Справа № 129/1367/14-ц Провадження № 22-ц/772/2461/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ковчежнюк В. М.

Категорія: 30Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Міхасішина І.В., Сопруна В.В.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Гайсинський молокозавод» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної підприємством, -

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що незважаючи на його численні усні протягом трьох місяців вимоги полагодити суміжну з його садибою по АДРЕСА_1 аварійну цегляну огорожу до відповідача, останній її не полагодив, внаслідок чого 17 лютого 2014 року вона впала на передню частину покладеного ним туди автомобіля та пошкодила його, а вартість пошкоджень в сумі 10 036, 35 грн. відповідач добровільно не відшкодовує.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 10 036, 35 грн. шкоди, завданої пошкодженням автомобіля ЗАЗ-968 М № НОМЕР_1 внаслідок падіння на нього цегляної огорожі, 5 000 грн. моральної шкоди за викликані завданням матеріальної шкоди негативні переживання, порушення нормальних життєвих зв'язків, а також 2 143 грн. судових витрат.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2014 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача Супрун М.І. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 був обізнаний про загрозливий стан частини цегляної огорожі відповідача, свідомо поклав автомобіль біля неї в зоні її падіння, хоча міг і повинен (зобов'язаний) був цього не робити, а відтак завдана шкода не є об'єктивно необхідним наслідком протиправної винної бездіяльності відповідача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 2 статтті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Установлено, що 17 лютого 2014 року в м. Гайсині по вул. Переяславській, 8 частина тривалий час перебуваючої в аварійному стані цегляної огорожі відповідача впала на передню частину розташованого в зоні її падіння автомобіля ЗАЗ - 968 М № НОМЕР_1, якого в це місце свідомо поклав обізнаний про її загрозливий стан позивач, хоча міг і повинен був цього не робити, внаслідок чого автомобіль пошкоджено.

Те, що внаслідок падіння цегляної огорожі було пошкоджено автомобіль, підтверджуються зібраними по справі доказами та показаннями свідків, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

При цьому місцевий суд вірно прийняв до уваги показання позивача про те,

що він сам поклав автомобіль біля аварійної цегляної огорожі в загрозливу зону її падіння.

Таким чином, позивач був обізнаний про загрозливий стан частини цегляної огорожі відповідача, він свідомо поклав автомобіль біля неї в зоні її падіння, хоча міг і повинен був цього не робити.

Отже, відсутній причинний зв'язок між протиправною бездіяльністю

відповідача та шкодою позивачу.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач був обізнаний про загрозливий стан частини цегляної огорожі відповідача, він свідомо поклав автомобіль біля неї в зоні її падіння, хоча міг і повинен був цього не робити.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак є необгрунтованими.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 02 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ І.В. Міхасішин

/підпис/ В.В. Сопрун

З оригіналом вірно: