ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 10/Б-5022/1359/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Данко Л.С.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участі арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року у справі №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області (суддя Півторак М.Є.) 28 лютого 2014 року у справі №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ухвалив:

1. Задоволити клопотання арбітражного керуючого Гутнікевич Л.М. №02/39 від 17.02.2014р. про розподіл грошових коштів отриманих від продажу майна Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1.

2. Здійснити розподіл коштів:

- 1589,50 гривень - витрати понесені в ліквідаційній процедурі (647,00 грн. - оголошення в газеті «Голос України» про визнання боржника банкрутом; 108,00 грн. - витрати на оформлення земельної ділянки; 520,00 грн. - два оголошення щодо відбору організатора аукціону в газеті «Свобода»; 314,50 грн. - поштові витрати понесені під час ліквідаційної процедури на кореспонденцію);

- 54729,36 гривень - оплати послуг арбітражного керуючого за період з 25.01.2012 по 31.01.2014р. із коштів отриманих від реалізованого майна перерахувати на: р/р. в ПАТ КБ «Приватбанку», м. Тернопіль, ЄДРПОУ/ДРФО 2414607850, Тернопільська філія, МФО 338783, р/р 26204055100435;

- 1200,00 грн. - ПП «Консалтингова компанія «Капітал» - згідно договору на проведення незалежної оцінки від 25.12.2012р. із коштів отриманих від реалізованого майна перерахувати на: р/р. в ПАТ «Універсал Банк», м. Київ, МФО 322001, код 33768215, р/р 26008000083392;

- 91669,14 грн. - спрямувати відповідно до першочергового задоволення вимог заставодержателю - ПАТ «Дельта Банк», як вимоги забезпечені заставою, на наступний рахунок: МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р. 373910011 в АТ «Дельта Банк».

3. Відмовити в задоволені заяви №549/01-10 від 13.02.14 року Управління Пенсійного Фонду в Бережанському районі.

Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу, в якій просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління.

Апелянт вважає оскаржену ухвалу такою, що не відповідає нормам матеріального права. Висновки суду суперечать встановленим фактам та матеріалам справи, а тому на думку скаржника, така в частині відмови щодо задоволення заяви Управління ПФУ в Бережанському районі про розподіл грошових коштів підлягає скасуванню. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З метою перевірки законності і обґрунтованості ухвали господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року у справі №10/Б-5022/1359/2011 Львівський апеляційний господарський суд витребував з господарського суду Тернопільської області матеріали справи №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - для огляду в судовому засіданні. Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином. Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області двічі надсилало суду заяви розглядати справу без їх участі.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області, матеріали справи і вважає, що ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року по справі №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід скасувати виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що провадження у справі №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) порушене ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2011 року з урахуванням особливостей, визначених ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Цією ж ухвалою уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 25 січня 2012 року боржника - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М.

Господарський суд Тернопільської області у справі №10/Б-5022/1359/2011 визнав наступних кредиторів фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: ухвалою від 20 квітня 2012 року кредитором визнано Бережанську міжрайонну державну податкову інспекцію у сумі 50 168,36 грн.; ухвалою від 08 травня 2012 року кредитором визнано Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі у сумі 37 581,21 грн.; ухвалою від 21 серпня 2012 року кредитором визнано вимоги ПАТ «Дельта Банк» у сумі 17 488,01 грн. та 66 472,83 долари США (еквівалент відповідно до курсу НБУ складає 531 111,26 грн.), а всього в перерахунку на гривні 548 599,27 грн., як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою від 24 жовтня 2012 року суд затвердив оплату послуг арбітражного керуючого Гутнікевича М.І. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень ліквідатора банкрута.

19 лютого 2014 року арбітражний керуючий Гутнікевич Л.М. подав суду першої інстанції клопотання, у якому повідомив, що аукціон з продажу майна - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, із земельною ділянкою площею - 0,0882 га., оціночна вартість становить: 151 000,00 грн.) проводився Філією Товарної Біржі "Електронні торги України" в період з 14 до 29 січня 2014 року по лоту № 103267. Переможцем аукціону визнана фізична особа - ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3). Ціна продажу становить 157 040,00 грн.,

ОСОБА_4 перерахувала кошти в розмірі 141940,00 грн. (90,0%) на депозитний рахунок нотаріальної кантори, а саме: приватний нотаріус ОСОБА_5, код фізичної особи НОМЕР_4, МФО 300175, Найменування банку ПУАТ "ФІДОБАНК", Рахунок №26227000198501. З урахуванням внесеного ОСОБА_4 гарантійного внеску в розмірі 15100,00 грн., переможець торгів ОСОБА_4 повністю оплатила вартість придбаного майна в сумі 157040,00 грн.

У клопотанні ліквідатор просив суд винести рішення і стягнути кошти з депозитного рахунку в розмірі: 1589,50 грн. як витрати, понесені в ліквідаційній процедурі, 54729,36 грн. - оплата послуг арбітражного керуючого за період з 25 січня 2012 року до 31 січня 2014 року та 1200,00 грн. оплата ПП «Консалтингова компанія «Капітал» згідно договору на проведення незалежної оцінки від 25.12.2012 року. Решту коштів у сумі 91669,14 грн. просить спрямувати на задоволення вимог заставодержателю - ПАТ «Дельта Банк», як вимоги забезпечені заставою. До клопотання додано копії заяви № 01/18-02 від 01.02.2014р. за підписом ліквідатора арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. на ім'я директора Філії ТБ «Електронні торги України» та договору на проведення незалежної оцінки від 25 грудня 2012 року.

13 лютого 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі Тернопільської області звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою кошти, які надійшли в ліквідаційній процедурі банкрутства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від реалізації вищевказаного майна, спрямувати на задоволення кредиторських вимог Управління в сумі 37581,21 грн.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 28 лютого 2014 року відмовив Управлінню Пенсійного Фонду в Бережанському районі у задоволенні такої заяви, а клопотання арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. про розподіл грошових коштів отриманих від продажу майна банкрута задовольнив.

Постановляючи оскаржену ухвалу господарський суд Тернопільської області дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Пенсійного фонду України в Бережанському районі з огляду на те, що в силу ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якою передбачено черговість задоволення вимог кредиторів, вимоги Управління ПФУ в Бережанському районі відносяться до п'ятої черги, окрім того розподіл коштів погоджено зборами комітету кредиторів оформленим згідно протоколу від 31 січня 2014 року.

Львівський апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням дати винесення постанови про визнання боржника банкрутом у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 (25 січня 2012 року), предмету спору та положень п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній з 19 січня 2013 року) при розгляді цієї справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року), за винятком положень цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні справи про банкрутство - ці положення застосовуються незалежно від дати порушення провадження у справі про банкрутство.

Предметом оскарження є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року, якою проведено розподіл коштів, отриманих від продажу майна банкрута.

За приписами ч. 3 п. 7 ст. 48 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2012 року визнано кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі у сумі 37581,21 грн., з яких заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 17624,30 грн., заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 18426,91 грн. та 1530 грн. адміністративний штраф.

У заяві Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі про визнання кредитором та доданих до неї документів та в ухвалі суду від 08 травня 2012 року не вказано, що у склад визнаних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі входять вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (т.2, а.с.62-131). У заяві від 13 лютого 2014 року щодо розподілу 37581,21 грн. для часткового погашення кредиторських вимог Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі теж відсутнє обґрунтування такої вимоги, а лише зазначена ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.4, а.с.98).

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що відомості про відступлення публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 09 квітня 2008 року (предметом іпотеки якого є нерухоме майно - житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1) публічному акціонерному товариству ПАТ «Дельта Банк» внесені у державний реєстр, як це передбачено ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

Суд апеляційної інстанції констатує, що господарський суд Тернопільської області розподілив саме кошти, отримані від реалізації на аукціоні майна ОСОБА_2 - житлового будинку із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею - 0,0882 га. та розподілив їх наступним чином:

- 1589,50 гривень - витрати понесені в ліквідаційній процедурі (647,00 грн. - оголошення в газеті «Голос України» про визнання боржника банкрутом; 108,00 грн. - витрати на оформлення земельної ділянки; 520,00 грн. - два оголошення щодо відбору організатора аукціону в газеті «Свобода»; 314,50 грн. - поштові витрати понесені під час ліквідаційної процедури на кореспонденцію);

- 54729,36 грн. - оплата послуг арбітражного керуючого за період з 25.01.2012 по 31.01.2014р.;

- 1200,00 грн. - ПП «Консалтингова компанія «Капітал» згідно договору на проведення незалежної оцінки від 25.12.2012р.;

- 91669,14 грн. спрямував відповідно до першочергового задоволення вимог заставодержателю - ПАТ «Дельта Банк», як вимоги забезпечені заставою.

Підставою такого розподілу коштів слугувало клопотання арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. і додатні до клопотання копії заяви № 01/18-02 від 01.02.2014р. за підписом ліквідатора арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. на ім'я директора Філії ТБ «Електронні торги України» та договору на проведення незалежної оцінки від 25 грудня 2012 року.

Також у матеріалах справи є рішення комітету кредиторів банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оформлені протоколом від 31 січня 2014 року. Серед іншого, прийнято рішення про затвердження витрат ліквідаційної процедури у сумі 10641,50 грн., оплати праці арбітражного керуючого у сумі 54729,36 грн. та їх відшкодування із коштів, отриманих від реалізованого майна, решту отриманих коштів спрямувати на задоволення вимог заставодержателю ПАТ «Дельта Банк», як вимоги забезпечені заставою.

Проте заява №01/18-02 від 01.02.2014р. за підписом арбітражного керуючого Гутнікевича Л.М. на ім'я директора Філії ТБ «Електронні торги України» та договір на проведення незалежної оцінки від 25 грудня 2012 року за своїм змістом не встановлюють і не підтверджують витрат ліквідаційної процедури. Рішення комітету кредиторів теж не є належним і допустимим доказом понесення витрат ліквідаційної процедури чи підтвердженням суми оплати послуг арбітражного керуючого.

Більш того, у силу ст.ст. 48, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розподіл коштів проводиться за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом. Отже саме суд на підставі належних і допустимих доказів повинен перевірити факт понесення витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця, черговість задоволення вимог кредиторів.

У матеріалах справи відсутні платіжні документи, що підтверджують понесення витрат ліквідаційної процедури в сумі 1589,50 грн., докази виникнення заборгованості у сумі 1200,00 грн.; відсутній обґрунтований розрахунок 54729,36 грн. послуг арбітражного керуючого за період з 25.01.2012 по 31.01.2014р. Суду апеляційної інстанції таких доказів не надано, як і не надано обґрунтувань причин неподання доказів суду першої інстанції.

Відсутність належним чином підтвердженої суми витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, які повинні відшкодовуватись до задоволення вимог кредиторів, унеможливлює перевірку судом апеляційної інстанції дотримання приписів ст. 49 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при розподілі коштів на погашення вимог кредиторів, здійснених оскарженою ухвалою.

Згідно із ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право,зокрема, скасувати рішення частково і прийняти нове рішення.

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та приписам закону, суд визнав встановленими обставини, які не доведені належними і допустимими доказами. Тому ухвала господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року у справі №10/Б-5022/1359/2011 підлягає скасуванню. Арбітражний керуючий Гутнікевич Л.М. повинен подати суду першої інстанції докази, необхідні для прийняття законного і обґрунтованого рішення про розподіл коштів згідно з ст.ст. 48, 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бережанському районі задовольнити частково. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 28 лютого 2014 року у справі №10/Б-5022/1359/2011 скасувати.

Справу №10/Б-5022/1359/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 направити господарському суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.