АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-2353/2006 р Головуючий у І інстанції Олійник В.М.
Доповідач Савченко В.О.
РІШЕННЯ іменем України
2006 року листопада «07» дня. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Луганської області в складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Карташова О.Ю., Свинцової Л.М.
при секретарі Малошонок О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу
по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області
на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 березня 2006 року
за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області і, про стягнення грошової компенсації за автотранспорт.
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області і, про стягнення грошової компенсації за автотранспорт.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 серпня 1973 року в результаті нещасного випадку на Ворошиловградському монтажно-заготовельному заводі він був травмований, Згідно висновків МСЄК визнаний інвалідом першої групи довічно. 20 липня 2004 року ЛТЕК визначено його потреба у забезпеченні спеціальними засобами пересування - автомобілем. Головним управлінням праці та соціального захисту населення Луганської області, де він знаходиться на обліку з питання отримання автомобілю, він не був своєчасно забезпечений транспортним засобом. Й тому за власний рахунок 09 вересня 2005 року придбав автомобіль DAEWOO, м. Т 13110, вартістю 40500,00гривень.
Позивач просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості автомобіля "Таврія -110280" з ручним керуванням у сумі 21267 гривень., який повинен був наданий йому як інваліду.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 березня 2006 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення грошової компенсації за автотранспорт, придбаний інвалідом.
З відповідача на користь позивача стягнуто грошову компенсацію в розмірі вартості автомобіля "Таврія - 110280" з ручним керуванням , і судовий збір на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, не погоджуючись з судовим рішенням, просить скасувати його, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права та відмовити позивачеві у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги представник відповідача вказав, що судом не прийнято до уваги що кошти Фонду мають суто цільове призначення і виплата грошової компенсації позивачеві за придбання автотранспорту, не передбачена законом.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обгрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення повною мірою відповідає
Відповідно до норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач має право на забезпечення легковим автомобілем, на час судового розгляду - „Таврія" ЗАЗ -110270,
Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997р. № 999, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. № 680, безплатне забезпечення інвалідів автомобілями проводиться головними управліннями праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації (п. 4 Порядку), а фінансування витрат на придбання автомобілів та підготовку їх до експлуатації здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків (п. 6 Порядку).
Інваліди внаслідок трудового каліцтва, що настало від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, за наявності у них медичного висновку на право забезпечення автомобілями одержують автомобілі після оплати їх вартості Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (п. 25 Порядку).
З матеріалів справи вбачається що позивач, 30 серпня 1973 року в результаті нещасного випадку на виробництві, під час виконання трудових обов*язків, одержав виробничу травму, У зв'язку із втратою загальної й професійної працездатності, був визнаний інвалідом першої групи довічно. Відповідно до висновку обласної ЛТЕК 20 липня 2004 року визначена його потреба у забезпеченні спеціальними засобами пересування - автомобілем. У зв*язку з цим він знаходився на обліку з питання отримання автомобілю у Головному управлінні праці та соціального захисту населення Луганської області.
09 вересня 2005 року позивач за власний рахунок придбав автомобіль DAEWOO, м. Т 13110, вартістю 40500,00гривень.
Згідно пункту 6 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", за наявності у потерпшого, відповідно до висновків МСЕК, медичних показань для одержання автомобіля, Фонд соціального страхування від нещасних випадків компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту і технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів вважає що судом першої інстанції обґрунтовано у відповідності з матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, як інвалід першої групи внаслідок трудового каліцтва, з 20 липня 2004 року має право на забезпечення автомобілем „Таврія" ЗАЗ -110270.
Відповідно до Статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист основних свобод і прав людини, яка є частиною національного законодавства України, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Судова колегія погоджується з висновками суду, що постановив оскаржене рішення, щодо стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі вартості автомобіля "Таврія 110280" з ручним керуванням на користь позивача. Позивачеві не був своєчасно виданий автомобіль, необхідний йому за станом здоров*я. На думку колегії суддів цей автомобіль охоплюється поняттям володіння, застосованим у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Й тому, позивач має право на судовий захист порушеного права - на отримання часткової компенсації придбаного за власні кошти автомобілю у розмірі вартості автомобілю „Таврія" ЗАЗ - 110270 , який не був йому своєчасно наданий. Фінансові труднощі держави не повинні перешкоджати здійсненню гарантії громодян, передбаченої Законом.
Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
На думку колегії суддів позивачем надані докази обґрунтованості своїх вимог, у той час як такі у відповідача відсутні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо необґрунтованості судового рішення у частині стягнення грошової компенсації за автомобіль, що був придбаний позивачем, не заслуговують на уваги, є надуманими. Підстав для задоволення апеляційної скарги у цій частині і скасування судового рішення не існує.
Разом з цим заслуговують на увагу доводи апелянта відносно помилкових виводів суду щодо стягнення з нього у дохід держави судового збору, оскільки останнього звільнено від сплати на підставі п. 4 ст. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Рішення у цієї частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити частково.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 березня 2006 року за позовом за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення грошової компенсації за автотранспорт, придбаний інвалідом змінити.
Скасувати у частині стягнення судового збору у сумі 177 гривень 23 копійки у дохід держави з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області. Звільнити Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від сплати судового збору і віднести ці витрати на рахунок держави.
У іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного
суду.