ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2014 року Справа № 876/3434/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Гудима Л.Я.,
Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» до Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В :
09.01.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в Львівський окружний адміністративний суд до Управління пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова (далі-Управління), просило визнати протиправним та скасувати рішення Управління №0200 від 25 грудня 2013 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що правовою підставою для ухвалення оскаржуваного рішення є положення п.2 ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що регулює відповідальність страхувальника за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно яких таке рішення є незаконне та ухвалене з перевищенням своїх повноважень, оскільки положення Закону, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, втратили чинність. Вказує на те, що законодавством не передбачено повноважень нараховувати фінансові санкції після 01.01.2011р, що судом залишено поза увагою.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що у відповідності до вимог ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 грудня 2013 року начальником Управління винесено рішення №0200 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду у вигляді штрафу в сумі 4 516,60 грн. та пені в сумі 97 038,84 грн. за період з 20.06.2007р. до 12.11.2013р. на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В судовому засіданні в суді першої інстанції з'ясовано, що санкції та пеня нараховані Товариству у зв'язку з несплатою ним страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за 2007, 2008 та 2009 роки.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і фінансові санкції і пеня за 2007, 2008 та 2009 роки має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суду апеляційної інстанції не погоджується виходячи з наступного.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Згідно ч.12 п.10 Розділу VІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058.
Проте, як це зазначено в абзаці п'ятому пункту 7 «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону №2464, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно Постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, якою затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі-Інструкція), чинною на момент прийняття спірного рішення вбачається, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону №1058 та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон№400) та визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно п.8.1 Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Пунктом 9.1 Інструкції передбачено, що до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.
Згідно п.9.3.2 Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням №59 від 12.11.2013р. Товариством проведено оплату на суму 30 549,97грн., призначення платежу «погашення боргу згідно виконавчого листа від 24.02.2009р. №5/154А» на виконання Рішення Господарського суду Львівської області про стягнення з Товариства заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2007 року по березень 2008 року та платіжним дорученням №60 від 12.11.2013р. проведено оплату на суму 15 158,64 грн., призначення платежу «погашення боргу згідно вимоги від 08.10.2007р. №24/170А» на виконання Рішення Господарського суду Львівської області про стягнення з Товариства заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2006 року по червень 2007 року.
З долученого до матеріалів справи Розрахунку щодо нарахування страхових внесків, фінансових санкцій та пені та заборгованості по них Управлінням вбачається, що станом на 12.11.2013р. по Товариству розраховано боргу по страхових внесках - 45 165,81грн.; по фінансових санкціях - 76,46грн., по пені - 466,34грн.:
- за період 05-12 2007 року належить до сплати страхових внесків - 33 159,72грн.; зараховано - 2 622,96грн.; борг - 30 536,76 грн.
- за період 2008 року належить до сплати страхових внесків - 15 648,08грн.; зараховано - 1 200,00грн.; борг - 14 448,08 грн. Належить до сплати фінансова санкція - 51,00грн., борг по фінансовій санкції - 51,00грн.;
- за період 2009 року належить до сплати страхових внесків - 207,69грн.; зараховано - 26,72грн.; борг - 180,97 грн.
- за період 2012 року належить до сплати фінансових санкцій - 25,46грн. та пені 466,34грн., які застосовані Рішенням №0088 від 24.07.2012р. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за період з 20.06.2007р. по 25.06.2012р.; борг по - фінансових санкціях - 25,46 грн. та пені 466,34 грн.
Слід зауважити, що нараховуючи спірні суми штрафних санкцій Управління керувалось положеннями п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058, а тому враховуючи вищезгаданий Розрахунок, згідно якого загальна сума заборгованості Товариства станом на 12.11.2013р. з пенею та фінансовими санкціями становить 45 708,61грн. з врахуванням заборгованості за травень - грудень 2007 року, 2008-2009 років, штрафних санкцій за 2008 та 2012 роки та пені за 2012 рік, яка рівнозначна сумі оплати згідно платіжних доручень №59 та №60 від 12.11.2013р., якими Товариством сплачено заборгованість по страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2006 року по березень 2008 року, колегія суддів прийшла до висновку, що сума штрафної санкції в розмірі 4 516,60грн. визначена Управлінням без дотримання вимог п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058-IV, п.9.3.2 Інструкції, є неправомірною та підлягає до скасування.
Щодо застосування пені згідно рішення №0200 в сумі 97 038,84 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 10.1 Інструкції передбачено, що на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.
В абзаці шостому пункті сьомого «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону №2464 передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналіз норм чинного законодавства дає підстави колегії суддів дійти висновку, що законодавець, визначивши зміст та поняття фінансових санкцій і пені, розмежував розмір та порядок їх застосування.
Так, згідно Закону №2464, після 1 січня 2011 року до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цього Закону, проте після 1 січня 2011 року Фонди не наділені повноваженнями щодо застосування пені, що є наслідком вважати, що пеня згідно рішення №0200 в сумі 97 038,84 грн. застосована протиправно.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 204,00 грн. (двісті чотири гривні) судового збору.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі №813/36/14 скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова №0200 від 25 грудня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОН-ЛТД» судовий збір в сумі 204,00 грн. (двісті чотири гривні).
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов
Повний текст Постанови виготовлено 01.08.2014р.