Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                   8 лютого  2008 року Єнакіївській міський суд Донецької області у складі головуючого                       судді                                 Куція Є..М.

                                             при секретарі                   Макаренко В.С.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в залі суду  м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину майна, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

                Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину майна.

                В обґрунтування позовних вимог вказала, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Єнакієве помер ОСОБА_4, який постійно проживав за адресою АДРЕСА_1.

                Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається із квартири АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності на житло від 4 квітня 1996 року; гараж, розташований у м.Єнакієве, пос. ім.К.Маркса, вул.Горлівська, будівництво якого було дозволено Карломарксовскою селищною радою народних депутатів  рішенням № 56\7 від 23 жовтня 1985 року; грошові внески, що перебувають на зберіганні в Ощадному банку м.Єнакієве 2869\045 на особовому рахунку НОМЕР_1 у сумі 11300 гривень, у банку № 3 р.Єнакієве, вул.Гагаріна, 19 у сумі 12000 гривень і 2800 гривень.

                Вона з ОСОБА_5 проживала у фактичних шлюбних відносинах з 1985 року по день його смерті, з початку з 1985 року по 1996 рік у її квартирі АДРЕСА_2, а після вступу в шлюб її сина, вони перейшли проживати у квартиру, що належить ОСОБА_5.

                В 1990 році її син виїхав на заробітки в Росію й залишився там на постійне проживання, а тому у зв'язку з тим, що їм важко було оплачувати комунальні послуги за дві квартири, її квартиру продали.

                ОСОБА_5 вважав, що оскільки вони проживають разом тривалий час, ведуть сумісне господарство, він є інвалідом 2-ї групи й догляд за ним здійснювала вона, він мав потребу в сторонньому   догляді, квартира й все майно буде належати їй після його смерті.

                При зверненні до нотаріальної контори було встановлено, що заяваи про прийняття спадщини подані відповідачами, а тому вона вимушена звернутися в суд із заявою про визнання права власності на 1\2 частину майна у відповідності зі ст.74 Сімейного кодексу України, що передбачає право на майно жінки й чоловіка, що проживають однією родиною, але не одружених між собою й просить визнати право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1,  на 1\2 частину гаража, розташований у м.Єнакієве, пос. ім.К.Маркса, вул.Горлівська, на 1\2 частину грошових внесків, що перебувають на зберіганні в Ощадному банку м.Єнакієве 2869\045 на особовому рахунку НОМЕР_1 у сумі 11300 гривень, у банку № 3 р.Єнакієве, вул.Гагаріна, 19 у сумі 12000 гривень і 2800 гривень.

                Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, допитані в порядку окремого доручення позов не визнали повністю й пояснили, що вони  і їхня мати мають право на спадкоємне майно, заяву про прийняття спадщини ними подано в нотаріальну контору.

                Представник відповідачів у судовому засіданні підтвердила вимоги своїх довірителів.

                Суд, вислухавши  сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

                У судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який постійно проживав АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 і довідкою КП «Вікторія».

                Згідно довідки БТІ м.Єнакієве  № 1299 від 14 вересня 2007 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва № 457 від 4 квітня 1996 року про право власності, видане відділом приватизації при Єнакіївському міськвиконкомі

                Згідно довідки БТІ м.Єнакієве № 1285 від 12 вересня 2007 року на гараж, розташований по вул.Горлівська пос. ім. К.Маркса в м.Єнакієве правовстановлюючих документів не має.

                ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 25 травня 1957 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 від 6 червня 2007 року.

                Згідно ст..1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст..ст.1261-1265 цього кодексу.

                Згідно ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

                Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

                У судовому засіданні було встановлено, що у ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилися діти - син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, а також жінка ОСОБА_6, шлюб з якою до теперішнього часу не розірвано і проти цього факту позивачка не заперечувала.

                Таким чином встановлено, що маються спадкоємці першої черги.

                Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який не проживав постійно із спадкодавцем має право подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у строк шість місяців, який передбачено ст.1270 ЦК України.

                У судовому засіданні було встановлено, що спадкоємці - діти померлого ОСОБА_5 у визначний строк подали заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини і цей факт підтвердила і сама позивачка.

                Згідно зі ст.1265 ЦК України  у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування.

                У судовому засіданні позивачкою не надано доказів того, що вона знаходилася на утриманні спадкодавця, одержувала від нього матеріальну допомогу, крім того позивачка пояснювала, що  сама здійснювала за ним догляд.

                Згідно зі ст..1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержувати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умов, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

                У судовому засіданні позивачка не надала доказів того, що  вона протягом тривалого часу матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, не підтвердила того, що він є інвалідом 2-ї групи та з якого захворювання.

                 Посилання позивачки на те, що квартира була придбана у період їх сумісного проживання не може бути прийнята судом до уваги, оскільки згідно особистого рахунку № 4050 квартираАДРЕСА_1 була надана  сім'ї ОСОБА_4, де вказано його Жінку ОСОБА_6 та дітей, а в 1996 році ОСОБА_4 вказану квартиру приватизував на своє ім'я  і не виявив бажання приватизувати її разом з ОСОБА_1, яка крім того прописана у спірній квартирі за договором до 22 червня 2008 року.

                При таких обставинах у суду не мається підстав уважати, що спірна квартира придбана у період сумісного проживання, у зв'язку з чим розділ і визнання права власності на 1\2  її частину згідно ст..74 Сімейного кодексу України не підлягає задоволенню.

                 Керуючись ст..ст.10, 1, 209, 212-215 ЦПК України, ст..ст.1223, 1258-1261, 1265, 1269 ЦК України, ст..74 Сімейного кодексу України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

                  ОСОБА_1 у позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частину майна - відмовити.

                  Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження и подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст.295 ч.4 ЦПК України.

                        Суддя