УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця „18" дня колегія суддів судової палати у

цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:   Курської А.Г.

Суддів:                                                           Горбань В.В.

Філатової Є.В.

При секретарі: Іванові O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 травня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

13 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно. Вимоги мотивовані тим, що з відповідачкою у справі він знаходився у зареєстрованому шлюбі з 19.03.1999 року. Шлюб був розірваний рішенням суду від 19.09.2005 року, свідоцтво про розірвання шлюбу ним отримано 26 жовтня 2005 року. За період їх сумісного життя ними було придбано 11.01.2002 року 9/100 часток приміщення 2/150 по вул. Радянській в м. Євпаторія, яке оформлено  на  відповідачку.  Рішенням  Євпаторійського  міського  суду  від

16.02.2004  року було виділено належні їм частки з майна і визнано право власності в натурі на придбаний об'єкт нерухомості без вказівки часток. Вони реконструювали   приміщення   і   квартира   була   прийнята   в   експлуатацію. 23.08.2005      року було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 58,4 кв.м. Рішенням Євпаторійського міського суду від 19.12.2005 року визнано право власності в цілому на об'єкт нерухомості - магазин, загальною площею 182,9 кв.м, без вказівки часток. Просить поділити майно, яке є їх спільною власністю з ОСОБА_2, визнавши за ним право власності на 1/2 частку квартири № АДРЕСА_1 та на 1/2 частку магазину, розташованого по АДРЕСА_2.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 06 травня 2006 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежилого приміщення - магазину, розташованого в літ. „А" АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Справа № 22-Ц-5135/2006 р.                      Головуючий суду першої інстанції

Безвуляк І.І.   Доповідач        Горбань В.В.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідачки, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Статтею 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом спільної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи вбачається, що майно, тобто квартира та нежиле приміщення - магазин, розташовані по АДРЕСА_2, про яке йде спір між сторонами, було придбане за час перебування у шлюбі та сумісного проживання. Тому суд правильно визнав, що воно становить їх спільну сумісну власність, та вважав рівне право кожного з них на це майно.

При такому положенні, виходячи з правил ст.ст. 60, 70 СК України, ст. 368 ЦК України та встановивши, що сторони мають рівне право на спірне майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за позивачем права власності на 14 частку спірного майна.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України позивач не надав доказів, які могли б спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позову, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив визнати за ним право власності на 14 частку спірного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при вирішенні спору не врахував вимоги частини 3 статті 70 СК України є безпідставним, оскільки відповідно до вимог даної норми закону, за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Але відповідачкою таких доказів ані суду першої, ані апеляційній інстанції надано не було.

Що стосується доводу апеляційної скарги про те, що у позивача залишилося майно вартістю 100000 доларів США, яке є спільною сумісною власністю подружжя і також підлягає розділу, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки при розгляді справи ні відповідачка, ні її представник на такі обставини не посилались і вимог про поділ даного майна заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам представника відповідачки, а тому необгрунтовано задовольнив вимоги позивача, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, висновкам експертиз згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.