ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 8/5005/10128/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.

суддів :Мирошниченка С.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р.

у справі№ 8/5005/10128/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")

доПриватного акціонерного товариства "Теплогенерація" (надалі - ПрАТ "Теплогенерація")

простягнення 6 614 801,95 грн.

за участю представників:

від позивача- Старчик А.А., довір. № 14-901 від 18.04.2014

від відповідача- Концева М.В., довір. № 40 від 01.11.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ "Теплогенерація" про стягнення 29 475 729,30 грн. заборгованості за договором № 14/1833/11 купівлі-продажу природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2014 р. (суддя Дубінін І.Ю.) відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. (головуючий суддя Кузнецова І.Л., судді: Дармін М.О., Широбокова Л.П.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 р. скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Теплогенерація" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 2 801 679,95 грн., 7 % штрафу в сумі 3 042 736,04 грн., 3 % річних в сумі 739 130,26 грн., втрати від інфляції в сумі 31 255,70 грн., 64 380 грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення з ПрАТ "Теплогенерація" основного боргу в сумі 24 620 539,70 грн. припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПрАТ "Теплогенерація" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.09.2011 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПрАТ "Теплогенерація" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/1833/11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору газ, що продається, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Згідно з п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

У п. 6.1. Договору сторонами узгоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 50 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 50 процентів вартості планових обсягів поставок сплачується покупцем протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками товариств і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12. 2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 3 від 14.11.2011 р. п. 6.1 Договору викладено в наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- оплата в розмірі 30 процентів від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплати в розмірі по 35 процентів від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору протягом жовтня 2011 р. - вересня 2012 р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 103 951 300,83 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

У зв'язку з частковою оплатою вартості поставленого природного газу позивач звернувся з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті, пені, штрафу, втрат від інфляції та трьох процентів річних.

Як встановлено судами, в процесі розгляду даної справи вказана сума основної заборгованості була сплачена відповідачем в повному обсязі на підставі платіжних доручень, копії яких представлені в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що заявою від 26.02.2014 р. позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 2 801 679,95 грн., 7 процентів штрафу в сумі 3 042 736,04 грн., три проценти річних в сумі 739 130, 26 грн. та втрати від інфляції в сумі 31 255,70 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, місцевий господарський суд посилався на встановлений факт поставки позивачем природного газу без попередньої оплати його вартості відповідачем та на те, що договором не було передбачено строк виконання зобов'язання по оплаті за газ, поставлений без попередньої оплати, внаслідок чого такий строк необхідно визначати моментом пред'явлення кредитором відповідної вимоги.

Водночас, скасовуючи прийняте рішення, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Судами встановлено, що поставка газу відбулась без здійснення відповідачем попередньої оплати, проте, відповідач прийняв та спожив поставлений природний газ.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, незважаючи на факт відсутності передплати, позивач не скористався своїм правом призупинити виконання свого обов'язку з поставки газу, передбаченим умовами Договору, і надалі на свій ризик здійснював поставку природного газу відповідачу, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі газу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим господарським судом в даному випадку правомірно враховано приписи ст. 693 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України.

Частинами 3, 4 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає на те, що умовами договору, зокрема п. 7.2, чітко передбачено, що заборгованість відповідача виникає у разі несплати пені протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги позивача.

З врахуванням зазначеного вище висновок господарського суду Дніпропетровської області про відмову в позові у спірній частині є правомірним та вмотивованим.

За таких обставин постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що місцевому господарському суду слід було припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, сплаченого відповідачем в ході розгляду справи, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, проте, таке порушення норм процесуального права не призвело до прийняття неправомірного рішення не вплинуло на права сторін, а відтак, судове рішення підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За висновком колегії суддів, місцевий суд повно встановив обставини справи, надав їм вірну юридичну оцінку, встановив безпідставність та необґрунтованість доводів позивача та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2014 р. у справі № 8/5005/10128/2012 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, 56, код ЄДРПОУ - 32083093) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя С.В. Мирошниченко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков