У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Савченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, і остаточно просив стягнути з ОСОБА_5 борг за договором позики з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних у сумі 70 744,12 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до складеної розписки від 5 квітня 2009 року ОСОБА_5 зобов'язався протягом трьох місяців з дня їх отримання 8 000 доларів США повернути позивачу борг, проте грошові кошти відповідач у передбачений договором строк не повернув.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2013 року рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 70 744,12 грн боргу за договором позики з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2013 року, рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 5 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір позики, за умовами якого останній за розпискою отримав у борг грошові кошти у сумі 8 000 доларів США і зобов'язувався повернути борг протягом трьох місяців з дня отримання коштів, проте борг у передбачені строки не повернув.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що розписка від 5 квітня 2009 року є безгрошовою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів у визначений договором позики строк не виконав, що є підставою для стягнення основного боргу з урахуванням інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Проте повністю з рішенням суду апеляційної інстанції погодитись неможна.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник, як передбачено статтею 1049 ЦК України, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України (ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Згідно зі ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Оскільки позика була надана в іноземній валюті, а індекс інфляції внаслідок знецінення грошових коштів може бути застосований тільки щодо боргових зобов'язань у гривні, стягнення боргу в іноземній валюті з урахуванням індексу інфляції національної грошової одиниці - гривні не відповідає вимогам закону.

Відтак, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що ОСОБА_4 порушив грошове зобов'язання та має повернути ОСОБА_3 суму позики і три проценти річних від простроченої суми, не врахував, що за цим договором позичальнику були надані грошові кошти в іноземній валюті, а положення ст. 625 ЦК України про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми боргу з урахуванням інфляційних втрат може бути застосоване тільки у разі, якщо валютою виконання зобов'язання є гривня, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення про стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат.

Відповідно суд апеляційної інстанції невірно обчислив судові витрати, стягнуті на користь позивача.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з такими порушеннями норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому таке рішення підлягає скасуванню.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С.Олійник

Судді: В.І.Амелін

Т.П.Дербенцева

С.О.Карпенко

В.О.Савченко