АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/5791/14 Справа № 202/28655/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на ті обставини, що через невиконання відповідачем ОСОБА_2 умов Кредитно-Заставного договору № HEF0AN02194284 від 11 липня 2008 року, станом на 22 листопада 2012 року виникла заборгованість у розмірі 197573,68 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 64654,25 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 36371,84 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8808,15 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 78093,07 грн.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 9396,37 грн.
Позивач просив у рахунок погашення зазначеної заборгованості витребувати у відповідача ОСОБА_2 та передати в заклад (володіння) ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом опису предмет застави - автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2,комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт); звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію технічного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України по Свідоцтву про реєстрацію технічного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Також позивач просив стягнути солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») як поручителя за Договором поруки № 167 від 20 жовтня 2010року та ОСОБА_2 10000грн., вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та наявності підстав для застосування ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки у матеріалах справи є ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2011 року, якою позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави було залишено без розгляду.
Такі висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, не відповідають встановленим судом обставинам справи, що згідно п.п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Установлено, що 11 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитно-Заставний договір № HEF0AN02194284, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 56668,02 грн. з кінцевим терміном повернення 10 липня 2015 року та відсотковою ставкою за користування кредитом 20,04% річних.
За умовами даного договору ОСОБА_2 передав у заставу належний йому на праві власності автомобіль автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3 (а.с.10-20).
Крім того, виконання умов основного договору забезпечено договором поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ПАТ «Акцент-Банк» за умовами якого розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою, зазначеною в додатку 1 та становить 10000 грн. (а.с.7).
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно зі ст. ст. 589, 590 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет застави є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.
Установлено, що з лютого 2009 року відповідач допустив прострочення внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим згідно розрахунку заборгованості станом на 22 листопада 2012 року виникла заборгованість у розмірі 197573,68 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 64654,25 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 36371,84 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8808,15 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 78093,07 грн.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 9396,37 грн. (а.с.5,6).
Згідно зі ст. 25 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2654-XII «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Нормами чинного законодавства заставодержателю надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, у тому числі й продаж предмета такого обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах .
Визначений позивачем спосіб реалізації предмета застави - шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу вказаного автомобіля з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України та наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного предмета застави відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.
У той же час, колегія суддів вважає, що розмір заборгованості, зазначений позивачем у розрахунку є недоведений, не може бути задоволений у повному обсязі та підлягає зменшенню, виходячи з наступного.
Так, висуваючи вимогу щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 64654,25 грн., з яких прострочене тіло 31384,95 грн., позивач не надав доказів збільшення суми кредиту, оскільки як убачається з п.17.1.1 Договору, загальний розмір Кредиту складає 56668, грн. Зазначена сума вказана і у Додатку до Договору щодо загальної вартості кредиту (а.с.20).
Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Абзац перший п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснює, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка, лише за заявою відповідача.
Оскільки відповідач і у своїх запереченнях на позов від 10 грудня 2013 року, і у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції заявляв про часткове погашення ним заборгованості та неспівмірно високу суму нарахованої пені, колегія суддів вважає правильним застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, передбачених пунктом 6 ст. 3 ЦК України, зменшити розмір спірної пені до 5000 гривень.
Відповідно до п.14.9 Договору при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за Договором понад 30 календарних днів, Банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобов'язання.
Оскільки розмір заборгованості за кредитом, процентами, комісією, пенею складає 106848,02 грн. (56668,03 грн. + 36371,84 грн. + 8808,15 грн. + 5000 грн.) штраф 5% від суми невиконаного зобов'язання становитиме 5342,4 грн.
Загальна сума заборгованості за Договором становить 112440,42 грн., у рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет застави.
Разом із тим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо передачі в заклад (володіння) шляхом опису предмета застави, комплекту ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки договором заклад як самостійний вид застави не передбачений.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» 10000 грн. рішення суду не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося.
Згідно з ч.5 ст. 88 ЦПК України суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення, стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1124,40 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет застави скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
У рахунок погашення заборгованості за Кредитно-Заставним договором № HEF0AN02194284 від 11 липня 2008 року, яка станом на 22 листопада 2012 року становила 112440,42 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста сорок грн. 42 коп.), у тому числі: заборгованість за кредитом - 56668,03 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 36371,84 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8808,15 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 5000 грн.; штраф (фіксована частина) - 250 грн.; штраф (процентна складова) - 5342,4 грн.,
звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Daewoo, модель: Nexia, рік випуску: 2008, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України та наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» повноважень, необхідних для здійснення продажу предмета застави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1124,40 грн. (тисяча сто двадцять чотири грн. 40 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді