УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця „18" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Іванові O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2004 року,
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що 14.06.2002 року за виною ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 вибухнув водонагрівальний котел у корпусі „Б" санаторію. В результаті вибуху громадянин Росії ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав 90 % опіків тіла, від яких він помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в Сакській центральній районній лікарні. Вироком Сакського міського суду від 14.11.2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за частиною 2 статті 367 КК України кожний до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади з організаційно-розпорядними функціями та займатися адміністративно-господарчою діяльністю на 2 роки без сплати штрафу на користь держави. В силу статті 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнені від відбування основного покарання з випробувальним строком на 2 роки. Згідно з рішенням Сакського міського суду від 10.12.2002 року, яке набрало чинності 23.04.2003 року, на користь ОСОБА_4 з санаторію стягнено моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. За станом на 27 серпня 2003 року санаторій виплатив ОСОБА_4 стягнену шкоду повністю. Просить на підставі п. 3 ст. 134 КЗпП України стягнути з відповідачів 100000 грн на користь санаторію.
Рішенням Сакського міськрайонного суду від 05 листопада 2004 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ТОВ „Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна хвиля" у відшкодування шкоди по 5000 грн з кожного. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи.
В апеляційній скарзі ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Справа № 22-ц- 1393/2006 р Головуючий в 1 інстанції Погребняк C.M.
Доповідач Горбань В.В.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, як необгрунтовану.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції з'ясувалось, що відповідач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 /актовий запис НОМЕР_1/.
Ухвалою Апеляційного суду автономної Республіки Крим від 20.11.2006 року залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_1 - ОСОБА_5.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що за наслідками вибуху водонагрівального котла у корпусі „Б" санаторію, який стався з вини відповідачів 14.06.2002 року, була завдана матеріальна шкода на загальну суму 100000 грн., яку він сплатив матері потерпіло ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю дитини. При цьому визнав можливим зменшити розмір покриття шкоди з урахуванням фактичних обставин справи та матеріального становища відповідачів.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Матеріали справи вказують на те, що сторони мають права та обов'язки, які випливають з правовідносин про відшкодування шкоди, заподіяної працівниками підприємству.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував з ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" в трудових відносинах, займав посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ, ОСОБА_1 займав посаду ІНФОРМАЦІЯ_2.
14.06.2002 року у корпусі „Б" санаторію вибухнув водонагрівальний котел, у результаті даного вибуху неповнолітній ОСОБА_3 отримав 90% опіків тіла, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Вироком Сакського міського суду від 14 листопада 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були засуджені за ч. 2 ст. 367 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади з організаційно-розпорядними функціями та займатися адміністративно-господарчою діяльністю на 2 роки без сплати штрафу на користь держави.
Рішенням Сакського міського суду від 10 грудня 2002 року з ТОВ Санаторій для батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" стягнуто на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Вказану суму в порядку виконання рішення суду знято з розрахункового рахунку позивача і виплачено ОСОБА_4.
Відповідно до вимог статті 452 ЦК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у разі виплаченого відшкодування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, якщо шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Статтею 137 КЗпП України передбачено, що суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкода була заподіяна. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його матеріального становища.
Виходячи з правил п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП України та встановивши, що шкода заподіяна діями відповідачів, які визнані винними та засуджені вироком суду за службову халатність, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачі повинні нести матеріальну відповідальність за заподіяну позивачеві матеріальну шкоду, яка сталася з їх вини.
Визначаючи розмір матеріальної шкоди, яку повинні відшкодувати відповідачі позивачеві, суд першої інстанції, виходячи з правил ст. 137 КЗпП України та враховуючи фактичні обставини справи і матеріальне становище відповідачів, дійшов правильного висновку про зменшення розміру шкоди до 5000 грн. з кожного.
Згідно з правилами статті 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Довід скарги ОСОБА_2 про те, що він повинен нести матеріальну відповідальність у межах його середнього заробітку, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки він ґрунтується на помилковому тлумаченні норм законодавства про працю.
Посилання в апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення ст. 172 ЦПК України в редакції 1963 року, який діяв на час розгляду справи, є безпідставним. Зі змісту протоколу судового засідання від 05.11.2004 року вбачається, що ОСОБА_2 приймав участь у судовому засіданні при розгляді справи, давав пояснення відносно позовних вимог позивача (а.с. 37, 38).
Що стосується доводів скарги позивача про те, що суд неповно з'ясував обставини справи щодо матеріального становища відповідачів, а тому неправильно відмовив у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обгрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА;
Апеляційні скарги ТОВ Санаторій батьків з дітьми „Блакитна Хвиля" та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 05 листопада 2004 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.