Справа № 2-2684/2008р.

              №2-234/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  21 січня 2009 року Крюківський райсуд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Степури А.А.,

при секретарі - Вороніній О.І.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в  м. Кременчуці   справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, де просить винести рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в м.Кременчуці та зобов'язати КП Кременчуцьке «МБТІ» зареєструвати за нею право власності на Ѕ частину вказаної квартири. Встановити між нею та відповідачем порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м.Кременчуці відповідно до якого виділити в користування їй та неповнолітньому сину ОСОБА_3, 2000 року народження кімнату площею 17,11 кв.м, а відповідачу виділити в користування житлову кімнату площею 10,35 кв.м. Допоміжні приміщення, а саме передпокій площею 6,97 кв.м., комору площею 0,92 кв.м., туалет 1,06 кв.м., ванну площею 2,14 кв.м., кухню 4, 90 кв.м., залишити в їхньому спільному користуванні. Зобов'язати КГЖЕП «Придніпровське» відкрити окремі особові рахунки на її ім'я та на ім'я відповідача згідно виділених в їх користування житлових приміщень.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 05.06.1999 року по 17.11.2005 року. Під час шлюбно сімейних відносин ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 в м.Кременчуці на підставі договору купівлі - продажу від 17.02.2005 року. За їх взаємною згодою договір купівлі - продажу було укладено на ім'я відповідача. Після розірвання шлюбу між нею та відповідачем виникли непорозуміння з приводу права власності на житло. Останнім часом взагалі він став чинити їй та їх неповнолітньому сину перешкоди в користуванні квартирою. Тому, вона змушена звернутися до суду.

            В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач -  позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представники третіх осіб КП «Кременчуцьке МБТІ» та КГЖЕП «Придніпровський» до судового засідання своїх представників не направили, але завчасно надіслали листи згідно яких проти позовних вимог позивача не заперечують та прохають справу розглянути у їх відсутність.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторін, оцінюючі надані докази, суд встановив, що дійсно на праві власності  ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 в м. Кременчуці, що підтверджується договором купівлі - продажу від 17.02.2005 року.

Відповідно до довідки про склад сім'ї виданої директором КГЖЕП «Придніпровське» сторони та їх неповнолітній син ОСОБА_3 проживають та зареєстровані за адресою м.Кременчук, АДРЕСА_1.

Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.11.2007 року, підтверджується, що шлюб між сторонами розірвано 17.11.2005 року.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 04.04.2000 року підтверджується, що у сторін по справі мається неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Згідно до ст. 355 ч. 1 ЦК України майно, що є власності двох або більше осіб  належить їм на праві спільної власності, тобто дана квартира придбана під час шлюбу сторін, тому вона є їхньою спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 70 ч.1Сімейного Кодексу України передбачає, що право сторін на рівні частки майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності та вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Згідно ст. 372ч.2 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішення суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Стаття 383 ЦК України передбачає, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання членів своєї сім'ї , інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної компенсації.

Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 162 ч1 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що квартира була придбана під час шлюбу, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

            Керуючись ст. ст. 10,60, 79,88, 212,213,215ЦПК України, ст. ст.355,358,370, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 150, 162 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

            Позов фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири та встановлення порядку користування квартирою - задовольнити.

Визнати, що  ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, яка знаходиться за адресою м.Кременчук АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_1, ОСОБА_3 у користування кімнату житловою   площею 17,11 кв.м., що знаходиться в  квартирі АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Виділити ОСОБА_2 у користування кімнату житловою   площею 10,35 кв.м., що знаходиться в  квартирі АДРЕСА_1 в м. Кременчуці.

Допоміжні приміщення, а саме: передпокій площею 6,97 кв.м., комору площею 0,92 кв.м., туалет 1,06 кв.м., ванну площею 2,14 кв.м., кухню 4, 90 кв.м., залишити в спільному користуванні співвласників.

Зобов'язати Комунальне госпрозрахункове житлово - експлуатаційне підприємство «Придніпровське» розділити особовий рахунок між ОСОБА_2 таОСОБА_1 на два окремих особових рахунка згідно до виділених у користування житлових приміщень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього, протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

Суддя:                                                                                    Степура А.А.