по вул.  Зоринській в м.  Одесі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.