АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/2448/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 638/5761/13-ц Григор’єва А.О.

Категорія: договірні Доповідач - Костенко Т.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Міненкової Н.О.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу та стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просить розірвати договори купівлі-продажу та стягнути з ОСОБА_4 на її користь суму заборгованості за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 627 920,98 грн. та судові витрати у справі.

У зв'язку з загибеллю відповідача - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було залучено до участі у справі в якості відповідача як правонаступника Боржника.

В подальшому представником позивача, ОСОБА_5, було уточнено позовні вимоги та він просив стягнути вищезазначену суму одноразовим платежем або звернути стягнення зазначеної суми на спадкове майно боржника.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов та уточнення до нього задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково; договори купівлі-продажу, укладені між нею та ОСОБА_4, розірвано, стягнуто на користь позивачки з ОСОБА_2 627 920,98 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що воно є незаконним та необґрунтованим. Апелянт просила оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, між Позивачем, ОСОБА_3, та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 були укладені наступні договори:

• Договір № 12-05-31-01 від 31.05.2012р. згідно до п.1.1 та 2.6 якого продавець (Боржник) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачу), а покупець прийняти та оплатити Продавцю партію товару, а саме кухню LAGUNA (згідно ескізу);

• Договір № 12-05-31-02 від 31.05.2012р, згідно до п.1.1 та 2.6 якого продавець (Боржник) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачу), а покупець прийняти та оплатити Продавцю партію товару, а саме стільницю для кухні ARROW WCOD (згідно ескізу);

• Договір № 12-06-06-01 від 06.06.2012р. відповідно до п.1.1, 2.6 та додатку №1 якого продавець (Боржник) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачу), а покупець прийняти та оплатити Продавцю партію товару, а саме техніку для кухні (духову шафу BOSH HBG76R550F, посудомийну машину SMEG STA 6539L, електричну поверхню BOSH P1F651T14E, холодильник LIEBHERR SBSes 7165, витяжку BEST Р580 (1000 m3), мийку кухонну BLANCOMEDIAN XL6S, змішувач BLANCOMERCUR-S);

• Договір № 12-06-26-01 від 26.06.2012р. відповідно до п.1.1 та 2.6 якого продавець (Боржник) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачу), а покупець прийняти та оплатити Продавцю партію товару, а саме меблі для їдальні (вітрина DESIREE art. 00060 колір 37L, креденс DESIREEart. 00067 колір 37L, стіл DESIREEart. 02120 колір 37L, стільці DESIREEart. 02022/А колір 37L);

• Договір № 12-07-19/01 від 19.07.2012р., відповідно до п.1.1 та 2.6 якого продавець (Боржник) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Позивачу), а покупець прийняти та оплатити Продавцю партію товару, а саме меблі для спальні та кабінету згідно до додатку №1.

Судом також встановлено, що СПДФО ОСОБА_4 зобов'язання за зазначеними договорами не виконав. Згідно копії свідоцтва про смерть, виданого 10 листопада 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим в якості відповідача у справі залучено ОСОБА_2, единого спадкоємця ОСОБА_4

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив із того, що сума авансових платежів за спірними договорами позивачкою повністю сплачена, відповідачем зобов'язання не виконані, а тому на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню авансовий платіж за кожним договором, відсотки за користування грошовими коштами, пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

Судова колегія не може погодитись із такими висновками суду, виходячи з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до cт. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо додержання належної форми договорів в момент їх укладання.

Разом з тим, не можна погодитись з районним судом в частині того, що сам договір, зокрема п.2.2 (оплата товару здійснюється двома платежами: авансовим платежем в момент підписання договору та остаточним платежем), є підтвердженням належної оплати позивачкою суми авансового платежу.

Такий висновок суду, на думку судової колегії, є припущенням, оскільки на платежі за двома договорами видані кватинції до прибуткового касового ордеру.

Як вбачається із приписів ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» на підтвердження факту придбання чи замовлення товару (послуг) у звичайний спосіб є розрахунковий документ - квитанція, товарний чи касовий чек, квиток, талон, чи ін.

У відповідності до ст.ст.57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із зазначених норм права, судова колегія вважає, що позовні вимоги щодо стягнення на користь позивачки авансових платежів за договорами купівлі-продажу, щодо яких іде спір, можуть бути задоволені тільки в межах доведеного, а саме на суму 159177 гривень, тобто суми, підтвердженої квитанціями прибуткового касового ордеру від 06.06.2012 року (76777 гривень) та від 26.06.2012 року (82400 гривень).

Що стосується сплати відсотків та штрафних санкцій, то судова колегія зважає на наступне.

У разі пред'явлення кредитором вимоги кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити її особисто, в розмірі, що відповідає його частці у спадщині (ст. 1282 ЦК України), спадкоємці також зобов'язані погасити нараховані відсотки, штрафи, але тільки в тому випадку, якщо вони були присуджені судом зі спадкодавця за життя (ч. 3 ст. 1231 ЦК України).

Роз'яснення, що містяться у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 р. №5, регламентують, що спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Це роз'яснення встановлює виняток із загального правила, передбаченого ч. 1 ст. 1282 ЦКУ. При цьому слід враховувати, що згідно з положенням ч. 2 ст. 1231 ЦКУ до спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню) за умови, що: 1) судом було прийнято рішення з призначенням певної суми до виплати кредитору; 2) боржник (спадкодавець) не виконав такого рішення суду.

Такі положення Закону суд першої інстанції до уваг не прийняв, а тому дійшов помилкового висновку щодо стягнення на користь ОСОБА_3 відсотків за користування грошовими коштами, пені, збитки від інфляції та 3% річних.

У відповідності до ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину

Матеріали справи свідчать про те, що районним судом перевірявся об'єм спадкового майна та в порядку забезпечення позову були заарештовані: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та гаражний бокс № НОМЕР_1 в літ «Р-1» загальною площею 18,5 кв м за адресою АДРЕСА_2.

Судова колегія вважає, що сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 співмірна з встановленим об'ємом спадкового майна, що узгоджується із вимогами закону в цій частині.

Погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо розірвання договорів, а також відмови в задоволенні позову в частині стягнення суми одноразовим платежем та зверненні стягнення на майно, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 січня 2014 року змінити, зменшити розмір стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 до 159177 (ста п'ятидесяти дев'яти тисяч ста семидесяти семи) гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -