23.06.2014 238/3066/13-ц

2/238/143/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Новоазовський районний суд Донецької області в складі:

судді Безрук Т.В.,

при секретарі Ясиненко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПАТ «ММК імені Ілліча») про стягнення заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за затримку її виплати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2013 року позивач звернувся до суду до ПАТ «ММК імені Ілліча» про стягнення індексації з компенсацією по заробітній платі та середнього заробітку, в обґрунтування своїх вимог зазначивши, що з 01.03.2000 року до 30.11.2006 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Під час його роботи на підприємстві при виплаті заробітної плати не проводилась індексація, передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці. Тому просив суд стягнути з відповідача індексацію заробітної плати з компенсацією за період з 01.03.2003 року до 30.11.2006 року, а також середній заробіток за час затримки виплати індексації та компенсації за період часу з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.

Позивач в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу за його відсутністю.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду заперечення та просив розглянути справу за його відсутності.

З наданих на адресу суду заперечень вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року діяв механізм проведення індексації заробітної плати, який дозволяв підвищення грошових доходів населення із застосуванням випереджуючого методу розрахунку сум індексації. У зв'язку з тим, що заробітна плата позивача в 2003 - 2006 роках не підлягала обов'язковій індексації, оскільки її розмір регулярно переглядалась відповідачем в бік збільшення. Тому у відповідача немає заборгованості перед позивачем по сплаті індексації заробітної плати.

В частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації відповідач позовні вимоги також не визнав, оскільки вважає, що не було порушення трудових прав з боку відповідача.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було допущено порушень прав позивача в частині проведення повного розрахунку при звільненні, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку.

Крім того, просив застосувати до вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку передбачені ст. 233 КЗпТ строки звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд, дослідивши письмові доказі по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.03.2000 року до 30.11.2006 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «ММК імені Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.5). За цей період йому нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно ст.33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

За ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції від 01 січня 2003 року).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів й послуг. Індекс споживчих цін є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а порогом індексації є величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно ст.3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

За ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено у ст.2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За ст.2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п. 2.2.7 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5.

За ч.2 ст.233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 15 жовтня 2013 року № 9рп/2013 визначив, що положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, саме як складових належної працівнику заробітної плати, без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Суми індексації заробітної плати та компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати (додатковою заробітною платою).

Таким чином, в разі порушення законодавства про оплату праці в частині виплати індексації заробітної плати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належних йому до виплати сум індексації та компенсації без обмеження будь-яким строком.

Згідно частин 1-4 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101%. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

На підставі ч.5 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за ч.1 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Визначення правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, закріплено у «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Згідно до п.1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 06 березня 2003 року (дати опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом (набрав чинності 01 січня 2001 року). Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З наданого представником відповідача розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_1 з компенсацією за затримку у виплаті, за період роботи останнього з березня 2003 року по липень 2006 року, вбачається, що за зазначений період сума нарахованої індексації становить 527,04 гривень, а сума нарахованої компенсації відповідно становить 543,56 гривень (а.с.12).

На підставі зазначеного судом встановлено, що розмір заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за затримку у її виплаті у відповідача перед позивачем становить 1070,60 гривень. Зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що в період часу з серпня 2006 року по листопад 2006 року заробітна плата позивача не підлягала обов'язкової індексації, оскільки її розмір регулярно переглядався в бік збільшення, позовні вимоги позивача щодо стягнення індексації та компенсації за цей період часу задоволенню не підлягають.

Розрахунок середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, сторонами суду не надавався.

Враховуючи, що згідно положень наведених нормативних актів індексація заробітної плати разом із компенсацією входять до структури заробітної плати, з якої проводяться відрахування податків та обов'язкових платежів, які не зазначені у наданому представниками відповідача розрахунку, то суд приходить до висновку, що при виплаті відповідачем позивачу відповідних сум належить утримати з вказаних сум передбачені законом податки і обов'язкові платежі.

Суд зазначає, що строки звернення до суду із вказаним позовом про стягнення індексації та компенсації позивачем не було пропущено, бо індексація та компенсація входять до структури заробітної плати, а стягнення заборгованості по заробітній платі не обмежується строком давності.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116,117,237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед позивачем при його звільненні, то строки для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку в розрахунку для позивача не спливли, тому посилання представника відповідача про необхідність відмовити у позові з цих підстав не ґрунтуються на законі.

Відповідно до п.20 Постанови від 24 грудня 1999 року №13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Суд на підставі викладеного, вважаючи обґрунтованою вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку із нею по індексації заробітної плати при її звільненні, та задовольняючи позовні вимоги в цій частині, вирішує питання про розмір стягуваної суми, виходячи з наступного.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні провадиться відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Позивач звільнився з роботи 30 листопада 2006 року, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці (а.с.5).

На час звільнення позивача повний розрахунок з ним проведений не був: залишилася невиплаченою сума з індексації заробітної плати та компенсації за затримку її виплати в розмірі 1070,60 гривень. До дня ухвалення рішення позивачу вказана сума не виплачена, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що відповідачем порушено право позивача на виплату при звільненні працівника належних йому сум з індексації і компенсації заробітної плати, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги позивача в цій частині в повному обсязі в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Враховуючи вказані обставини, середній заробіток за час затримки розрахунку повинен вираховуватись з моменту звільнення позивача, а саме - з 30 листопада 2006 року по 23 червня 2014 року, тобто за 1900 робочих днів (21 за грудень 2006 року + 252 за 2007 рік + 256 за 2008 рік + 252 за 2009 рік + 251 за 2010 рік + 250 за 2011 рік +251 за 2012 рік + 251 за 2013 рік + 116 за період з 01 січня 2014 року по 23 червня 2014 року = 1900 робочих днів).

Згідно довідки, наданої відповідачем (а.с.14), судом встановлено, що позивач відпрацював до дня звільнення повні робочі місяці у вересні та жовтні 2006 року, які судом беруться для розрахунку середньоденної зарплати позивача згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Позивачу була нарахована заробітна плата у вересні 2006 року в сумі 324,31 гривень, у жовтні 2006 року - 333,45 гривень, а всього в сумі 657,76 гривень. У зазначені місяці позивач відпрацював 43 робочих дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 15,29 гривень (657,76 грн. : 43 робочих дні).

Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки індексації і компенсації становить 29051 грн. (1900 днів х 15,29 грн. = 29051 грн.).

Позивачем заявлено вимоги в частині стягнення на його користь несплачених відповідачем індексації і компенсації, що згідно довідки, наданої відповідачем, становить 1070,60 гривень, з яких індексації 527,04 гривень, а компенсації 543,56 гривень.

З урахуванням наведених вимог закону, частка, яку становить сума індексації заробітної плати та компенсації за затримку у її виплаті на суму 1070,60 гривень від заявлених вимог - 29051 грн. в порівнянні із середнім заробітком, відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», судом визначена в розмірі 3,68%=(1070,60 : 29051 х100)

При цьому, середній заробіток за період затримки розрахунку - з 30 листопада 2006 року по 23 червня 2014 року, з урахуванням середньоденної заробітної плати та визначеної судом частки, складає 1069,08 гривень (29051 грн. х 3,68 : 100 = 1069,08 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума індексації заробітної плати з компенсацією за затримку її виплати в розмірі 1070,60 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку - 1069,08 гривень, а всього 2139,68 гривень, з вирахуванням з зазначених сум податків та інших обов'язкових платежів і зборів, які підлягають вирахуванню при виплаті заробітної плати.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень, від сплати якого за законом позивач звільнена.

Керуючись ст.ст.10-11,60-61,88,213-215 ЦПК України, ст.ст.116-117,233,237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення, Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», постановою Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації за затримку її виплати, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Новоазовським РВ УМВС України в Донецькій області 13 березня 2002 року, заборгованість з індексації заробітної плати та компенсації за затримку її виплати в розмірі 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень 60 копійок, середній заробіток за час затримки в розрахунку при звільненні в розмірі 1069 (одна тисяча шістдесят дев'ять) гривень 08 копійок, а всього 2139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) гривень 68 копійок, з утриманням з вказаних сум при виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя