ЄУН 267/5520/13-ц
Справа № 2/267/152/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2014 року м.Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавській Т.О.,
за участю представника позивача
КП «Макіївтепломережа» Анісімової І.В.
відповідача ОСОБА_2
представника позивача Логінова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Макіївки справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
31 липня 2013 року до Гірницького районного суду м. Макіївки звернулося КП «Макіївтепломережа» з вказаним позовом, позовні вимоги які під час судового розгляду уточнило, в якому просило стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 заборгованість за спожиту теплову енергію. В обґрунтування позовних вимог зазначено, КП «Макіївтепломережа» була відпущена теплова енергія до будинку АДРЕСА_1 у вказаному будинку є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та відповідно споживачами теплової енергії. КП «Макіївтепломережа» перебуває у договірних стосунках з відповідачами на поставку та отримання теплової енергії оскільки за вказаною адресою відкритий особовий рахунок, надана абонентська книжка. У порушення ст.162 ЖК України, ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного фонду України» відповідачі не проводять оплату наданих послуг з опалення жилого приміщення, у зв'язку з чим за період з 01.02.2007 року по 01.02.2014 рік в них виникла заборгованість у сумі 13 709,26 гривень. Просить суд стягнути з відповідачів у рівних частинах по ? частині з кожного на користь КП «Макіївтепломережа» вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала просила його задовольнити з урахуванням наданих уточнень до нього. Вказала, що КП «Макіївтепломережа» подається тепло до будинку АДРЕСА_1 у вказаному будинку є ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у рівних частинах по ? , та відповідно є споживачами послуг з теплопостачання. Як власники вказаного помешкання вони зобов'язані оплачувати надані послуги з теплопостачання, проте вказаний обов'язок вони не виконують у зв'язку з чим утворилася заборгованість яка за період з 01.02.2007 по 01.02.2014 рік складає 13 709,26 гривень. Просила стягнути з відповідачів у рівних частинах по ? з кожного на користь КП «Макіївтепломережа» вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила відмовити у позові. Показала, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1. Власниками вказаної квартири у рівних долях є вона, її чоловік - ОСОБА_4, та її діти - ОСОБА_5, ОСОБА_7 (по ? частині відповідно). Вказаний будинок дуже старий та у зв'язку з тим, що батареї опалення прийшли у непридатність до використання вони їх демонтували більше 7 років та відповідно послуг з опалення вони не отримують. Про те, що батареї демонтовані вони не ставили до відома КП «Макіївтепломережа». Крім того, зазначила, що послуги з опалення позивачем надавалися неналежної якості, в квартирі було холодно. Також просила суд врахувати, що позивачем пропущений строк позовної давності за зверненням до суду з вимогою про стягнення вказаної заборгованості, і те, що з нею не укладений договір на надання послуг з теплопостачання. За таких обставин вважала позовні вимоги необґрунтованими.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що жодного договору з відповідачами на надання послуг з теплопостачання позивачем не укладено, у вказаній квартирі вже тривалий час відсутні батареї, які були демонтовані у зв'язку з непридатністю до подальшої експлуатації. Крім того, позивачем надавалися послуги неналежної якості.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися.
За таких обставин, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності відповідачів, які не з'явилися до судового засідання.
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_2, її чоловіку - ОСОБА_4, сину - ОСОБА_5, донці - ОСОБА_7 по ? частині кожному відповідно, що підтверджено наданим свідоцтвом про право власності на житло №40921 виданого 24.12.2007 року управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла Макіївської міської ради. Також згідно домової книги вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровані і проживають: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 22.09.1977 року, ОСОБА_5 з 24.02.1996 року, а ОСОБА_7 з 26.02.2002 року.
Вказаний будинок підключений до центрального опалення яке надається КП «Макіївтепломережа», що не оспорювалося сторонами. Крім того, вказана обставина підтверджується наданою сальдовою відомістю з якої вбачається, що у КП «Макіївтепломережа» за вказаною адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 відкритий особовий рахунок та з 2007 року нею проводилася оплата за надані послуги з теплопостачання.
Відповідно до положень статті 162 Житлового кодексу України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пп.1 п.30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої та холодної води, водовідведення між позивачем та відповідачами не укладався, тому плату за ці послуги відповідачі зобов'язані були вносити щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно розвернутої сальдової відомості по лицевому рахунку НОМЕР_1, відкритому у КП «Макіївтепломережа» на ім'я ОСОБА_2, що оплата витрат за надані послуги з централізованого теплопостачання по зазначеній квартирі проводилася не своєчасно та не у повному обсязі і за період з 01 лютого 2007 року станом на 01 люте 2014 рік борг становить 13 709,26 гривень.
Суд визнає правильним представлений позивачем розрахунок суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення по спірній квартирі, який відповідає встановленим законодавством порядку і тарифам; обчислений з урахуванням проведених перерахунків з надання послуг неналежної якості (сум, зазначених у колонці «возвраты») здійснених оплат.
Доводи відповідача та її представника про те, що відсутність письмового договору про надання послуг з позивачем виключає її обов'язок сплачувати ці послуги, суд не приймає до уваги з таких підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Будучи власниками квартири, яка розташована у багатоквартирному будинку, в який позивач надає теплову енергію, користуючись цими послугами на протязі тривалого проміжку часу, здійснюючи частково оплату за надані послуги, відповідачі своїми діями підтвердили наявність між ними та позивачем фактичних договірних правовідносин, внаслідок яких у відповідачів виникли щомісячні обов'язки по сплаті фактично отриманих послуг.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на який посилаються відповідач та її представник, дійсно передбачає укладання між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Проте відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України «Про житлово-комунальні послуги» такі випадки не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідачів обов'язку сплатити фактично отримані ними послуги з централізованого опалення квартири.
Стосовно доводів ОСОБА_2 та її представника щодо відсутності в квартири батарей опалення, тобто фактичного відключення її від системи центрального опалення, а отже і не надання позивачем послуг, оплату яких вимагає останній, суд зазначає наступне.
Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Відповідно до пунктів 25 - 26 цих Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758), який з 14 грудня 2007 року діє із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169.
«Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Зазначений порядок відключення квартири від централізованого опалення відповідачем не дотримано. Відповідне рішення міжвідомчої комісії щодо відключення квартири від мережі централізованого опалення, проект індивідуального теплопостачання відповідачем суду не надано, як не надано і акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, складеного за участю представника виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, тобто за участю позивача, та затвердженого міжвідомчою комісією.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові по справі № 6-9цс11від 16 травня 2011 року, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Відповідно до ст. 3607 ЦПК України це судове рішення є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи зазначене, підстави для ненарахування відповідачу плати за послуги теплопостачання за спірний період у позивача відсутні.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Під час розгляду справи відповідачем, до винесення судом рішення, зроблена письмова заява про застосування строку позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи № 2н/0510/8459/2012 уперше КП «Макіївтепломережа» з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за відпущену теплову енергію за період з 01 лютого 2012 року, в рамках положень статті 96 Цивільного процесуального кодексу України, із заявою про видачу судового наказу звернулося до суду 24.12.2012 року. Ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 17 січня 2013 року за вказаною заявою був виданий судовий наказ, який ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївки від 11 березня 2013 року було скасовано. Після цього, відповідно до положень ст.118 ЦПК України позивач звернувся до суду з даним позовом. Таким чином, своїм правом вимоги щодо стягнення заборгованість позивач скористався ще 24.12.2012 року відповідно до вимог діючого законодавства, тому правила строку позовної давності може бути застосовано лише до позовних вимог за останній три роки перед зверненням до суду за вимогою про видачу судового наказу тобто за період з 01 лютого 2007 року по 23 грудня 2009 рік. Позивачем доказів поважності причин пропуску строку позовної давності за цей період суду не надано.
Згідно представленої позивачем сальдової відомості по лицевому рахунку НОМЕР_1 по нарахованим за вказаний період (з 23 грудня 2009 по 01.02.2014 рік) сум до оплати за теплопостачання та сум компенсацій (повернень) за надання теплопостачання неналежної якості з урахуванням здійснених оплат відповідачем, наданих сум субсидій заборгованість з оплати за послуги з теплопостачання становить 9761,53 гривень.
Таким чином, суд визнає, що з вини відповідачів порушено виконання зобов`язань з оплати використаних послуг з теплопостачання, внаслідок чого за період з 24 грудня 2009 року по 01 лютого 2014 рік комунальному підприємству "Макіївтепломережа" заподіяно шкоду із несплати щомісячних платежів у сумі 9761,53 гривень.
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у рівних частках по ? частині кожному, вказана сума заборгованості підлягає стягненню з останніх відповідно до належних їм часток тобто по 2440,38 гривень з кожного.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у сумі 229,40 гривень у рівних частинах по 57,35 гривень з кожного відповідно.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 15, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок 26005011453801 в ПАО Альфа-банк м. Київ, МФО 300346, код ОКПО 31534547) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 23 грудня 2009 року по 01 лютого 2014 рік у сумі 2440,38 (дві тисячі чотириста сорок гривень тридцять вісім копійок) гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 57,35 гривень.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок 26005011453801 в ПАО Альфа-банк м. Київ, МФО 300346, код ОКПО 31534547) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 23 грудня 2009 року по 01 лютого 2014 рік у сумі 2440,38 (дві тисячі чотириста сорок гривень тридцять вісім копійок) гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 57,35 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок 26005011453801 в ПАО Альфа-банк м. Київ, МФО 300346, код ОКПО 31534547) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 23 грудня 2009 року по 01 лютого 2014 рік у сумі 2440,38 (дві тисячі чотириста сорок гривень тридцять вісім копійок) гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 57,35 гривень.
Стягнути з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок 26005011453801 в ПАО Альфа-банк м. Київ, МФО 300346, код ОКПО 31534547) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 23 грудня 2009 року по 01 лютого 2014 рік у сумі 2440,38 (дві тисячі чотириста сорок гривень тридцять вісім копійок) гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 57,35 гривень.
В решті у задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у розгляді справи, але не були присутніми при його проголошенні - в той же строк з часу отримання його копії.
Суддя: