АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 2326/2006 р                                                             Головуючий у 1 інстанції   Чехов Є.М.

Доповідач Савченко В.О.

УХВАЛА іменем України

2006 року     листопада     «7» дня.     Колегія суддів судової палати з цивільних   справ

апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Савченко В. О.,

суддів Свинцової Л.М.,Карташова О.Ю.

при секретарі     Малошонок О.О.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в місті Луганську цивільну справу

по апеляційній скарзі     Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на рішення  Краснолуцького міського суду Луганської області від 23 травня 2006 року

за позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1та ОСОБА_2про визнання трудового договору недійсним,

за участю представника позивача ОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_1ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 23 травня 2006 року було відмовлено у задоволенні позову Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_1та ОСОБА_2про визнання трудового договору недійсним за необгрунтованостю.

В апеляційній скарзі позивач виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, не погоджуючись з судовим рішенням, просить скасувати його та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В   обґрунтування   своєї   апеляційної   скарги      позивачем          вказано,   що   суд

безпідставно не задовольнив позовні вимоги, не прийняв до уваги що трудовий договір між відповідачками не відповідає вимогам закону, оскільки у ньому відсутні відомості про розмір установленої заробітної плати і режим робочого часу, що є істотними умовами для складення

такого договору. Вважає що трудовий договір є недійсним, тому що він не був направлений на

встановлення трудових відносин.                         

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Стаття 6 Європейської Конвенції з прав людини передбачає, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов*язків, або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий та відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення повною мірою відповідає.

Суд повно і всебічно з*ясував обставини у справі, правильно прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивачки.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

На думку колегії суддів доказів обґрунтованості своїх вимог позивачкою не надано, у той час як вони у повній мірі є у відповідача.

Стаття 21 КЗпП України визначає що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Фізична особа повинна, на підставі статті 24-1 вказаного вище закону, у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

Так, з матеріалів справи вбачається що 26 лютого 2004 року між - приватним підприємцем ОСОБА_2 і ОСОБА_1, яка знаходилася у стані вагітності, був укладений трудовий договір, який подалі - 26 лютого 2004 року, зареєстрований у Краснолуцькому міському центрі зайнятості під НОМЕР_1 Згідно договору ОСОБА_1 повинна була приступити до роботи у якості бухгалтера 01 березня 2004 року в місті Красний Луч у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Приймаючи до уваги вказані вище правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив що при укладенні трудового договору між приватним підприємцем ОСОБА_2 і ОСОБА_1 порушень діючого законодавства не відбулося. Трудовий договор, укладений між сторонами, не може бути визнаним недійсним, оскільки ні одна зі сторін не оспорює його правомірності, його умови відповідають вимогам закону.

Стаття 184 КЗпП України, що передбачає гарантії при прийнятті на роботу вагітних жінок, визначає заборону відмовляти жінкам у прийнятті на роботу а мотивів, пов'язаних: з вагітністю.

Відповідачка ОСОБА_2 не мала підстав для відмови у працевлаштуванні ОСОБА_1, на той час вагітної. Той факт що після укладення трудового договору ОСОБА_1, у зв*язку з погіршенням стану здоров*я, з 01 березня по 09 березня 2004 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в родильному будинку № 6 м. Києва, не можна вважати доказом того що відповідачка не мала наміру приступати до роботи, згідно умов договору.

Таким чином, доводи апелянта щодо того, що ОСОБА_1 лікувалася у Київі, що вона не мала наміру після укладення трудового договору приступити до праці, є необгрунтованими, на підставі наведених вище доказів, та такими що не дають сумніву у правомірності судового рішення.

Колегія суддів вважає що доводи апелянта у повному обсязі не заслуговують на увагу, є надуманими й тому підстав для задоволення апеляційної скарги, для скасування чи зміни судового рішення не існує.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України , Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.

Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 23 травня 2006 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою   апеляційного суду.