Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 р. Справа № 805/7321/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Стирана В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно - правового контролю України" до Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ректора Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Борецької Наталі Петрівни про визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ :

18 червня 2014 року Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до суду з адміністративним позовом до Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ректора Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Борецької Наталі Петрівни в якому просить визнати бездіяльність ректора та Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю протиправною, що полягає у не наданні відповіді на запит на інформацію та самої запитаної інформації.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що на адресу відповідача направлено лист від 25.11.2014 року №911/4-13, у якому просив надати копії: Статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензії ВНЗ та додатків до неї; витягу ВНЗ із ЄДРПОУ; правил прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ. Проте, в порушення приписів ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповіді від відповідача не отримано.

Просив визнати протиправною бездіяльність ректора та ПВНЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики».

Представник позивача до судового засідання не з'явився, через службу діловодства надав клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" (код ЄДРПОУ 35416341, 03035, м.Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2-а) є громадським організацією, що підтверджується копією витягу зі Статуту, зареєстровано в якості юридичної особи 28.09.2007 року.

Відповідач - Вищий навчальний заклад Донецький інститут ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20369090, 83086, Донецька область, м.Донецьк, вул.Ф.Зайцева, буд.46-а) зареєстрований 15.01.1997 року, ректором якого є Борецька Наталя Петрівна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлено лист - запит від 25.11.2013 року за №911/4-13, в якому просив надати завірені належним чином наступні копії документів: Статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; довідки про включення ВНЗ до Державного реєстру ВНЗ України з додатками; ліцензії ВНЗ та додатків до неї; витягу ВНЗ із ЄДРПОУ; правил прийому до ВНЗ у 2014 році; положення про приймальну комісію ВНЗ; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Стаття 12 цього закону визначає суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, зокрема запитувачів інформації (п.1 ч.1). Це фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивачем надано запит відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» за встановленою формою.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Всупереч цьому, як встановлено судом відповідачем не було надано в передбачені законом строки відповіді на запит стосовно отримання інформації.

Згідно ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Законодавцем були передбачені наступні шляхи доступу до інформації: систематичне та оперативне оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію (ст.5 Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець зазначив певні умови, за яких може здійснюватись обмеження доступу до інформації.

Так, відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці (ст. 9 Закону).

На підставі наведених норм закону, суд зазначає, що запитувана позивачем у відповідача інформація підлягає під термін публічної інформації, оскільки вищезазначені документи є відображеною та задокументованою інформацією, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

Проте, всупереч зазначеним нормам закону відповідач не скористався своїм правом на відмову в задоволенні запиту на інформацію.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано позивачу вмотивовану відповідь на запит в письмовій формі, що кваліфікується судом як протиправна бездіяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно - правового контролю України" до Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ректора Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Борецької Наталі Петрівни про визнання бездіяльності протиправною задовольнити повністю.

Визнати бездіяльність ректора Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Борецької Наталі Петрівни, що полягає у ненаданні відповіді та ненаданні запитаної публічної інформації на запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 25 листопада 2013 року, протиправною.

Визнати бездіяльність Вищого навчального закладу Донецького інституту ринку та соціальної політики у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Борецької Наталі Петрівни, що полягає у ненаданні відповіді та ненаданні запитаної публічної інформації на запит на інформацію Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» від 25 листопада 2013 року, протиправною.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Всеукраїнської громадської організації «Комітет конституційно-правового контролю України» суму сплаченого судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Стиран В.В.