У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Олійник А.С.

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 до Кременецької міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кременецьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, про визнання недійсною приватизації та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на житло за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу судді апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, і остаточно просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 12 березня 1998 року Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації Тернопільської області ОСОБА_5 і ОСОБА_3

Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно рішення МК профспілки Тернопільського управління будівництва № 574 (протокол № 23 засідання виконкому Кременецької міської ради від 8 грудня 1997 року) йому надано комунальну квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї кімнати і кухні, жилою площею 18,5 кв.м. У цій квартирі тривалий час з ним мешкала ОСОБА_5, яка без його відому та згоди 12 березня 1998 року оформила право власності на Ѕ частку вказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Вважає, що оформлення права власності ОСОБА_5 на частку виділеного йому житла без його відома і згоди є порушенням його майнових і житлових прав.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2005 року позов задоволено.

Визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 і визнано недійсним свідоцтво про право власності на цю квартиру, видане18 березня 1993 року Кременецьким районним бюро технічної інвентаризації Тернопільської області 12 березня 1998 року ОСОБА_5 і ОСОБА_3

Ухвалою судді апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кременецької міської ради Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кременецьке районне бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, про визнання недійсною приватизації та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на житло.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року, питання про відкриття апеляційного провадження передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням суддею апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, ст. 13 ЦПК України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно із ч. 1 ст. 294 ЦПК України, у редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Частиною 1 ст. 69 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_4 посилалася на пропущення строку з поважних причин, обумовлених тим, що вона не була учасником процесу та перебувала за межами України до червня 2013 року. Про наявність оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції їй стало відомо у серпні 2013 року.

Ухвалою судді апеляційного суду Тернопільської області від 11 вересня 2013 року наведені заявником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними та рекомендовано протягом тридцяти днів з дня отримання ухвали навести інші підстави для поновлення строку.

На виконання ухвали судді апеляційної інстанції від 11 вересня 2013 року заявник надіслав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій, крім зазначених підстав, на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначила, що оскаржуване рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2005 року нею було отримано 22 серпня 2013 року шляхом звернення із заявою про видачу копії цього рішення до суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Визнавши причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та дійшовши висновку про відсутність підстав для його поновлення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на об'єктивні причини пропуску строку на апеляційне оскарження; не надавши належної оцінки тій обставині, що заявник участі у справі не брала, оскаржуване рішення суду першої інстанції отримала 22 серпня 2013 року і 30 серпня 2013 року подала апеляційну скаргу, дійшов передчасного висновку щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Оскільки суд апеляційної інстанції постановив ухвалу від 30 вересня 2013 року, не перевіривши належним чином доводів заявника про пропущення строку на апеляційне оскарженні з поважних причин, ухвала підлягає скасуванню з передачею питання про відкриття апеляційного провадження на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Тернопільської області від 30 вересня 2013 року скасувати, питання про відкриття апеляційного провадження передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С.Олійник

Судді: В.І.Амелін

В.П.Гончар

Т.П.Дербенцева

С.О.Карпенко