УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №211/5378/13-к Суддя І інстанції Рибаєв О.А.

Номер провадження 11-кп/774/164/к/14 Суддя-доповідач Чумак Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Яценко Т.Л., Богдан В.В.

при секретарі Кузьміній Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 07 серпня 2014 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора у кримінальному провадженні №12013040720002805 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середньо - технічна, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 10 квітня 2006 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 185 ч.2, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 14.11.2007 року з невідбутим терміном покарання на 1 рік 11 місяців 20 днів;

- 02 грудня 2008 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 187 ч.1, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 частково додано невідбутий термін за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 10.04.2006 року, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Звільнений умовно-достроково 06.06.2013 року з невідбутим терміном покарання на 2 місяці 20 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який визнаний винним та засуджений до покарання:

- за ст.186 ч.2 КК України у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.12.2008 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Широчани Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, проживає за адресою АДРЕСА_3, громадянина України, освіта середньо - технічна, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:

- 11 грудня 2007 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 304, 70 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 02.06.2010 року з невідбутим терміном покарання на 1 рік 03 місяця 10 днів;

- 10травня 2011 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст.ст. 185 ч.2, 190 ч.2, 70 ч.1 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.71 ч.1 КК України частково додано невідбутий термін за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2007 року, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений умовно-достроково 19.06.2013 року з невідбутим терміном покарання на 7 місяців 21 день,

визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України та виправдано.

Учасники судового провадження:

прокурор Ковтун Н.В.

захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5

обвинувачені ОСОБА_2

В зміненій апеляційній скарзі прокурор просить вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.02.2014 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Кримінальне провадження направити до суду першої інстанції на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.02.2014 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати.

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року ОСОБА_2 був визнаний винним та засуджений за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а ОСОБА_3 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України та виправданий за наступних обставин.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, 30 липня 2013 року з раніше знайомим йому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, прийшли на мікрорайон «Східний» в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу. Близько 19 годин 40 хвилин того ж дня ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходили повз спортивний майданчик, що розташований поряд із буд. № 57 по вул. Гутовського в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, де на лавочці вказаного спортивного майданчика сиділа потерпіла ОСОБА_6 Проходячи повз раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_2 побачив на шиї потерпілої золотий ланцюжок та хрестик з жовтого металу. У цей же час у ОСОБА_2 виник раптовий умисел на вчинення відкритого викрадення у ОСОБА_6 золотого ланцюжка та хрестика з жовтого металу. Відійшовши на декілька метрів від потерпілої, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 почекати на нього, а сам повернувся, та пішов назад до потерпілої. Після чого, у цей же день, близько 19 годин 45 хвилин, ОСОБА_2, діючи повторно, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, підійшов до потерпілої ОСОБА_6, та, відкрито, шляхом ривку зірвав з шиї потерпілої майно, що їй належить, а саме: золотий ланцюжок з жовтого металу вагою 11,61 гр., вартістю 4320,00 грн., та хрестик з жовтого металу вагою 1,84 гр., вартістю 663 грн., внаслідок чого, потерпіла втративши рівновагу, впала на землю. Після чого, ОСОБА_2, з викраденим у потерпілої майном, побіг у напрямку зупинки швидкісного трамваю «ст. Міська лікарня» у м. Кривий Ріг, обернувши викрадене майно на свою користь. ОСОБА_3, який знаходився на відстані приблизно двох метрів від ОСОБА_2, побачивши, що ОСОБА_2 зірвав з шиї потерпілої ланцюжок та хрестик, побіг вслід за ОСОБА_2 Добігши до зупинки швидкісного трамваю «ст. Міська лікарня», вони вийшли з боку 2-ї Міської лікарні, та, побачивши, що до них підходять співробітники міліції, почали втікати у різні боки, при цьому ОСОБА_2був затриманий, а ОСОБА_3 втік.

В обґрунтування вимог зміненої апеляційної скарги прокурор посилається на ті обставини, що суд першої інстанції у вироку виклав лише обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_3, не вказавши мотиви, по яким суд відкидає докази обвинувачення. Суд не дав належну оцінку доказам, наданим стороною обвинувачення та необґрунтовано прийняв рішення про виправдання ОСОБА_3 Крім того, ухвалюючи виправдувальний вирок відносно ОСОБА_3 судом також не прийнято до уваги те, що в діях ОСОБА_3 можуть бути ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України - приховування злочину, оскільки ОСОБА_3 не повідомив органи міліції про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Також, як зазначено в резолютивній частині оскаржуваного вироку, суд виправдав ОСОБА_3 за ч.2 ст.186 КК України, не вказавши з яких саме підстав. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, повторно вчинив тяжкий злочин у період умовно-дострокового звільнення, має непогашені судимості, що свідчить про небажання обвинуваченого ОСОБА_3 ставати на шлях виправлення, під час судового розгляду змінював свої свідчення, що свідчить про його бажання ухилитись від відповідальності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що в період слідства він оговорив себе, оскільки на нього здійснювався тиск з боку працівників міліції. Крім того, під час його затримання, при ньому не було знайдено ніяких речових доказів. Також, по справі не була проведена експертиза футболки потерпілої, яку начебто була розірвана ним. Під час впізнання ОСОБА_6 його не впізнала, але працівники міліції вивели її із кабінету, а через 5 хвилин, коли вони повернулись, вона без вагань вказала на мене, що дає підстави вважати, що обвинувачення проти нього сфальсифіковано. Золотий ланцюжок у потерпілої викрав обвинувачений ОСОБА_3 та здав її в ломбард, але цей факт не був перевірений працівниками міліції.

Прокурор в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження підтримав апеляцію прокурора, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі, а в апеляції обвинуваченого відмовити.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2, його захисник ОСОБА_5, кожен окремо, просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в задоволенні апеляційних скарг просив відмовити.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.370, ч.4 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

- вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

- кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

- в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як передбачено п.1 ч.4 ст.374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи виправданою, крім іншого, прізвище, ім'я, по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання.

На підставі положень вищевказаної норми закону, у резолютивній частині виправдувального вироку слід указати, за якою із передбачених ч.1 ст.373 КПК України підстав обвинувачений виправданий за кожною із статей (пункт, частина статті) кримінального закону.

Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року«Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вимог вищевказаних норм закону судом першої інстанції виконано не було.

При вивченні матеріалів кримінального провадження, колегією суддів було встановлено, що судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 був визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України та виправданий (том 1 а.кп.232-235).

Але, в резолютивній частині вироку, суд першої інстанції не зазначив, за яких саме підстав обвинувачений ОСОБА_3 був визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України та виправданий.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин ухвалений вирок, відповідно до ст.370 КПК України, внаслідок істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

У зв'язку зі скасуванням вироку по вказаним підставам, колегія судів не входить в обговорення інших доводів апеляцій прокурора та обвинуваченого ОСОБА_2, стосовно його твердження про здійснення відносно нього тиску з боку працівників міліції та інших доводів, які необхідно перевірити при новому розгляді справи по суті суду першої інстанції, усунувши вказані порушення, з дотриманням вимог закону перевірити доводи, зазначені в ухвалі апеляційного суду, та постановити законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року - скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 404, 405, 407, 419 КПК України , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити повністю, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст.186 КК України та ОСОБА_3, визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та виправданого - скасувати та призначити новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Чумак Н.О. Яценко Т.Л. Богдан В.В.

________________________________________________________________________________________________________________________

Провадження №11-кп/774/164/к/14 Суддя І інстанції Рибаєв О.А.

Категорія ст.186 ч.2 КК України Доповідач суддя Чумак Н.О.