КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" серпня 2014 р. Справа№ 910/25114/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Корсакової Г.В.
Тарасенко К.В.
при секретарі
судового засідання Сауляку О.О.
за участі представників сторін:
позивача Конаваленко Є.Л. - дов. від 28.07.2014 р. № 196-10825/КР
відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи
повідомлений належним чином;
розглянувши матеріали
апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш
Сервіс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р.
у справі № 910/25114/13 (суддя: Цюкало Ю.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу
Київради "Київреклама"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш
Сервіс"
про стягнення основного боргу у сумі 15 574,79 грн.,
пені у сумі 497,21 грн., 3% річних у сумі 123,77 грн.,
15% штрафу у сумі 2 336,20 грн. за Договором на
право тимчасового користування від 02.04.2012р.№76/12
ВСТАНОВИВ:
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ландиш Сервіс" про стягнення основного боргу у сумі 15 574,79 грн., пені у сумі 497,21 грн., 3% річних у сумі 123,77 грн., 15% штрафу у сумі 2 336,20 грн. за Договором на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.04.2012р.№76/12, за період з 01.02.2013 по 30.11.2013.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 № 910/25114/13 позов задоволено повністю, а саме стягнуто з ТОВ "Ландиш Сервіс" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" грошові кошти: основний борг у розмірі 15 574,79 грн.; штраф 15% у розмірі 2 336,20 грн.; пеню у сумі 497,21 грн.; 3% річних у сумі 123,77 грн.
Не погоджуючись з Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 №910/25114/13 відповідач ТОВ "Ландиш Сервіс" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив оскаржене Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі наголошує на тому, що будівля на якій розміщено рекламу належить на праві власності не територіальній громаді, а приватним особам, тому вказане майно не відноситься до об'єктів комунальної власності та відповідно КП "КИЇВРЕКЛАМА" не має права стягувати плату за користування відповідними місцями.
Позивач у своєму Відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що належність об'єкту, на якому розміщується зовнішня реклама Відповідача до об'єктів комунальної власності підтверджується Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Питання організації управління районами в місті Києві". Так, п. 119 Додатку 1 таблиці 6 визначено, що будинок за адресою - вул. Горького 16А, відноситься до сфери управління та на праві господарського відання Голосіївської районної в місті Києві адміністрації (а.с. 126-141).
Розпорядженням Голови КАГС від 29.05.2014 відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у справі №910/25114/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Коротун О.М.
Ухвалою КАГС від 29.05.2014р. № 910/25114/13 апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Ландиш Сервіс" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.
Розпорядженням Секретаря судової палати КАГС від 17.06.2014 у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, керуючись ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., по розгляду справи №910/25114/13 сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Корсакова Г.В., Тищенко А.І..
Розпорядженням Заступника голови КАГС від 04.08.2014, враховуючи перебування судді Тищенко А.І. у відпустці, керуючись ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014р., розгляд справи №910/25114/13 визначено до розгляду у наступному складі: головуючий суддя Ільєнок Т.В. суддя: Корсакова Г.В. Тарасенко К.В.
У останнє судове засідання від 06.08.2014р. представник відповідача ТОВ "Ландиш Сервіс" не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення від 25.07.2014 № 0411606410166, що залучене до матеріалів справи. З огляду на те, що представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги ТОВ "Ландиш Сервіс" у відсутності представника відповідача, колегія суддів продовжила розгляд справи за наявними матеріалами.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ "Ландиш Сервіс" залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. у даній справі залишити без змін, з огляду на наступне.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі за текстом - КП "Київреклама") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "Ландиш Сервіс") було укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за №76/12 (далі за текстом - Договір).
Також між сторонами було укладено відповідні Адресні програми на виконання умов Договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.04.2012р.№76/12 від 02.04.2012р..
В позовній заяві позивач посилався на те, що відповідно до умов Договору, КП "Київреклама" були виставлені відповідні рахунки-фактури за пріоритет та право тимчасового користування на загальну суму 15 574,79 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної сплати боргу не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З огляду на вищезазначене позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача основний борг у сумі 15 574,79 грн., пеню у сумі 497,21 грн., 3% річних у сумі 123,77 грн., 15% штраф у сумі 2 336,20 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази, суд першої інстанції визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, при цьому посилаючись на наступне.
Регулювання правовідносин пов'язаних з розміщенням зовнішньої реклами в м. Києві здійснюється відповідно до ЗУ "Про рекламу", "Типових правил розміщення зовнішньої реклами" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, Порядку розміщення реклами у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачаться з матеріалів справи, 02.04.2012 між КП "Київреклама" та ТОВ "Ландиш Сервіс" (розповсюджувач) було укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за №76/12.
Пунктом 1.1. вказаного Договору передбачено, що на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження яким здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
У відповідності до п. 6.1. сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за право тимчасового користування, розрахована згідно вимог порядку, цього Договору, та згідно встановлених за розповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних Адресних програмах.
Відповідно до п.6.2. Договору, розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов цього Договору.
Підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та укладений Договір на право тимчасового користування місцями.
Пунктом 6.8 Договору передбачено, що плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше двадцять п'ятого числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З вказаного Договору слідує, що п. 5.2.3 передбачено, що розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.
В матеріалах справи наявні Адресна програма на пріоритет №1 від 02.04.2012, Адресна програма на пріоритет №2 від 11.07.2012, Адресна програма на пріоритет №3 від 14.02.2013, Адресна програма на право тимчасового користування №4 від 27.11.2012, Адресна програма на право тимчасового користування №5 від 29.11.2013, Адресна програма на пріоритет №6 від 29.11.2013.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки:
№69540 від 28.02.2013 на суму 1 013,14 грн.;
№71471 від 12.04.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№72768 від 13.05.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№74286 від 12.06.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№75688 від 10.07.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№77086 від 12.08.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№78696 від 12.09.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№80231 від 11.10.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№82074 від 13.11.2013 на суму 1 250,54 грн.;
№82865 від 29.11.2013 на суму 2 781,95 грн.;
№82867 від 29.11.2013 на суму 1 775,38 грн.; виставлені відповідачу на виконання умов Договору.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач не здійснив з позивачем розрахунку відповідно до умов Договору у повному обсязі, що підтверджується Довідкою №43-65/38 від 20.01.2014 ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" "Про надходження коштів за період з 02.04.3012 до 31.12.2013 від ТОВ "Ландиш Сервіс" на рахунок КП "Київреклама" (а.с. 41).
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості, як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду не було надано.
Враховуючи, що право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів виникає безпосередньо на підставі дозволу, виданого за Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної Адресної програми, суд першої інстанції правомірно визнав позов обґрунтованим.
При цьому, господарським судом вірно визначено, що обов'язок оплати за право тимчасового користування виникає незалежно від його фактичної реалізації шляхом розміщення зовнішньої реклами в обумовленому дозволом місці.
Таким чином, за наявності Дозволу, виданого на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Договору про надання вказаного права та відповідної Адресної програми, обов'язок по оплаті за право тимчасового користування у встановленому Договором порядку виникає і за відсутності підписаного Розповсюджувачем передбаченого пунктом 6.9 Договору Акту приймання-передачі із наведеним в ньому розрахунком.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги КП "Київреклама" є обґрунтованими та доведеними в частині стягнення основного боргу сумі 15 574,79 грн. та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з п.5.2.4 Договору розповсюджувач зобов'язаний у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього Договору.
Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 123,77 грн. обраховано відповідно до норм чинного законодавства, зокрема вимогам ч. 2. статті 625 ЦК України, тому підлягає задоволенню.
За ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення у розмірі 497,21 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема вимогам ст.ст. 230, 232 ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині вірно визначено судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 7.3. Договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15% від простроченої суми боргу.
Згідно ч. 4. ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором.
Цією нормою прямо визначено і про те, у яких розмірах повинні відображатися штрафні санкції, зокрема, договірного штрафу. Серед інших визначень, зазначено, що розмір штрафу може бути вказано у договорі «…у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеню його виникнення», тобто, у даному випадку, за невиконані зобов'язання по сплаті пред'явленого боргу по Договору.
За оцінкою колегії суддів, судом першої інстанції правильно визнано розрахунок договірного 15% штрафу у розмірі 2 336,20 грн. обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказав на такі доводи апеляційного оскарження як:
1. «…об'єкт нерухомого майна, на якому розміщено рекламний засіб належить на праві власності не територіальній громаді, а приватним особам, тому вказане майно не відноситься до об'єктів комунальної власності та відповідно КП "КИЇВРЕКЛАМА" не має права стягувати плату за користування відповідними місцями.»;
2. «Детальний аналіз поданих документів дає підстави говорити, що позивачем по справі двічі нараховувалась плата по одному і тому ж об'єкту (так, зокрема, по кронштейну № 30331-12 та кронштейну № 30332-12 за 09, 10, 11, 12 місяці 2012 року)».;
3. Скаржник зауважив і про те, що "відповідно до положень укладеного Договору штраф застосовується за прострочку сплати понад 30 днів. При цьому штраф" в розмірі 15% застосовується до суми щодо якої прострочено саме 30 днів;
4. Скаржник не згоден і з розміром оплати за послуги позивача, «так як відповідно до п. 6.2. укладеного Договору сторонами не передбачено розмір оплати за послуги, та не надано до матеріалів справи документи щодо встановлення розміру плати за послуги, як і сам розрахунок».
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими з огляду на те, що скаржником до своїх зауважень щодо оскарженого рішення не надано жодних доказів.
Відповідно до Відзиву на апеляційну скаргу позивач надав докази, за якими вбачається, що об'єкт, на якому розміщується зовнішня реклама Відповідача належить до об'єктів комунальної власності, що підтверджується Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10.12.2010 № 1112 "Питання організації управління районами в місті Києві". Так, п. 119 Додатку 1 таблиці 6 визначено, що будинок за адресою - вул. Горького 16А, відноситься до сфери управління та на праві господарського відання Голосіївської районної в місті Києві адміністрації (а.с. 126-141).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 43 ГПКУкраїни передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму ВГСУ України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Виходячи із наведеного, Відповідач не надав, як місцевому суду так і апеляційному суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості та прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційного оскарження за наявними матеріалами справи, дійшла висновку, що Господарським судом міста Києва у повному обсязі досліджено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини, і тому підстав для зміни чи скасування оскарженого судового Рішення не вбачає.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландиш Сервіс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014р. № 910/25114/13 залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014р. № 910/25114/13 набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014р. № 910/25114/13 може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.
Матеріали справи № 910/25114/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Т.В. Ільєнок
Судді Г.В. Корсакова
К.В. Тарасенко