справа № 462/3987/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю

представника позивача Ковальчук Л.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 06.02.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №246, а саме: земельну ділянку площею 0,0650 га та будинок, зведений в результаті завершеного будівництва, тобто земельну ділянку, кадастровий номер 4610165500:03:001:0105, площею 0,0325 га, і ? частини будинку, загальною площею 100,8 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_4 та земельну ділянку, площею 0,0325 га, і ? частини будинку, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_5, з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 1272692,14 доларів США (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто два долари США 14 центів), що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.04.2013 року становить 10172628,29 гривень, згідно з кредитним договором №014/0046/74/55185 від 06.02.2008 року, що укладений з ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/0046/74/55185. З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 06.02.2008 року, згідно якого відповідачі передали в іпотеку земельну площею 0,0650 га, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, та об'єкт незавершеного будівництва, гот. житлового будинку 85 %, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 і належала іпотекодавцям на праві спільної часткової власності. Однак, ОСОБА_4 не виконує своїх зобов'язання за вказаним кредитним договором, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість за кредитом, яка станом на 25.04.2013 року складає 1272692,14 дол. США, що за курсом НБУ становить 10172628,29 грн. Між тим, після завершення будівництва та введення будинку, переданого в іпотеку, як об'єкт незавершеного будівництва, в експлуатацію відповідачі зареєстрували право власності на ? частину будинку та земельної ділянки за кожним, частинам будинку рішенням виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м. Львова №89 від 09.04.2008 року присвоєно різні номерні знаки - 138а і 138б, земельним ділянкам присвоєні нові кадастрові номери.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, покликаючись на мотиви такого та відмітила, що положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються лише щодо примусового стягнення нерухомого житлового майна в порядку виконання рішення суду, і що даний закон не може бути застосований при вирішення судом спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні позову в частині, що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 4610165500:03:001:0105, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,8 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та які належать на праві власності його довірительці - ОСОБА_4 з огляду на необхідність застосовування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року. Вважає, що в зв'язку з дією цього Закону не може бути звернуто стягнення на вказане майно ОСОБА_4, оскільки таке є предметом іпотеки, виступає як забезпечення зобов'язань за споживчим кредитом, виданим в іноземній валюті, спірний житловий будинок по АДРЕСА_2 використовується, як місце постійного проживання ОСОБА_4 та її сім'ї, іншого нерухомого майна вона не має, загальна площа нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв.м.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/0046/74/55185, згідно якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 128000 дол. США на придбання нерухомості - земельної ділянки загальною площею 0,065 га за адресою: АДРЕСА_2 та незавершеного будівництва готовністю 85% за адресою: АДРЕСА_2, строком по 06.02.2028 року зі сплатою за користування кредитом 13% річних, а позичальник зобов'язався погасити заборгованість в строки та розмірах, передбачених умовами даного кредитного договору (а.с. 7-16). 28.04.2009 року кредитор та позичальник уклали додаткову угоду № 1 до зазначеного кредитного договору про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту (а.с. 17-18).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 25.04.2013 року складає 1272692,14 дол. США, що за курсом НБУ становить 10172628,29 грн., в тому числі заборгованість за кредитом 136501,69 дол. США (1091058,01 грн.), заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами - 64812,28 дол. США (518044,57 грн.), пеня за несплату кредиту та відсотків - 1071378,17 дол. США (8563525,71 грн.), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 31-33).

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 28.07.2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 1175898,28 грн. заборгованості за кредитним договором від 06.02.2008 року (а.с.120-121).

Між тим, як визначено в п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК. Пунктом 9 даної Постанови передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 06.02.2008 року, згідно якого останні передали в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,065 га за адресою: АДРЕСА_2 та незавершене будівництво готовністю 85% за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.19-22).

Згідно п.1.1 договору іпотеки іпотекою за цим договором забезпечуються будь-які вимоги іпотекодержателя (у тому числі ті, що виникнуть у майбутньому), які випливають з кредитного договору (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до нього). Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму основного зобов'язання, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, який зазначено у Кредитному договорі, зокрема у випадку повного або часткового неповернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або несплаті або частковій несплаті у встановлені договором строки сум процентів; комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій), а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та даним договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання (п. 5.2 договору іпотеки).

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

У відповідності до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до вимог ст.ст. 575, 589 ЦК України, іпотека є окремим видом застави. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору приватним нотаріусом ЛМУЮ ОСОБА_7 на підставі заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вчинено виконавчий напис №1027 на договорі іпотеки від 06.02.2008 року, який було пред'явлено у виконавчу службу для примусового виконання (а.с.28).

Згідно постанови від 07.05.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП №32469070), в ході виконавчого провадження ВП №20959973 з виконання виконавчого написа № 1027, виданого 23.06.2010 року не підтверджено належність нерухомого майна, на яке необхідно звернути стягнення (а.с.30).

Разом з тим, згідно із п.40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5 - 6, 16 Закону України «Про іпотеку»). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

Як встановлено, відповідачі після завершення будівництва та введення будинку, переданого в іпотеку, як об'єкт незавершеного будівництва, в експлуатацію зареєстрували право власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки за кожним.

Так, згідно рішення виконавчого комітету Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова Львівської області № 89 від 09.04.2008 року 1/2 частині будинку, що належить ОСОБА_5, присвоєно номерний знак АДРЕСА_1, а 1/2 частині будинку, що належить ОСОБА_4, присвоєно номерний знак АДРЕСА_2 (а.с.27). Дане рішення, як видно із пояснень представника позивача, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не оскаржувалось.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.09.2008 року (а.с.24) вбачається, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить будинок, загальною площею 100,8 кв.м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. За даними державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 804573 земельна ділянка кадастровий номер 4610165500:03:001:0105, площею 0,0325 га, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, належить на праві власності ОСОБА_4

Також ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.09.2008 року на праві приватної власності належить будинок, загальною площею 100,1 кв.м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зазначені житлові будинку, які належать відповідачам, та відповідні земельні ділянки, на яких вони розміщені, є предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки від 06.02.2008 року.

Разом з тим, при вирішенні питання звернення стягнення на вказане нерухоме майно, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Статтею 4 цього Закону визначено, що протягом дії даного Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 має загальну площу 100,8 кв.м, належить ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно 16.09.2008 року, є її єдиним місцем постійного проживання та її нерухомим майном, та що даний будинок є іпотечним майном - виступає як забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 за споживчим кредитом (договір № №014/0046/74/55185 від 06.02.2008 року), наданим в іноземній валюті, а отже примусове відчуження даного будинку без згоди власника такого у період дії мораторію суперечитиме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доказів того, що у відповідача ОСОБА_4 як іпотекодавця у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно суду не надано.

Загальна площа вказаного будинку не перевищує 250 кв.м., згоди іпотекодавця на відчуження предмету іпотеки немає, а тому під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» спірний будинок, належний ОСОБА_4, не може бути примусово відчужений.

Згідно вимог ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Враховуючи наведене положення закону, а також беручи до уваги, що цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 4610165500:03:001:0105, загальною площею 0,0325 га, за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_4, є будівництво та обслуговування житлового будинку, то на таку земельну ділянку також не може бути звернуто стягнення, оскільки будинок який знаходиться на цій ділянці не може бути примусово відчужений в силу дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що звернення стягнення на спірні житловий будинок і земельну ділянку, належні ОСОБА_4, є таким, що суперечитиме Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому в задоволенні позову до ОСОБА_4 необхідно відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що позов, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_5, слід задовольнити з огляду на вищевикладені встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази та враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.110, 116, 117, 127, 175, 177-179, 185) відповідач ОСОБА_5 належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак в судові засідання не з'являвся, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, відповідачем ОСОБА_5 не подано письмових заперечень щодо позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», не надано суду доказів необгрунтованості позовних вимог, заявлених до нього, відтак, судом не здобуто доказів на підтвердження підстав застосування до майна ОСОБА_5 положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд вважає за необхідне позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_5, задовольнити, а в позовних вимогах до ОСОБА_4 - відмовити, з огляду на вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 1720,50 грн. судових витрат, сплачених позивачем (а.с.6).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 572, 610-611, 627, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,1 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать на праві власності ОСОБА_5, з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на загальну суму 1272692,14 доларів США (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі шістсот дев'яносто два долари США 14 центів), що в еквіваленті до національної валюти згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.04.2013 року становить 10172628,29 гривень, згідно з кредитним договором №014/0046/74/55185 від 06.02.2008 року, що укладений з ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки відсутні. Встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій у відповідності до ст.58 Закону України «Про виконавче провадження».

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 4610165500:03:001:0105, площею 0,0325 га, і будинок, загальною площею 100,8 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, та належать на праві власності ОСОБА_4, - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ-11, вул.Лєскова, 9, коррахунок №32004100701 в ОПЕРУ НБУ м.Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ 14305909) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю. Колодяжний