ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2014 р. Справа №917/880/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", вул. Великотирнівська, 7, м.Полтава, 36028

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Зигіна, 1, м.Полтава, 36000

про визнання недійсним рішення.

Cуддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Коваленко Р.Й. довіреність б/н від 14.02.2014р.

Бречко О.Г. довіреність б/н від 31.12.2013р.

від відповідача: Сундалова М.В. довіреність №02/399 від 25.06.2014р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2014р. №02/49-рш по справі №01-63-2012.

24.07.2014р. позивачем через канцелярію суду було подано клопотання (вхід. №9665 від 24.07.2014р.) відповідно до якого просить суд в порядку ст. 79 ГПК України зупинити провадження у справі, в зв"язку з тим, що 23.07.2014р. останнім була подана заява до Верховного суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. по справі №18/1561/12.

Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання, в зв"язку з необгрунтованістю.

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2014р. прийняте з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву (вхід. №8296 від 25.06.2014р.) проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України спірне рішення винесене на підставі аналізу фактичних обставин справи та у відповідності до вимог чинного законодавства з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Розпорядженням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01/66-р від 26.06.2012р. розпочато розгляд справи №01-02-50/36-2012 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" (позивач по справі) у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку "обов"язкових послуг автостанції, які надаються автомобільними перевізниками", що призвело до ущемлення інтересів інших суб"єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, передбачених ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету за результатами розгляду матеріалів справи №01-02-50/36-2012 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, 28.02.2014р. було винесено рішення №02/49-рш (а.с. 10-17).

Вказаним рішенням було визнано:

- що Товариство з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" за підсумками роботи за 2011 рік займає монопольне (домінуюче) становище на ринку автостанційних послуг, що надаються автомобільним перевізникам в межах Полтавської області, з часткою 100%;

- дії Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" , які полягали в продажі квитків автомобільних перевізників пасажирам на міжміських маршрутах за вартістю з урахуванням додаткових 20%, що не відповідає чинному законодавству, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою ст. 13 та пунктом 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам на сегменті продажу квитків в межах Полтавської області за 2011 рік, що призвело до ущемлення інтересів інших суб"єктів господарювання та споживачів (пасажирів), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- дії Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" щодо обрахування винагороди Автостанції за обов'язкові автостанційні послуги при розрахунках з Перевізниками, які здійснюють міжміські пасажирські перевезення, як 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків з урахуванням додаткових 20%, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13 та п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку обов'язкових послуг автостанції, які надавались автомобільним перевізникам в межах Полтавської області за 2011 рік, що призвели до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини на позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" накладено штраф у сумі 68 000,00 грн.

За вказане порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 3 резолютивної частини на позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" накладено штраф у сумі 68 000,00 грн.

Зобов'язано Товариство з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" в двомісячний термін з дня одержання рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України здійснити перерахунок отриманої Автостанцією винагороди за обов"язкові автостанційні послуги та перерахувати автомобільним перевізникам, кошти отримані Автостанцією понад 10% від суми вартості за тарифом реалізованих квитків на міжміських маршрутах загального користування.

Не погоджуючись з висновками, викладених в даному рішенні, позивач просить суд визнати його недійсним.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом, оскаржуване рішення прийнято з мотивів безпідставності нарахування Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс" до вартості проїзду, встановленого Розпорядженням Голови Полтавської облдержадміністрації та нарахування винагороди в розмірі 10% виходячи з вартості проїзду, збільшеного на суму ПДВ.

Згідно п.185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно листа Державної податкової адміністрації у Полтавській області № 1155/10/31-145 від 10.05.2011 р.(а.с. 24) зазначено, що базою оподаткування податком на додану вартість у автостанцій за операціями продажу квитків є вартість пасажирського квитка. Автобусна станція, утримуючи з пасажира податок на додану вартість у складі вартості квитка, зобов"язана внести його до бюджету. При цьому розрахунок суми, що підлягає сплаті до бюджету автостанцією, здійснюється, виходячи з різниці між загальною сумою податку на додану вартість, отриманого від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку, перерахованого перевізнику, зо дорученням якого продаються квитки (за умови, що такими перевізниками є особа зареєстрована платником податку на додану вартість) і сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

Якщо перевізниками виступають особи, не зареєстровані платниками податку на додану вартість, то до бюджету автобусною станцією вноситься сума податку, що дорівнює різниці між загальною сумою податку на додану вартість отриманою від пасажирів у складі вартості квитків, та сумою податку з товарів (послуг), придбаних автостанцією з метою використання їх для надання послуг з продажу квитків.

У разі, якщо автобусні станції отримують окремо винагороду за надані послуги, то зазначена сума оподатковується податком на додану вартість в загальному порядку.

Оскільки ТзДВ "Полтаваавтотранс" є платником ПДВ, то він правомірно та у відповідності до вимог Податкового кодексу України в 2011 р. включав ПДВ до вартості квитка при наданні автостанційних послуг.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м.Полтава було здійснено перевірку ТзДВ "Полтаваавтотранс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якого був складений акт № 8683/23-2/03118127 від 11.11.2011 р., та за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якого був складений акт № 2889/22-5/03118127 від 24.09.2012 р.

За результатами перевірки ДПІ не було встановлено факту порушення ТзДВ "Полтаваавтотранс" порядку нарахування та сплати ПДВ в 2011 році, в т.ч. при його нарахуванні до вартості квитків.

В подальшому включений до вартості квитка при наданні автостанційних послуг ПДВ позивач сплачував до державного бюджету України у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Зазначеними вище актами ДПІ вказані факти не спростовуються.

Оскаржуваним рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, визнано, що позивач за підсумками роботи в 2011 році займає монопольне (домінуюче) становище на ринку автостанційних послуг, які надаються автомобільним перевізникам в межах Полтавської області.

Як вбачається зі змісту п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" надано наступне визначення вказаного поняття: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Крім цього, елементом зловживання суб'єктом господарювання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушення (недодержання) суб'єктом господарювання певних установлених щодо нього правил здійснення господарської діяльності.

Однак, відповідачем, не подано жодного обов'язкового до виконання нормативного акту, який товариством було порушено (чи не додержано).

Крім того, відповідачем, всупереч приписам статті 33 ГПК України, не надано жодних доказів та відповідного обґрунтування щодо неможливості нарахування позивачем зазначених 20% (які є за своєю правовою природою податком на додану вартість) у тому разі, якби на ринку існувала значна конкуренція.

У відповідності до п.4 ст.129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, виконання позивачем норм податкового законодавства необґрунтовано визнано адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, внаслідок чого позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Законом України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2014 року № 02/49-рш.

3.Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, (вул.Зигіна, 1, м.Полтава, 36000) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Полтаваавтотранс", (вул. Великотирнівська, 7, м.Полтава, 36028) 1218 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2014р.

Суддя Погрібна С.В.