Справа № 377/7/14-к Головуючий у І інстанції Теремецька Н.Ф.

Провадження № 11-кп/780/662/14 Доповідач у 2 інстанції Зіміна

Категорія 27 06.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2014 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Ігнатюка О.В., Матюшка М.П.

при секретарі судового засідання: Похилевич О.В.

з участю: прокурора: Пухи І.Ю.

захисника: ОСОБА_1

виправданої: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Славутицького міського суду Київської області від 23 травня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 травня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Галле, Німеччина, громадянку України, з вищою освітою, одружену, працюючу провідним інженером по охороні навколишнього середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу цеху радіаційної безпеки ДСП «Чорнобильська АЕС», зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України та виправдано її за недоведеністю вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно із вироком, органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у службовій недбалості, тобто в неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави за наступних обставин.

В зв'язку із змінами до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра №2849-V(2849-17) від 22.12.2010 року, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення, в тому числі підземні прісні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Згідно журналу обліку водопостачання водовимірювальними приладами та обладнанням форми ПОД-11 ДСП «Чорнобильська АЕС» в 2011 році на добу добувало в середньому 3000 куб. метрів підземних прісних вод. Відповідно до Положення про цех радіаційної безпеки до його складу входить лабораторія радіоекологічного моніторингу, яка відповідно до свого положення займається розробкою заходів щодо виконання вимог законодавства правил та норм в частині охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів при експлуатації об'єктів ДСП «ЧАЕС», оформлення дозволів і лімітів на викиди в атмосферу, а також водопостачання та водовідведення, розрахунок плати за водокористування, до складу якої входить також група охорони навколишнього середовища.

Для виконання вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» по ДСП «Чорнобильська АЕС» було видано наказ № 228 від 11.04.2011 року про призначення відповідальних з питань охорони навколишнього середовища. Начальником цеху радіаційної безпеки ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_3 виконання п.3 вимог даного наказу було покладено на керівника групи охорони навколишнього середовища ОСОБА_2, на яку відповідно до посадової інструкції покладені організаційно-розпорядчі обов'язки та надані в підпорядкування підлеглі працівники, і згідно примітки 1 до ст. 364 КК України, вона являється службовою особою.

Таким чином, ОСОБА_2, обіймаючи посаду провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу цеха радіаційної безпеки Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (наказ № 600 о/с від 07.06.2006 року), відповідно до п.п. 2.1.10 та 2.1.11 посадової інструкції(34Д-ЦРБ) зобов'язана обґрунтовувати необхідність виробництва договірних робіт по розробці нормативних документів, які регламентують викиди, стоки, розміщення відходів та використання природних ресурсів (до природних ресурсів належать складові надр Землі, вода, природний рослинний та тваринний світ), керуватись при цьому вимогами законів, норм, правил та стандартів про безпеку, а також наказами, розпорядженнями і затвердженими програмами, та здійснювати технічне супроводження при перегляді, погодженні і затвердженні нормативних документів по охороні навколишнього середовища і проектів дозволів в органах регулювання.

Проте, всупереч наведених пунктів посадової інструкції, ОСОБА_2, у період часу з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, не вжила всіх заходів організаційно-розпорядчого характеру, не обґрунтовувала необхідність виробництва договірних робіт по розробці нормативних документів та технічного супроводження при оформленні пакету документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами для ДСП «ЧАЕС», а саме на добування питних підземних вод, який видається державною службою геології та надр України в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року, що призвело з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року до незаконного видобування ДСП «Чорнобильська АЕС» корисних копалин загальнодержавного значення - підземних вод об'ємом 476,292 тис. куб. метрів, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам.

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.367 КК України як вчинення умисних дій, що виразилися у службовій недбалості, тобто в неналежному виконанні своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересів держави.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні встановлених правил використання надр, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, а саме питних підземних вод за наступних обставин.

ОСОБА_2, обіймаючи посаду провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу цеха радіаційної безпеки Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», будучи службовою особою, оскільки відповідно до посадової інструкції на неї покладені організаційно-розпорядчі обов'язки, не належно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, не вжила всіх заходів організаційно-розпорядчого характеру щодо технічного супроводження при оформленні спеціального дозволу на користування надрами ДСП «Чорнобильська АЕС», а саме на добування питних підземних вод, який видається державною службою геології та надр України в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року, внаслідок чого ДСП «Чорнобильська АЕС», в порушення вимог ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст.ст. 16, 19, 23, 24 Кодексу України про надра, відповідно до акту №000476/17 від 27.02.2013 року Державної екологічної інспекції в Київській області, у період часу з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року, незаконно видобуло корисні копалини загальнодержавного значення - питні підземні води об'ємом 476,292 тис. куб. м..

Дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.240 КК України як вчинення умисних дій, що виразились в порушенні встановлених правил використання надр, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, а саме питних підземних вод.

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 травня 2014 року обвинувачену ОСОБА_2 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України та виправдано її за недоведеністю вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Своє рішення суд першої інстанції мотивує наступним.

Відповідальність за ч.2 ст. 240 КК України передбачена, зокрема, за незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України, інкримінованого ОСОБА_2, виявляється у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, тобто у вчиненні дій, які полягають у вилученні з родовищ корисних копалин будь-яким способом, без відповідно дозволу. Суб'єктом кримінального правопорушення може бути особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з незаконним видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

Згідно ч.1, 2 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

ДСП «ЧАЕС» користується підземними водами на підставі дозволу на спеціальне водокористування №296/26, виданого Державним управлінням навколишнього природнього середовища в Київській області, із терміном дії з 01.01.2012 року до 01.01.2015 року. Дозволи на спеціальне водокористування підприємство отримує згідно з вимогами Водного кодексу України. За період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року ДСП «ЧАЕС» користувалося підземними водами на підставі дозволу на спеціальне водокористування №33/26, виданого Державним управлінням навколишнього природного середовища в Київській області, із терміном дії з 14.02.2011 року по 01.01.2012 року, в якому зазначено, що він є єдиним документом, відповідно до якого здійснюється водокористування, без застереження про необхідність отримання додаткових спеціальних дозволів на водокористування, зокрема спеціального дозволу на користування надрами.

Таким чином, суб'єктом, який здійснював діяльність, пов'язану з використанням підземних вод, є юридична особа ДСП «Чорнобильська АЕС».

Відповідно до отриманого дозволу на спеціальне водокористування ДСП «ЧАЕС» дозволено проводити забір підземних вод для господарсько-питних та виробничих потреб, що не підпадають під визначення корисних копалин, зазначених у Постанові КМУ №827 від 12.12.1994 року, тому дозвіл на спеціальне водокористування є єдиним дозвільним документом у сфері спеціального водокористування для господарсько-побітових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, за виключенням використання підземних вод для питного водопостачання.

Дані обставини підтвердженні постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року залишено без змін та у якій суд дійшов аналогічного висновку.

Тобто, зазначене підтверджує відсутність порушень ДСП ЧАЕС у використанні підземних вод, яке воно здійснювало у відповідності до отриманого ним згідно вимог закону дозволу на спеціальне водокористування за період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року.

Обвинувачена ОСОБА_2, працюючи на посаді провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу ЦРБ, не є суб'єктом водокористування, яке здійснює підприємство, оскільки відповідно до своєї посадової інструкції цієї діяльності самостійно не здійснювала, рішення про здійснення такої діяльності самостійно не приймала і не мала на це організаційно-розпорядчих повноважень, свої посадові обов'язки щодо підготовки проекту наказу ДСП «ЧАЕС» з питань отримання дозволу на користування надрами виконала і цим наказом обов'язок підготувати пакет документів та отримати дозвіл на користування надрами (підземними прісними водами) було покладено на інший відділ підприємства, а саме: відділ ліцензування та ЦТПК ДСП «ЧАЕС».

Таким чином, судом встановлено, що суб'єктом користування прісними підземними водами була юридична особа ДСП «Чорнобильська АЕС», яка здійснювала цю діяльність відповідно до закону, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 240 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 367 КК України, яка інкримінована обвинуваченій ОСОБА_2, передбачена, зокрема, за неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересам.

Аналіз локальних нормативних документів ДСП «ЧАЕС», а саме Положення про ЦРБ, Положення про ЛРЕМ, посадову інструкцію провідного інженера по охороні навколишнього середовища ЛРЕМ ЦРБ ДСП ЧАЕС, свідчить про те, що у обвинуваченої ОСОБА_2 відсутні такі повноваження, як підготовка пакету документів та отримання дозволу на користування надрами - підземними прісними водами.

Судом встановлено,що ДСП «Чорнобильська АЕС», як суб'єкт користування прісними земельними водами, здійснювало цю діяльність відповідно до закону, а саме відповідно до дозволу на спеціальне водокористування. Дані обставини підтвердженні постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2013 року, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року залишено без змін та у якій суд дійшов аналогічного висновку.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 367 КК України, є правопорушенням з матеріальним складом, тому воно визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду.

Однак, судом встановлено, що діяльність ДСП «ЧАЕС» з використання підземними прісними водами є законною, п.5 припису Державної екологічної інспекції у Київській області від 19.12.2012 року, яким зобов'язано ДСП «ЧАЕС» оформити дозвіл на користування надрами, а саме підземними водами з 9-ти свердловин, визнано незаконним та скасовано, санкції ДСП «ЧАЕС» не застосовувались, що свідчить про те, що збитки державі ДСП «ЧАЕС» завдані не були та обвинуваченій ОСОБА_2 не інкримінувалися.

При вирішення питання щодо наявності у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, доказуванню підлягає і та обставина, чи є вона посадовою службовою особою в розумінні ст. 364 КК України, оскільки суб'єктом службової недбалості може бути лише службова особа.

Аналіз локальних нормативних документів ДСП «ЧАЕС», а саме Положення про ЦРБ, Положення про ЛРЕМ, посадової інструкції провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища ЛРЕМ ЦРБ, свідчить про те, що за своїми обов'язками, правами та відповідальністю ОСОБА_2 не може бути визнана службовою особою, оскільки вона не є керівником групи, а лише очолює групу, як інженер з більш високою кваліфікацією, і не здійснює владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, оскільки до її посадових обов'язків не входить прийняття рішень про видобування корисних копалин, повноважень щодо надання дозволу на їх видобування чи припинення цього процесу.

Таким чином, судом встановлено та доведено дослідженими доказами, що ОСОБА_2 не є службовою особою згідно примітки до ст. 364 КК України, в редакції, чинній на час інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, її дії є правомірними, обов'язки, передбачені посадовою інструкцією провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу ЦРБ 34Д-ЦРБ, зокрема, передбачені п. 2.1.10, 2.1.11, вона виконувала належним чином, діяльність щодо водокористування підземними прісними водами ДСП «ЧАЕС» здійснювало відповідно до вимог закону, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності та взаємозв'язку, аналіз законодавчих та підзаконних актів свідчить про те, що не доведено вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367 КК України та ч.2 ст. 240 КК України, тобто відсутня подія вказаних кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт посилається на те, що рішення суду про виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 367 КК України суперечить зібраним у кримінальному провадженні доказам, судом не прийнято до уваги п.п. 3.3, 3.4 посадової інструкції ОСОБА_2, п. 3.2 положення про лабораторію радіоекологічного моніторингу цеху радіаційної безпеки ЧАЕС, показання свідків, згідно яких ОСОБА_2 є керівником підрозділу, надає розпорядження підлеглому персоналу та їй підпорядкований інженер 1 категорії, як провідний інженер очолює групу з охорони навколишнього природного середовища, до її обов'язку входить готувати документи на отримання дозволу на користування надрами. При цьому, судом не наведено мотивів неврахування цих доказів.

Крім того, суд у вироку не зрозуміло з яких міркувань послався на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2013 року, оскільки рішення суду адміністративної юрисдикції поширюється на публічно-правові відносини та порушення з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Також, судом не враховано, що між службовою недбалістю обвинуваченої ОСОБА_2 та наслідками у виді істотної шкоди, що заподіянні службовою недбалістю є причиново-наслідковий зв'язок.

Виправдовуючи ОСОБА_2 за ч.2 ст. 240 КК України суд послався на те, що ОСОБА_2 працюючи на посаді провідного інженера по охороні навколишнього природного середовища лабораторії радіоекологічного моніторингу ЦРБ, не є суб'єктом водокористування.

Суд дійшов суперечливих висновків, з одного боку посилаючись на те, що ОСОБА_2 є не уповноваженою особою, а з іншого, що починаючи з березня 2011 року вона вживала необхідних заходів щодо отримання ДСП «ЧАЕС» спецдозволу на користування надрами.

На думку прокурора, аналіз обставин кримінального провадження свідчить про необґрунтованість висновків суду щодо відсутності в діях обвинуваченої ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України. Суд мав достатньо доказів застосувати кримінальний закон і визнати ОСОБА_2 винною у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України.

В зв'язку з цим, апелянт просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України та призначити їй покарання за ч.2 ст. 240 КК України у виді 1 року 3 місяців обмеження волі, за ч.1 ст. 367 КК України - у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року 3 місяців обмеження волі.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник виправданої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 зазначає, що вимоги та обґрунтування апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони повністю спростовуються доказами, наданими сторонами процесу, дослідженими під час тривалого, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому просить залишити вирок суду першої інстанції, за яким ОСОБА_2 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні і виправдано за недоведеністю вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тобто за відсутності події кримінальних правопорушень, без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, підтвердила її доводи та просила задовольнити;

виправдану та її захисника, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували та просили відмовити в її задоволенні, а вирок суду першої інстанції залишити без змін;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та виправдану з останнім словом, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

За встановлених фактичних обставин справи, виходячи із закріпленого в ст. 63 Конституції України принципу презумпції невинуватості та вимог ст. ст. 370, 373 КПК України про те, що судове рішення повинно бути законним, обгрунтовани і вмотивованим; обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведеності у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, які їй були інкриміновані.

Відповідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону у судовому засіданні перевірив усі зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 240 КК України та, давши їм належну оцінку, обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в її діях подій зазначених кримінальних правопорушень.

Спростовуючи пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, суд першої інстанції навів мотиви за яких взято до уваги одні докази та відкинуто інші і обґрунтовано дійшов висновку про її виправдання.

Вирок суду відповідає вимогам ст. ст. 370, 373, 374 КПК України.

Доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційних скарг.

Постановляючи по даній справі виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 367 КК України та ч.2 ст. 240 КК України, тобто за відсутністю події кримінальних правопорушень суд першої інстанції правомірно зазначив, що суб'єктом, який здійснював діяльність, пов'язану з використанням підземних вод, є юридична особа ДСП «Чорнобильська АЕС», якій відповідно до отриманого дозволу на спеціальне водокористування, дозволено проводити забір підземних вод для господарсько-питних та виробничих потреб, що не підпадають під визначення корисних копалин, зазначених у Постанові КМУ №827 від 12.12.1994 року. Дозвіл на спеціальне водокористування є єдиним дозвільним документом у сфері спеціального водокористування для господарсько-побітових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб, за виключенням використання підземних вод для питного водопостачання, що свідчить про відсутність порушень ДСП ЧАЕС у використанні підземних вод, яке воно здійснювало у відповідності до отриманого ним згідно вимог закону дозволу на спеціальне водокористування за період з 08.08.2011 року по 31.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується, що аналіз локальних нормативних документів ДСП «ЧАЕС», а саме Положення про ЦРБ, Положення про ЛРЕМ, посадової інструкції провідного інженера по охороні навколишнього середовища групи охорони навколишнього середовища ЛРЕМ ЦРБ, свідчить про те, що за своїми обов'язками, правами та відповідальністю ОСОБА_2 не може бути визнана службовою особою, оскільки вона не є керівником групи, а лише очолює групу, як інженер з більш високою кваліфікацією, і не здійснює владних, організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, оскільки до її посадових обов'язків не входить прийняття рішень про видобування корисних копалин, повноважень щодо надання дозволу на їх видобування чи припинення цього процесу.

Також, судом правомірно встановлено, що діяльність ДСП «ЧАЕС» з використання підземними прісними водами є законною, п.5 припису Державної екологічної інспекції у Київській області від 19.12.2012 року, яким зобов'язано ДСП «ЧАЕС» оформити дозвіл на користування надрами, а саме підземними водами з 9-ти свердловин, визнано незаконним та скасовано, санкції ДСП «ЧАЕС» не застосовувались, що свідчить про те, що збитки державі ДСП «ЧАЕС» завдані не були та обвинуваченій ОСОБА_2 не інкримінувалися.

Тобто, докази винності ОСОБА_2, на які посилалось обвинувачення, перевірені судом першої інстанції та належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

На думку апеляційного суджу, винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень не підтверджена доказами, які були надані органами досудового слідства, і суд правильно виправдав останню за ч.1 ст. 367 КК України та ч.2 ст. 140 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд всебічно та повно дослідив показання обвинуваченої ОСОБА_2, свідків та зібрані докази, дав їм належну оцінку в їх сукупності і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їй злочинах, а тому законно, з врахуванням вимог ст. ст. 373, 374 КПК України, ухвалив виправдувальний вирок.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та вважає за необхідне її залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області;-

ухвалила :

Вирок Славутицького міського суду Київської області від 23 травня 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без міни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

СУДДІ: В.Б. Зіміна

О.В. Ігнатюк

М.П. Матюшко