Судове рішення #3822636

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-7180/08 Головуючий у І-ій інстанції: Копитова О.С. № 28/329-А Суддя-доповідач: Малинін В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2008 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Малиніна В.В.,

суддів: Романчук О.М., Усенка В.Г.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

за участю: представника позивача - Варченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2007 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Приватного підприємства «Ра-Рур», суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2007 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (далі-позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Ра-Рур» (далі-відповідач-1, ПП «Ра-Рур»), суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі-відповідач-2, СПД ФО ОСОБА_1), в якому просила визнати недійсним договір (угоду) реалізації товару від 29.06.2004 року, що був укладений між відповідачами та додатково просила зобов'язати ПП «Ра-Рур» повернути СПД ФО ОСОБА_1. отримані за спірним договором грошові кошти у розмірі 9 372,05 грн. та стягнути з СПД ФО ОСОБА_1. в доход Державного бюджету зазначену суму коштів, що становить вартість реалізованого товару.

В обґрунтування позовних вимог вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ч.1 ст.207 та ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, посилаючись при цьому на наявність умислу відповідача-1 на укладення угоди, з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, що на думку позивача, підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2005 року у справі № 2-793/05, яким визнано недійсними установчі документи ПП «Ра-Рур».

Постановою Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2007 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва та постановити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Заперечень на апеляційну скаргу від відповідачів до суду не надходило.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідачі не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належними чином.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що 29 червня 2004 року між ПП «Ра-Рур» та СПД ФО ОСОБА_1шляхом обміну документами було укладено угоду на реалізацію товару, згідно якої відповідач-1 зобов'язувався реалізувати відповідачу-2 товар на загальну суму 9 372,05 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 1 562,01 грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 29.06.2004 року №29/06-2 на суму 9 372,05 грн. На вказану господарську операцію ПП «Ра-Рур» була виписана податкова накладна № 29/06-2 від 29.06.2004 року на загальну суму 9 372,05 грн, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість - 1 562,01 грн. За отриманий товар розрахунок здійснювався готівкою згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів №01/06 від 01.06.2004р., №07/06 від 07.06.2004р., № 25/06 від 25.06.2004 р., №29/06 від 29.06.2004р., №29/06 від 29.06.2004р., №30/06 від 30.06.2004р., №30/06 від 30.06.2004р..

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені § 2 гл. 16 ЦК України. У Господарському кодексі України підстави недійсності господарських угод (зобов'язань) та їх наслідки регламентуються ст. ст. 207, 208. Крім того, Пленум Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. видав постанову № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", а Президія Вищого арбітражного суду України 12 березня 1999 р. - роз'яснення № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

Підставою для подання органами державної податкової служби позову про визнання недійсною відповідної угоди є формулювання ст. 208 ГК України. Проте слід зауважити, що компетенція цього органу суттєво обмежена законами України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) (п. 11 ст. 10), які встановлюють їх повноваження стягувати в доход держави лише кошти, одержані за незаконними угодами. При цьому майно, що було отримане за цим договором, залишається у власності набувача.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до ст. 208 ГК України є її укладення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Судом не встановлено фактів протиправних намірів сторін, злочинного ухилення від оподаткування, шахрайства, розкрадань, інших зловживань з боку ПП «Ра-Рур» та СПД ФООСОБА_1. Крім того, мали місце дії, які свідчать про дотримання умов договору і здійснення законних господарських операцій (відвантаження товару та розрахунок за нього), а це в свою чергу дає підстави вважати договір (угоду) від 29 червня 2004р правомірним і таким, що не суперечить інтересам держави.

Колегія суддів враховує той факт, що в рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 21.03.2005 року у справі № 2-793/05 викладено обставини, за якими ОСОБА_2, яка є однією із співзасновників та директором ПП «Ра-Рур» не має будь-якого відношення до діяльності ПП «Ра-рур», звітні документи як директор вона не підписувала, звітності до податкових органів не подавала, жодних дій по здійсненню підприємницької діяльності як директор не вчиняла, будь-яку особу на це не уповноважувала та довіреності на вчинення вищевказаних дій не видавала.

Проте виходячи з цього слід зауважити, що наявність умислу не може бути підтверджена лише одним рішенням районного суду, яким визнано недійсними установчі документи, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та реєстрацію платника податків на додану вартість ПП «Ра-Рур», оскільки предметом спору у цивільній справі № 2-793/05 була відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства, та аж ніяк не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, , які не стосуються предмету доказування, що в свою чергу спростовує твердження позивача про застосування до спірних правовідносин положення ч.1 ст. 72 КАС України.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зауважив, що рішення районного суду не звільняє позивача від доведення наявності умислу відповідача-1 на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Поміж тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами ПП «Ра-Рур» як особи, про наявність у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений рішенням суду та не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які діяли від імені ПП «Ра-рур», а тому факт злочинного умислу при укладанні вищезазначеного договору колегія суддів вважає недоведеним.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2007 року - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 27 вересня 2007 року - залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий :

Судді:

Повний текст ухвали складено та підписано 09.12.08.