Судове рішення 22-а-7409/08 від 08.04.2009

Судове рішення #3822690

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7409/08 Головуючий у І-ій інстанції: Колупаєв В.В.

№ 2-а-369/07 Суддя-доповідач: Малинін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2008 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Малиніна В.В.

суддів: Романчук О.М., Усенка В.Г.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира про визнання незаконними дій та стягнення суми коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2007 року ОСОБА_1 ( надалі - позивач) звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира (надалі-відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь недоплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, посилаючись на те, що він отримав допомогу на оздоровлення в значно нижчому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та просив визнати незаконними дії відповідача, стосовно неналежного нарахування та виплати йому щорічної допомоги на оздоровлення у встановленому законом розмірі.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено повністю.

Визнано незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира щодо не нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії у визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. - недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Корольовського районного суду м. Житомира та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело на думку відповідача до неправильного вирішення вказаної справи.

В судове засідання позивач не з'явився, причини неявки суду невідомі, був повідомлений належним чином.

В судове засідання відповідач не з'явився, надіслав до суду клопотання з проханням розглядати справу за відсутності його представника. Вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивач ОСОБА_1є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 виданим 25.05.2006 року (а.с.5).

За відсутності в матеріалах справи довідки МСЕК, в якій містяться відомості про встановлену групу інвалідності особи, колегія суддів виходить з обставин, встановлених судом першої інстанції, з яких вбачається, що позивач є інвалідом ІІ групи, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а тому відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 (далі - Закон № 796) від 28 лютого 1991 року зі змінами та доповненнями, має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом до суду, передбачалась виплата щорічної допомоги на оздоровлення в таких розмірах: інвалідам ІI групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Згідно довідки, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира, позивачеві була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення у таких розмірах: в 2006 році - 90,00 грн.; в 2007 році - 90,00 грн.. Дана довідка не містить відомостей щодо нараховування та здійснення позивачу виплат за 2005 рік, однак як вбачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом першої інстанції, позивачу за 2005 рік була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення у розмірі 90,00 грн.

Тобто, позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення в сумах передбачених постановою КМ України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року для інвалідів другої групи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини п'ятої ст. 48 Закону № 796, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно частини сьомої ст. 48 Закону № 796, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 становив - 262 грн., з 01.04.2005 - 290 грн., з 01.07.2005 - 310 грн., 01.09.2005 - 332 грн.

Зі змісту вимог вказаного Закону про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо реалізації вимог статті 48 Закону № 796.

Встановлений в 1996 році Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а починаючи з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає розміру, встановленому Законом № 796.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Що ж стосується вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то, на думку колегії суддів, відповідач правомірно керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

В свою чергу, обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

З урахуванням зазначеного, пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розрахунку суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік дійшов вірного висновку щодо застосування до спірних правовідносин в цій частині положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.

За таких обставин, з врахуванням законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати на відповідні роки та виходячи з розміру отриманих позивачем виплат, судова колегія вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на його користь недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195,196,198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2007 року - задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 12 вересня 2007 року в частині задоволення позову відносно стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира щодо виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки в розмірі меншому ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплат даної допомоги.

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Корольовського райвиконкому м. Житомира.

Матеріали справи повернути до Корольовського районного суду м. Житомира.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови складено та підписано 09.12.08.