ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 серпня 2014 року м. Київ К/9991/42010/12

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20 лютого 2002 року секретарем Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Лимар Л.М. складено заповіт від імені Капшука Г.П. на ім'я його сина ОСОБА_2 У книзі нотаріальних дій заповіт зареєстрований за №249. На думку ОСОБА_1 відповідні нотаріальні дії є недійсними, оскільки вчинені з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про нотаріат». У період з 1998 року по 2003 рік (тобто й на момент вчинення посвідчення заповіту) ОСОБА_2 був головою Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Позивач вважає, що секретар сільської ради Лимар Л.М. не мала права вчиняти нотаріальні дії від імені ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що і Лимар Л.М., і ОСОБА_2 на той момент працювали у Новопетрівській сільській раді Магдалинівського району Дніпропетровської області. Просила з урахуванням уточнень позовних вимог поновити строк звернення до суду; визнати незаконними дії секретаря Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; стягнути з Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області моральну шкоду в сумі 10000 грн та матеріальну шкоду на затрати на проїзд.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії секретаря Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Лимар Л.М. щодо складання заповіту від 20 лютого 2002 року на ім'я голови Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Капшука Г.П. Стягнуто з Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Окремою ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року доведено до відома Дніпропетровської обласної державної адміністрації, прокуратури Магдалинівського району Дніпропетровської області та Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про встановлені судом обставини для вжиття відповідних заходів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в частині визнання дій секретаря Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Лимар Л.М. щодо складання заповіту від 20 лютого 2002 року на ім'я голови Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Капшука Г.П. закрито. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області щодо складання заповіту від 20 лютого 2002 року на ім'я голови Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 лютого 2002 року секретар Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Лимар Л.М. посвідчила заповіт від імені голови Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Капшука Г.П., та зареєструвала його в реєстрі нотаріальних дій за №249.

ОСОБА_1 просила поновити строк їй звернення до суду, оскільки про існування заповіту дізналась під час розгляду цивільної справи №2-9-2008 Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Магдалинівська районна державна адміністрація, Магдалинівська державна нотаріальна контора, Магдалинівське бюро технічної інвентаризації, Магдалинівський районний відділ земельних ресурсів про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва на нерухоме майно, скасування Державних актів про право власності на землю, визнання недійсним договору довічного утримання, продовження строку на прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за заповітом.

Предметом позову у даній справі є визнання незаконними дій секретаря Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області щодо складання заповіту від 20 лютого 2002 року.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII та Главою 85 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Частиною 1 статті 1 Закону № 3425-XII встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 статті 1 Закону № 3425-XII передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно з частиною 4 статті 1 Закону № 3425-XII у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Статтею 50 Закону № 3425-XII передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта.

Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Статтею 1251 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 1257 цього Кодексу передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Посвідчення заповіту чи вчинення інших нотаріальних дій не є здійсненням владної управлінської функції.

Правовідносини, що виникають між нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріальної діяльності, є суто процесуальними за своєю сутністю і не можуть характеризуватися як владні відносини у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно дійти висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. А отже, виходячи з положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, відповідачем у справі про оскарження нотаріальної дії, вчиненої посадовою особою органів місцевого самоврядування, може бути лише посадова особа органів місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення таких нотаріальних дій, а тому висновок суду апеляційної інстанції, що належним відповідачем у справі повинна бути Новопетрівська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області є помилковим.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2012 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Олендер І.Я.

Черпак Ю.К.

Суддя В.В. Юрченко