ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

25 липня 2014 року м. Київ

Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі колегії:

головуючого Колесниченка В.М.,

суддів: Квасневської Н.Д., Наставного В.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2014 року,

в с т а н о в и в:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2013 року

ОСОБА_1, раніше судиму 25.11.2008 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; 28.12.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 червня 2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення її від подальшого відбування покарання.

Не погодившись із указаним судовим рішення, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування вищевказаної ухвали як незаконної та необґрунтованої та просить звільнити її від подальшого відбування покарання на підставі п. «в» ст. 4 або ст. 7 Закону України «Про амністію у 2014 році». На її думку суди прийшли до помилкового висновку про неможливість застосування до неї вимог закону про амністію, оскільки вона має судимість за один умисний тяжкий злочин, а за інший відбуває покарання. Вважає, що судимість за злочин, за який вона відбуває покарання не повинна враховуватись при вирішенні питання про застосування амністії.

Перевіривши касаційну скаргу, зміст наданих до неї судових рішень, суд дійшов висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

З ухвали суду апеляційної інстанції убачається, що відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1, доводи якої за змістом були аналогічними доводам її касаційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги Закону України «Про амністію у 2014 році» щодо неї застосованими бути не можуть застосовані, оскільки засуджена належить до категорії осіб, визначених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», на яких не поширюється амністія.

Так, положеннями ст. 4 указаного Закону визначено перелік категорій осіб, щодо яких не може бути застосована амністія, до яких віднесено у тому числі осіб які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії. Згідно з ч. 2 ст. 4 цього закону визначено, що законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення убачається, що ОСОБА_1 двічі судима за умисні тяжкі злочини, а саме: 28 грудня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України та 12 липня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.

Положеннями п. «в» ч. 1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» можливість застосування амністії до особи не ставиться у залежність від відбуття покарання чи початку перебігу строку погашення судимості, які у випадку засудження особи до покарання у виді позбавлення волі згідно зі ст. 89 КК України розпочинаються після відбуття особою покарання. Правове значення у даному випадку має сам факт наявності судимості, а не факт початку обчислення строків її погашення.

Таким чином, доводи засудженої про те, що судимість за злочин, за який вона відбуває покарання не повинна враховуватись судом при застосуванні амністії, не відповідають вищевказаним положенням кримінального закону.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції є належним чином мотивованим та відповідає вимогам кримінального закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

п о с т а н о в и в:

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.М. Колесниченко Н.Д. Квасневська В.В. Наставний