Єдиний унікальний номер 250/2471/13-ц Номер провадження 22-ц/775/5193/2014

Категорія 53 Головуючий у 1 інстанції Заріцька О.О.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Папоян В.В., Зайцевої С.А.

при секретарі Сулімі Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Авдіївська дорожня експлуатаційна дільниця», дочірнього підприємства «Донецький облавтодор», третя особа: ОСОБА_2 - про зміну формулювання звільнення, стягнення моральної шкоди, стягнення вихідної допомоги та компенсації за вимушений прогул,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач наказом від 30 жовтня 2012 року № 92-к був прийнятий на роботу до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» виконробом у філії «Авдіївська дорожня експлуатаційна дільниця».

23 квітня 2013 року ОСОБА_1 був визнаний інвалідом другої групи на строк до 01 травня 2014 року, що підтверджується відповідним висновком МСЕК.

Цим же висновком було встановлено, що позивач у звичайних виробничих умовах за станом свого здоров»я працювати не може, він тільки може на дому виконувати роботу з кореспонденцією та документацією.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 27 травня 2013 року подав заяву про звільнення його за станом здоров»я у зв»язку з встановленням йому другої групи інвалідності на підставі ст.39 КЗпП України.

Оскільки трудовий договір, укладений між позивачем та підприємством, був безстроковим, ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України.

Судом також було встановлено, що 27 травня 2013 року підприємство звернулось із поданням про звільнення ОСОБА_1 за станом здоров»я до профспілкової організації, це подання було розглянуте та надана згода на таке звільнення, оскільки роботу, рекомендовану позивачеві висновком МСЕК, підприємство надати позивачеві не може.

Суд також установив, що заяву про звільнення з роботи за власним бажанням ОСОБА_1 не подавав, принаймні, ніяких належних та допустимих доказів щодо цього він до суду не надав, тому суд першої інстанції відмовив йому у задоволенні вимог про зміну формулювання причини звільнення з роботи: за власним бажанням замість за станом здоров»я, а також у задоволенні інших його позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Так, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що розгляд подання про його звільнення з роботи відбувся без його участі, при цьому, відповідач не надав доказів про виклик його на це засідання.

Сторони до апеляційного суду не з"явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

З матеріалів справи вбачається, що звільнення позивача на підставі п.2 ст.40 КЗпП України відбулось з тих підстав, що була виявлена його невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я, що перешкоджає продовженню роботи позивача на займаній посаді.

Цей факт підтверджується висновком МСЕК № 369920 від 23 квітня 2013 року (а.с.11). Цим же висновком було встановлено, що у звичайних виробничих умовах ОСОБА_1 працювати не може, він може виконувати роботу на дому: працювати з кореспонденцією та документацією.

Саме з цих підстав, враховуючи стан свого здоров»я та висновок МСЕК, ОСОБА_1 27 травня 2013 року подав заяву про звільнення його за станом здоров»я у зв»язку з встановленням йому 2 групи інвалідності (а.с.12).

Звертаючись з позовом до суду, уточнивши кілька разів свій позов, ОСОБА_1 вказував, що він просив звільнити його з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Натомість жодного належного та допустимого доказу щодо цього він до суду не надав, хоча у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За таких обставин апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про незаконність звільнення позивача з роботи, як і доводи про розгляд подання адміністрації на засіданні профспілкового комітету без повідомлення ОСОБА_1, оскільки ніяких доказів і в цій частині вимог він до суду не надав.

Усі інші доводи апеляційної скарги також були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають та зроблених судом висновків не спростовують, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 29 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: