ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

25 липня 2014 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії суддів:

головуючого Колесниченка В.М.,

суддів: Беха М.О., Наставного В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня 2014 року,

в с т а н о в и в:

Вироком місцевого суду

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_1, таку, що не має судимості,

засуджено до покарання:

· за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;

· за ч. 1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 15472,51 грн. в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, 150000 грн. - моральної шкоди та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про судові витрати долю речових доказів.

Ухвалою суду апеляційної інстанції частково задоволено апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2: скасовано вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження у цій частині закрито у зв'язку з відсутністю у її діях складу цього злочину.

Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженою за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно вироку ОСОБА_2 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 24 березня 2012 року приблизно о 20 год., перебуваючи у м. Нетішин по вул. Михайлова, поблизу буд. 26 на підставі особистих неприязних стосунків нанесла удар молотком потерпілому ОСОБА_3 в область голови, після чого вилила в область обличчя останнього невідому речовину, спричинивши тілесні ушкодження середньої ступеня тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, які у сукупності спричинили втрату функцій зору, що супроводжувалося особливим нестерпним болем для потерпілого.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про зміну судових рішень щодо ОСОБА_2 та пом'якшення призначеного їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України. На думку захисника, суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України за ознакою вчинення злочину способом, що має характер особливого мучення, оскільки у неї був відсутній умисел на завдання тілесних ушкоджень саме таким способом. Вважає, що суд при призначенні покарання неналежно врахував ті обставини, що ОСОБА_2 позитивно характеризується, добровільно відшкодувала моральну шкоду, її вік, стан здоров'я, а також те, що за попереднім вироком, який був скасований у порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 відбула іспитовий строк, не порушивши при цьому умови звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім цього зазначає, що засуджена просила вибачення у потерпілого, щиро покаялась, сприяла розкриттю злочину, що, на його думку, у сукупності давало підстави для її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, перевіривши надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Так, фактичні обставини кримінального провадження були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанції та перегляду у касаційному порядку не підлягають, оскільки з урахуванням положень ч. 1 ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота судового розгляду не є підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції.

Згідно вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів.

Доводи про неправильну кваліфікацію дій засудженої ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України містились і у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_1 та були визнані безпідставними із наведенням докладних мотивів такого рішення.

При цьому апеляційним судом було проаналізовано об'єктивну сторону вчинених ОСОБА_2 дій, обставини, що передували вчиненню нею злочину, наслідки, що настали та встановлено, що засуджена при завданні потерпілому тілесних ушкоджень повною мірою усвідомлювала свої дії та бажала завдати йому саме такі тілесні ушкодження, які б спричинили сильний фізичний біль та страждання. З наведеними судом апеляційної інстанції висновками погоджується і колегія суддів.

Так, судом було установлено, що коли ОСОБА_2 дізналась про те, що її чоловік ОСОБА_3 проживає з іншою жінкою, вона взявши з собою молоток та невідому речовину, поїхала в інше місто та побачивши потерпілого, завдала йому удару молотком та вилила в обличчя невідому речовину. Обрання такого способу вчинення злочину, а саме завдання тяжких тілесних ушкоджень шляхом виливання безпосередньо в обличчя потерпілого хімічної речовини, свідчить про те, засуджена не могла не усвідомлювати, що такими діями завдасть потерпілому особливих фізичних та моральних страждань. При цьому, із показань потерпілого та свідків та інших доказів судом установлено, що після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 відчував тривалий нестерпний біль, переніс вісім складних операцій, однак зір йому врятувати не вдалося.

Таким чином, за встановлених судами фактичними обставинами вчиненого злочину, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як заподіяння тяжкого тілесне ушкодження способом, що має характер особливого мучення.

Доводи захисника ОСОБА_1 про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та даним про її особу внаслідок суворості на увагу не заслуговують.

Відповідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається із судових рішень, при призначенні покарання ОСОБА_2 вищевказані вимоги кримінального закону судами дотримано. Зокрема, судами враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочину, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставини, що його пом'якшують, а саме те, що ОСОБА_2 частково визнала вину, висловила готовність нести відповідальність за вчинене, раніше не судима, є особою передпенсійного віку, частково відшкодувала завдану злочином шкоду. Наведені обставини визнано такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Таких обставин, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, у судовому засіданні встановлено не було.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника засудженої, які аналогічні доводам його касаційної скарги, дійшов висновку про достатнє обґрунтування вироку суду в частині призначення покарання та відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК України.

За змістом ст. 75 КК України звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням можливе лише у тому випадку, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше п'яти років дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

На думку колегії суддів, обрана судом засудженій ОСОБА_2 міра покарання є необхідною та достатньою для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженою, так і іншими особами, оскільки встановлені по справі обставини, які стали підставами для призначення покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України, не свідчать про можливість виправлення засудженої без реального відбування покарання.

Таким чином, судові рішення в частині призначеного покарання належним чином мотивовані, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідають меті покарання.

Інших доводів, які б свідчили про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання вимогам закону касаційна скарга захисника не містить.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 24 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 квітня 2014 року,

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.М. Колесниченко М.О. Бех В.В. Наставний