22-ц/775/1081/2014(м)
264/13449/13-ц
Головуючий у 1-ій інстанції Іванченко А.М.
Категорія 53 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.
У х в а л а
Іменем України
06 серпня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :
Головуючого - Ткаченко Т.Б.
Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.
При секретарі - Макаровій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованості із заробітної плати, пов'язаної з індексацією за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім.Ілліча») про стягнення заборгованості із заробітної плати, пов'язаної з індексацією, уточнивши свої вимоги просила стягнути з відповідача заборгованість по індексації заробітної плати за період з 01 вересня 2006 року по 23 листопада 2010 року в сумі, яка зазначена в наданому відповідачем розрахунку.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2014 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «ММК ім.Ілліча» задоволено повністю.
Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь ОСОБА_2 індексацію та компенсацію по заробітній платі за період з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1070,60 грн. з утриманням відповідачем з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн.40 коп.
З рішенням суду не погодився відповідач ПАТ «ММК ім.Ілліча», посилаючись в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по 23 листопада 2010 року відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «ММК ім.Ілліча» - Новгородської В.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд виходив із його доведеності. З висновком суду не можна не погодитись.
Згідно частини 6 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації.
Згідно ст. 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95- ВР) в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, відповідно до ст.34 Закону № 108/95- ВР провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 21 лютого 1995 року до 23 листопада 2010 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім.Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.5).
За цей період їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, але не нараховувалась індексація заробітної плати. Сума індексації заробітної плати з компенсацією втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою за цей період становить в загальній сумі 1070,60 грн. (а.с.14).
Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
Структуру заробітної плати визначено ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції із статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Згідно ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 цього Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 3 Закону компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати і у разі порушення законодавства про її виплату, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно рішенню Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 1-18/2013, положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження буд-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Наявність факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачу індексації заробітної плати відповідачем визнана і підтверджується матеріалами справи, у тому числі, розрахунком сум індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1070 грн. 60 коп., складається із суми індексації 527 грн.04 коп. і компенсації за несвоєчасну сплату - 543 грн.56 коп. (а.с.14).
Визначений відповідачем розмір заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати 1070 грн.60 коп. повністю охоплюється періодом, зазначеним позивачкою в заяві, якою зменшено позовні вимоги, та в рішенні суду.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в рішенні суду зазначено більший період виникнення заборгованості, який за проведеним відповідачем розрахунком відповідає періоду з березня 2003 року по липень 2006 року являється необґрунтованим, оскільки відповідно до оскаржуваного рішення індексація заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати стягнуті за період з березня 2003 року по липень 2006 року, а не за інший період.
на висновки суду не впливають, оскільки права відповідача щодо розміру стягнення не порушуються, що не заперечувалось представником відповідача в апеляційному суді.
Доказів проведення індексації заробітної плати позивача в зазначений судом період шляхом підвищення заробітної плати відповідачем, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не надано.
Оскільки позивач повністю погодилась з розміром визначеної відповідачем суми заборгованості, просила стягнути саме цю суму, рішення суду не оскаржила, колегія суддів переглядаючи справу в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, погоджується з рішенням суду щодо розміру заборгованості суми індексації заробітної плати та компенсації за несвоєчасну сплату, яку відповідач винен сплатити позивачу.
Колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на те, що діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення з застосуванням випереджаючого методу розрахунку сум індексації (з урахуванням прогнозного рівня інфляції), оскільки доповнення до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, якими передбачено застосування випереджаючого методу розрахунку сум індексації, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 690 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», яка набрала чинності з 25 травня 2006 року, і на правовідносини, які виникли до набрання чинності цих доповнень, не розповсюджуються. А крім того відповідач не надав доказів щодо проведення індексації заробітної плати позивача, у тому числі і із застосуванням випереджаючого методу розрахунку сум індексації.
Тому посилання апелянта на те, що ПАТ «ММК ім.Ілліча» періодично підвищував заробітну плату, тим самим з 2003 року застосовував випереджаючий метод розрахунку сум індексації, являється безпідставними.
З урахуванням зазначеного рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 233 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці» ст. ст. 1, 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», підстав для його скасування не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість позову про стягнення індексації заробітної плати спростовуються матеріалами справи і суперечать закону.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Переглядаючи рішення суду в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді В.М.Барков
Є.Є.Мальцева