Справа №2-1/11 04.08.2014 04.08.2014 04.08.2014

Провадження №22-ц/784/1572/14

Провадження №22-ц/784/1572/14 Суддя суду першої інстанції Сябренко І.П.

Категорія 33 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

04 серпня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі: прокурора Добрікової І.В.,

представників відповідачів Щербакової Т.М.,

Хмельницького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами заступника прокурора Миколаївської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС України в Миколаївській області), Казанківського районного відділу УМВС України в Миколаївській області (далі - Казанківський РВ УМВС України в Миколаївській області), Державної казначейської служби України на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року, ухвалене за позовом ОСОБА_5 до УМВС України в Миколаївській області, Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до УМВС України в Миколаївській області і Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь суми витрат, пов'язаних із лікуванням після виходу з ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області у розмірі 348 грн. 47 коп., завдану моральну шкоду у сумі 5 000 грн. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 500 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 15 липня 2004 року органом, що здійснює дізнання Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області було порушено кримінальну справу за фактом відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_6 з погрозою застосування насильства, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

15 липня 2004 року в порядку ст.106 КПК України його було затримано за підозрою у скоєні даного злочину.

18 липня 2004 року постановою слідчого СВ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області останнього було звільнено з ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Зазначав, що внаслідок незаконного затримання у нього погіршився стан здоров'я, він вимушений був лікуватися, вартість якого склала 348 грн. 47 коп.

Посилаючись на викладені обставини, просив позов задовольнити та стягнути кошти, витрачені на лікування.

Крім того, вказував на те, що внаслідок таких дій відповідачів йому була спричинена моральна (немайнова) шкода, компенсацію якої він оцінив в розмірі 5 000 грн. 00 коп. та просив стягнути її на свою користь.

В порядку ст.45 ЦПК України у справі приймав участь прокурор.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2005 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне казначейство України.

Наступною ухвалою того ж суду від 04 грудня 2012 року залучено до участі у справі правонаступника відповідача Державного казначейства України - Державну казначейську службу України.

В березні 2014 року ОСОБА_5 уточнив свої позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що незаконним перебуванням під слідством у період з 15 липня 2004 року по 15 січня 2014 року йому заподіяно моральних втрат, остаточно просив стягнути з Державної казначейської служби України за 103 місяців 125 454 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на корить позивача моральну шкоду у розмірі 17 376 грн. 80 коп. та майнову шкоду в розмірі 348 грн. 47 коп., шляхом списання цих сум у безспірному порядку з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства. В решті позовних вимог відмовлено.

Усі три відповідачі, кожний окремо, подали на це рішення апеляційні скарги, в яких просили його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційні скарги обґрунтовували невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушеннями районним судом норм матеріального і процесуального права.

Заступник прокурора Миколаївської області також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення Казанківського районного суду Миколаївської області та ухвалення нового, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 243 грн. 60 коп., а в іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1176 ЦК України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

За п.6 цієї статті шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року (далі - Закон, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У ст.2 зазначеного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину, відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Частиною другою п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви (п. 9 Постанови).

За результатами судового розгляду справи встановлено, що 15 липня 2004 року органом, що здійснює дізнання Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області було порушено кримінальну справу за фактом відкритого викрадення мобільного телефону у громадянина ОСОБА_6 з погрозою застосування насильства, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

15 липня 2004 року в порядку ст.106 КПК України ОСОБА_5 було затримано за підозрою у скоєні даного злочину та поміщено до ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.

17 липня 2004 року ОСОБА_5 був допитаний в якості підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

18 липня 2004 року постановою слідчого СВ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_5 з ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області було звільнено.

Наступною постановою слідчого СВ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області від 18 липня 2004 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Постановою в.о. прокурора Казанківського району Миколаївської області від 20 липня 2004 року кримінальну справу, порушену 15 липня 2004 року за фактом викрадення мобільного телефону у громадянина ОСОБА_6 з погрозою застосування насильства, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України закрито.

Постановою прокурора відділу прокуратури Миколаївської області від 27 травня 2005 року постанову в.о. прокурора Казанківського району Миколаївської області від 20 липня 2004 року скасовано, а матеріали справи направлено до СВ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області для організації подальшого розслідування.

В подальшому провадження у кримінальній справі неодноразово зупинялось і відновлювалось.

Постановою слідчого СВ Казанківського РВУ МВС України в Миколаївській області від 03 лютого 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201216024000036 від 10 грудня 2012 року закрито у зв'язку з відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином перевіривши докази, дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, яка була завдана позивачу у зв'язку із його затриманням та триманням у ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області.

Разом з цим, визначаючи розмір моральної шкоди та період за який необхідно її відшкодувати суд першої інстанції припустився помилки.

Так, відповідно до вимог ст.13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. В роз'ясненнях, що містяться в п 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), передбачено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року за №719-VII (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що мінімальна заробітна плата з 01 січня 2014 року становить 1 218 грн.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України 15 липня 2004 року та було обрано запобіжний захід тримання під вартою, який 18 липня 2004 року було змінено на підписку про невиїзд.

Обвинувачення органами досудового слідства позивачу протягом десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу не пред'являлось, тому в силу положень ч.4 ст.148 КПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), обраний щодо позивача запобіжний захід скасовується.

Будь - які інші процесуальні дії починаючи з 05 червня 2004 року відносно ОСОБА_5 органами досудового розслідування не проводилися.

За такого, період за який підлягає відшкодування моральна шкода становить 13 днів, з 15 липня 2004 року по 20 липня 2004 року (три доби перебування у ІТТ Казанківського РВ УМВС України в Миколаївській області та два дні перебування під слідством) та з 27 травня 2004 року 04 червня 2004 року (вісім днів перебування під слідством).

На зазначені обставини, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилково висновку про стягнення моральної шкоди за 14 місяців і 8 днів у розмірі 17 376 грн.

Отже, оскільки при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції недостатньо врахував конкретні обставини справи та обсяг заподіяної шкоди, то з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги глибину та тривалість моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає доцільним зменшити відшкодування даної шкоди з 17 376 грн. 80 коп. до 1 000 грн., а оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

В зв'язку з чим з Державного бюджету України слід стягнути на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання у встановленому порядку коштів з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у розмірі 1 000 грн., який колегія суддів вважає достатнім.

Доводи апеляційних скарг, стосовно відсутності підстав для відшкодування майнової шкоди, не можна прийняти до уваги, оскільки таке протирічить наявним доказам у справі та наведеним вище висновкам, а тому рішення в частині стягнення майнової шкоди підлягає залишенню без змін.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права апеляційні скарги не містять.

Керуючись ст. ст. 303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги заступника прокурора Миколаївської області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Казанківського районного відділу УМВС України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2014 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Судді: