Справа № 11- 9/2009 р.                     Головуючий у І інстанції Грушко О.П.

Категорія ст. 122 ч.1 КК                 Доповідач Щербаков О.С.

                                    УХВАЛА

             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 січня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

                                                   Головуючого Щербакова О.С.

                                                   Суддів Демченка О.В., Рудомьотової С.Г.

                                                   З участю прокурора Лисуна С.І.

                                                    Потерпілого  ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2008 року.

 Цією постановою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець с. Бутівка Сосницького району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня-технічна, працюючий техніком механіком заводу залізобетонних конструкцій ім. Ковальської, розлучений, раніше не судимий, на підставі Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року звільнений від кримінальної відповідальності, а кримінальна справа по обвинуваченню за ч.1 ст. 122 КК України відносно нього закрита.

Цивільні позови прокурора та потерпілого ОСОБА_1 залишені судом без розгляду.

Судом знятий арешт накладений на майно ОСОБА_2 постановою слідчого СВ Сосницького РВ УМВС України в Чернігівській області від 13.07.2006 року, а також скасований запобіжний заход у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 11 листопада 2005 року, близько 15 години, на території подвір'я будинку АДРЕСА_2, в ході сварки завдав ударів руками та ногами в ділянку тулуба та обличчя ОСОБА_1 в результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесні  ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Приймаючи рішення суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 до набрання чинності Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України, за який законом передбачено покарання менш суворе ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, що на день набрання чинності вказаного Закону України „Про амністію” ОСОБА_2 має  неповнолітню дитину - сина Телегуза Андрія Сергійовича, 05.08.2000 року народження, не позбавлений батьківських прав, бажає, щоб до нього    була застосована  амністія, а тому суд кримінальну справу відносно ОСОБА_2 закрив, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. „б” ст.1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року. 

Не погоджуючись з рішенням суду, потерпілий ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій  просить постанову суду скасувати, а  дану кримінальну справу направити для проведення  додаткового розслідування. Вказує, що постанова є незаконною, оскільки по справі наявна неповнота, необ'єктивність та однобічність досудового, попереднього судового та судового розгляду справи. Вважає, що по справі до кримінальної відповідальності притягнуто не всіх винних осіб, а саме ОСОБА_3  Не враховано всіх тяжких наслідків скоєння злочину, а застосована міра покарання є занадто м'якою. Крім того, суд також залишив поза увагою та не виконав вимоги ухвали Верховного Суду України від 29 липня 2008 року.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора про обгрунтовність постанови суду, перевіривши матеріали кримінальної  справи, колегія суддів не знаходить підстав  для задоволення апеляції.

Відповідно до п.4 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушена, а порушена підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Згідно із ст.8 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року, питання  про застосування амністії суд вирішує за власною ініціативою, ініціативою прокурора, органів дізнання та досудового слідства, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого, підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Цей закон застосовується до осіб, кримінальні справи та матеріали про злочини яких перебувають у провадженні органів дізнання та досудового слідства, - за поданням цих органів, погодженим з прокурором, або  за заявою самої особи, її захисника чи законного представника.

Як вбачається з матеріалів справи до початку судового слідства ОСОБА_2 висловив бажання та дав згоду на застосування до нього Закону України „Про амністію”.

Отже суд першої інстанції  дійшов правильного висновку про можливість звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2, а тому, за даних обставин підстав для направлення справи на додаткове розслідування, як про це просить потерпілий, немає.

Крім цього,  питання щодо вирішення цивільного позову, як про це йдеться у ухвалі Верховного Суду України, на яку посилається апелянт, також вирішено у відповідності із ч.4 ст. 28 КПК України, а саме у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається, але це не позбавляє потерпілого права на відшкодування шкоди, заподіяної злочином. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин колегія суддів підстав для скасування постанови суду не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.365, 366,  КПК України, колегія суддів ,-

                                        УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1  залишити  без задоволення, а постанову Коропського районного суду Чернігівської області від 07 листопада 2008 року про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 на підставі п. „б” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року - без зміни.

                                           СУДДІ:

РУДОМЬОТОВА С.Г.          ЩЕРБАКОВ  О.С.     ДЕМЧЕНКО  О.В.