Справа № 152/1286/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 серпня 2014 року Шаргородський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді - Гаврищука А.В.

з участю секретаря судового засідання - Вішньової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 21 липня 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 2 жовтня 2011 року. Від спільного шлюбу позивач з відповідачем мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні характери та погляди на сімейне життя, утримання сім'ї, ведення господарства. Фактичні шлюбні стосунки між сторонами припинено в листопаді 2012 року. Позивач вважає, що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки їх сумісне проживання та ведення господарства припинено.

У судове засіданення позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Відповідач позов визнав, просив шлюб розірвати.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2 жовтня 2011 року.

Зазначені обставини, що встановлені судом, підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.4).

Від спільного шлюбу позивач з відповідачем мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини, що встановлені судом, підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.5).

Сторони на примирення не згодні мають стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин та розірвання шлюбу.

Причиною розладу в сім'ї стали непорозуміння між подружжям через різні характери та погляди на сімейне життя, внаслідок чого позивач та відповідач перестали проживати однією сім'єю, підтримувати шлюбні стосунки.

Судом встановлено, що розлад в сім'ї носить не тимчасовий, а тривалий характер.

Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам сторін, оскільки відносини, які склалися між подружжям, суперечать інтересам позивача.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції", і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).

Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач який наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача, що має істотне значення, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, на підставі ст.ст. 105, 110, 112, 113 СК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований виконкомом Стрільницької сільської ради Шаргородського району Вінницької області 2 жовтня 2011 року за актовим записом № 05.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: