АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження №22ц/790/4303/14
Справа№ 2/639/329/14 Головуючий 1 інстанції: Гаврилюк С.М.
Категорія: визнання недійсним заповіту Суддя-доповідач: Гуцал Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Гуцал Л.В.,
суддів -Коростійової В.І., Івах А.П.,
за участю секретаря - Литвин О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання заповіту недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування,
встановила:
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом.
В уточнених позовних вимогах просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на користь ОСОБА_2, посвідчений 07 листопада 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1615, з підстав, передбачених ст.225 ЦК України та відновити попередній заповіт ОСОБА_6, складений на її користь, посвідчений 05 вересня 2007 року державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори Жидельовою А.Ю., реєстровий №6-1238.
Посилалась на те, що на момент нотаріального посвідчення спірного заповіту, ОСОБА_6 знаходилася у стані, у якому не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_4 заперечував та звернувся до суду із зустрічним позовом. В уточнених позовних вимогах просив усунути ОСОБА_4 від права спадкування після смерті ОСОБА_6 на підставі ч.2, ч. 5 ст.1224 ЦК України.
Посилався на те, що ОСОБА_4 перешкоджала вчиненню ОСОБА_6 нового заповіту, умисно створила перешкоди для скасування раніше складеного заповіту, ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, яка у зв'язку з хворобою знаходилася в безпорадному стані.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_4 та її представник вважали скаргу необгрунтованою, подали письмові заперечення (т.4 а.с.197-199). Приватний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилась, у письмовій заяві просила розглядати справу за її відсутності.
Неявка сторони, належно повідомленої про час та місце розгляду справи, згідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено та визнається сторонами, що 05 вересня 2007 року ОСОБА_6 склала заповіт на користь своєї доньки ОСОБА_4, який був посвідчений державним нотаріусом П'ятої Харківської державної нотаріальної контори Жидельовою А.Ю., реєстровий №6-1238. Цей заповіт є попереднім по відношенню до оспорюваного заповіту від 05 листопада 2011 року відповідно до матеріалів спадкової справи ( т. 2 а.с. 55,67-79).
07 листопада 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2, який є онуком останньої. Цей заповіт було вчинено у приміщенні Харківської лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І.Мещанінова, до якої ОСОБА_6 була госпіталізована 06 листопада 2011 року із діагнозом ішемічний інсульт стовбурової локалізації (т.1 а.с.178-187, т.2 а.с.92).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла у віці 88 років (т. 2 а.с.49).
У встановлений законом строк спадщину прийняли: 11 листопада 2011 року - ОСОБА_2, та 25 листопада 2011 року - ОСОБА_4 (т. 2 а.с.48,54).
Ухвалюючи рішення про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що при складанні ОСОБА_6 заповіту на користь ОСОБА_2 волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало внутрішній волі останньої, оскільки вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Такий висновок суду першої інстанції грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні письмових доказів у справі, показань експертів та свідків, яким надана правильна правова оцінка.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Спірним заповітом порушене право ОСОБА_4, як спадкоємиці після смерті матері - ОСОБА_6, а тому вона має право на позов про недійсність цього заповіту.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 ЦК України (ч.4 ст.1254 цього Кодексу).
Заповіт може бути визнаний недійсним за умов надання відповідних доказів цієї обставини.
За змістом п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатрічну експертизу (ст.145 ЦПК).
Згідно з висновком посмертної судово-психіатричної експертизи, проведеної експертами Харківської обласної клінічної психіатричної лікарні №3 відділення судово-психіатричної експертизи №18, ОСОБА_6 за життя з 15 серпня 2011 року виявляла ознаки стійкого хронічного психіатричного розладу у формі судинної деменції, та за своїм психічним станом при складанні та підписанні заповіту 07 листопада 2011 року була нездатна усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними (том 2 а.с.156-160).
Зазначені письмові докази у справі свідчать, що волевиявлення заповідача не було вільним.
Належних та допустимих доказів на спростування цього факту ОСОБА_2 не надав. Показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про повне психічне здоров'я ОСОБА_6, правильно не прийняті судом першої інстанції до уваги як доказ психічного стану заповідача в момент складання заповіту, оскільки для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання в галузі психіатрії.
З метою всебічного та повного з'ясування обставин справи судом першої інстанції були допитані експерти, що приймали участь у складанні акту посмертної судово-психіатричної експертизи, які надали пояснення щодо експертного висновку і ці пояснення обгрунтовано прийняті судом.
Враховуючи, що оригінал медичної картки ОСОБА_6 приєднаний до матеріалів справи та ОСОБА_2 чи його предствником не зазначено про відмінності копії медичної картки від її оригіналу, то сам по собі факт використання, належним чином завіреної копії медичної картки ОСОБА_6 при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи, не може свідчити про незаконність експертного висновку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_4 мала можливість за життя ОСОБА_6 ставити питання про недієздатність останньої, але цього не зробила, для вирішення спору про недійсність заповіту з підстав, передбачених ст.225 ЦК України, правового значення не мають.
Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на зазначені приписи процессуального закону, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно взяв до уваги неправдиві показання свідків з боку позивача та на те що акт посмертної судово-психіатричної експертизи на який послався суд у своєму рішенні є необгрунтованим та не може бути використаний у якості доказу у справі, є суб'єктивною думкою, грунтується на припущеннях та на правильність висновків суду не впливає.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_6 на момент вчинення заповіту розуміла значення своїх дій, оскільки у присутності нотаріуса власноруч підписала заповіт читабельним почерком, що нотаріусом була перевірена дієздатність заповідача, що записи медичної картки містять відомості про ясну свідомість хворої, та ін.,є безпідставними та спростовуються висновком посмертної судово-психіатричної експертизи та показами експертів у судовому засіданні.
Не спростовує висновків суду і посилання в апеляційній скарзі на безпідствну відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про приначення повторної комісійної посмертної судово-психіатричної експертизи та проведення технічної експертизи документу. В суді апеляційнії інстанції представник ОСОБА_2 такі клопотання не заявляв, хоча і мав таку процесуальну можливість.
Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не задовольнив заяву ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, чим позбавив його права надати відомості, які мають «вкрай важливе значення для правильного вирішення справи». Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_2 приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції як особисто так і через представника та не був позбавлений можливості давати пояснення та надавати докази. Крім того, за умови порушення права ОСОБА_2 на надання доказів суду першої інстанції, останній чи його представник мали право заявити про такі докази суду апеляційної інстанції, але таких клопотань заявлено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що останній не надав належних та допустимих доказів того, що з метою перешкоджання волевиявленню ОСОБА_6, ОСОБА_4 незаконно заволоділа її паспортом, що до 05 листопада 2011 року заповідачка знаходилася в безпорадному стані через похилий вік чи хворобу та не довів факт умисного ухилення ОСОБА_4 від надання спадкодавцеві ОСОБА_16 допомоги.
Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він грутнується на законі та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Жодних доказів, які б відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України, можна було визнати належними та допустимими, ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог не надав, доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції не спростовують.
Суд розглядаючи справу оцінив докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, і встановивши обставини по справі у відповідності до норм права, яким регулюються виниклі між сторонами правовідносини обґрунтовано визнав заповіт недійсним та відмовив у позові про усунення ОСОБА_4 від права спадкування.
Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді