АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/4082/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 645/12368/13-ц Алфьорова Т.М.

Категорія: кредитні Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Міненкової Н.О., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договором позики, посилаючись на те, що наприкінці червня 2008 року на прохання відповідача він надав у борг грошові кошти у розмірі 8500 дол. США, для будівництва гаражних боксів, строк повернення п'ять місяців. Кошти були передані за місцем проживання відповідача без розписки. 26.01.2011 року він знову на прохання ОСОБА_4 позичив грошові кошти у розмірі 2000 дол. США з кінцевим терміном повернення 01.02.2011 року для власних потреб. На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_4 було складено розписку, гроші не повернуті, хоча відповідач неодноразово запевняла у тому, що обов'язково поверне їх, у тому числі і після продажу гаражних боксів. Відповідач зобов'язалась передати у власність ОСОБА_2 5 гаражних боксів, орієнтовною вартістю 2000 дол. США., і тому у квітні 2011 року відповідачем було складено розписку. Таким чином, відповідач підтвердила взяті на себе зобов'язання по поверненню грошових коштів у розмірі 8500 доларів США. Крім цього, позивач просив стягнути на його користь 3% річних в зв'язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань, а також моральну шкоду, яка полягає у тому, що він розраховував на своєчасне повернення боргу, запланував витратити ці гроші на потреби своєї сім'ї, а також у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів похитнувся бізнес, оскільки він передбачає грошові вкладення. Також ОСОБА_2 посилався на те, що влітку 2013 року його квартиру було пограбовано, вкрадені всі грошові кошти, які були заощаджені родиною. Внаслідок цього позивач та його сім'я опинилися без засобів для існування. Через неповернення боргу він втратив довіру у людську порядність, погіршилися стосунки із дружиною, оскільки його сім'я опинилася у скрутному матеріальному становищі. Недобросовісною поведінкою відповідача заподіяні страждання, хвилювання, порушився сон позивача, звичний уклад його життя. Моральну шкоду оцінив у 10 000 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала і дала пояснення про обставини, викладених вище, а також уточнила суму заборгованості по курсу дол. США на день винесення рішення, а саме по договору від 21.01.2011 року ця сума складає 23028, 80 грн., а 3% річних 1957,19 грн.; по договору від квітня 2011р. сума заборгованості 97859,65 грн. і 3% річних 6605,53 грн.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день і час слухання справи повідомлена належним чином за останнім відомим місцем проживання.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

З таким рішенням суду першої інстанції позивач не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, 26 січня 2011 року сторони уклали договір позики, згідно якого ОСОБА_4 позичила у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2000 дол. США, що станом на день розгляду справи судом становить 23025,80 грн. (офіційний курс долару США на 24.04.2014 року - 1151,29 грн. за 100 дол. США.)

За умовами зазначеного договору відповідач зобов'язалася повернути їх до 01.02.2012 року, однак свої зобов'язання не виконала.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики, який згідно зі ст.1047 цього ж Кодексу був підтерджений представленими позивачем письмовими розписками, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути так ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Таким чином, судова колегія вважає, що районним судом правильно встановлено юридичну природу правовідносин між сторонами, а також правильно застосовано закон, який їх регулює.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд, з посиланням на ст.60 ЦПК України, виходив із того, що позов підлягає задоволенню в межах доведеного.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачкою на підтвердження отримання грошових коштів у позивача у сумі 2000 доларів США 26 січня 2011 року було складено письмову розписку, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.1047 ЦК України.

Згідно приписів ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено районним судом, умови щодо повернення боргу у відповідний строк відповідачем не виконані.

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 боргу за договором позики від 26 січня 2011 року у зазначеному розмірі, що за курсом Національного банку України на день розгляду справи судом становить 23025,80 грн. ( 1151,29 грн. за 100 дол. США.)

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначені обставини, судова колегія погоджується також і з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки 3% річних від простроченої суми, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Розрахунок районним судом проведений вірно та у судової колегії сумнівів не викликає.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то судова колегія вважає, що в цій частині районним судом об'єктивно досліджені доводи позивача та в задоволенні зазначених вимог обґрунтовано відмовлено.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -