ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
Ухвала
іменем україни
24 липня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ
у складі колегії:
головуючого Колесниченка В.М.,
суддів Наставного В.В., Чуйко О.Г.,
при секретарі Сідько В.В.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кирилівка Красноградського району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
в с т а н о в и в:
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернувся засуджений ОСОБА_1 із касаційною скаргою на вирок Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року.
На думку засудженого, призначене йому покарання внаслідок суворості не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував вирок місцевого суду та ухвалив свій вирок, яким призначив покарання без застосування вимог ст. 75 КК України. Вважає, що з урахуванням тяжкості злочину, обставин його вчинення, а також того, що він визнав вину, щиро покаявся, сприяв розкриттю злочину, надаючи правдиві покази стосовно обставин злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має сім'ю, малолітню дитину, позитивно характеризуються за місцем проживання, добровільно відшкодував матеріальну шкоду, та частково моральну шкоду, є підстави для призначення йому основного покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням, а обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння була повною мірою врахована судом першої інстанції при обранні виду та розміру покарання.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 зазначає про безпідставність висловлених у ній доводів та просить вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 05 лютого 2014 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами, на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 33200 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, та 2000 грн. витрат на надання правової допомоги.
Апеляційний суд Харківської області, частково задовольнивши апеляційні скарги прокурора та потерпілого, скасував зазначений вище вирок у частині призначеного покарання та ухвалив свій вирок від 07 травня 2014 року, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами, на строк 2 роки, виключивши при цьому рішення про застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання. Цей вирок в частині цивільного позову змінив та постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Судами ухвалено визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за таких обставин.
29 червня 2013 року близько 5 год. ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, рухався на автомобілі «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1, по автодорозі «Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта» по вул. Полтавській у м. Краснограді Харківської області у напрямку м. Харкова зі сторони с. Наталине Красноградського району Харківської області із швидкістю 80 км/год. Під час руху на 105 км + 550м. вказаної дороги, під'їжджаючи до пішохідного переходу, розташованому біля супермаркету «АТБ» ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 2.9; 12.1, 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху України, а саме: керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого автомобіль під його керування зіткнувся з причепом марки «ПВА У 5», реєстраційний номер НОМЕР_2, до автомобіля «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який рухався перед ним в попутному напрямку та зупинився на червоний сигнал світлофору. В результаті дорожньо-транспортної події водію автомобіля ВАЗ 2106 ОСОБА_2 було завдано тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило розлад здоров'я, пов'язаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на 1/3 частину, а саме втратою 40% загальної працездатності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого, його представника та прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України засудженим у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи засудженого про невідповідність призначеного йому покарання вимогам закону, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Так, відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_1 вищенаведені вимоги закону України про кримінальну відповідальність апеляційним судом дотримано.
Зокрема, судом враховано ступінь суспільної небезпечності, тяжкість і характер злочину, вчиненого із необережності та віднесеного до категорії тяжких, дані про особу ОСОБА_1, який раніше не судимий, має сім'ю, характеризується позитивно, на спеціальних обліках не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини. Зважив суд і на наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 основне покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, належним чином мотивувавши своє рішення.
За змістом ст. 75 КК України звільнення особи від відбування призначеного покарання з випробуванням можливе лише у тому випадку, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі не більше п'яти років дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.
Із матеріалів провадження убачається, що апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що з урахуванням ступеня тяжкості злочину, віднесеного до категорії тяжких та зважаючи на вчинення діяння у стані алкогольного сп'яніння, характеру наслідків, що настали, відсутні підстави для застосування ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_1 через неможливість досягнення мети покарання без реального його відбування засудженим.
Наведені засудженим ОСОБА_1 у касаційній скарзі обставини були повною мірою враховані при призначенні покарання та стали підставами для призначення йому мінімального покарання, визначеного санкцією статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та вищезазначених висновків апеляційного суду не спростовують.
На думку колегії суддів, з урахуванням тяжкості злочину, характеру грубого порушення правил дорожнього руху, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, визначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
З огляду на викладене, вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 належним чином мотивований, не суперечить вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні, не встановлено.
За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
п о с т а н о в и в:
залишити вирок Апеляційного суду Харківської області від 07 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
С у д д і:
В.М. Колесниченко В.В. Наставний О.Г. Чуйко