Справа № 750/6252/14 Головуючий у 1 інстанції Мурашко І. А.

Провадження № 33/795/159/2014

Категорія - ч.1 ст. 41 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області - суддя Антипець В. М.,

з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вищою освітою, жителька АДРЕСА_1, яка працює головним бухгалтером-завідувачем сектору бухгалтерського обліку та звітності в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області,

притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. та стягненням судового збору в сумі 36 грн. 54 коп.

Як встановив суд, ОСОБА_1, працюючи головним бухгалтером-завідувачем сектору бухгалтерського обліку та звітності в інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, допустила порушення вимог законодавства про працю. А саме, в порушення ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника ОСОБА_2, не провела у день звільнення виплати усіх належних йому від організації сум, що було встановлено при перевірці 16 травня 2014 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Чернігівській області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення, мотивуючи тим, що дійсно в наказі № 9-к від 13 січня 2014 року Держспоживінспекції України мається вказівка головному бухгалтеру провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_2 . У наказі № 04-к Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області від 21 січня 2014 року була надана вказівка у разі необхідності провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_2

За рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року ОСОБА_2 на роботі не поновлено, дата звільнення за власним бажанням визначена не була. Питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не обговорювалося. Їй, як головному бухгалтеру відомо, що ОСОБА_2 на роботі з 8 травня по 31 травня 2013 року не перебував. Розрахунковий лист за січень місяць 2014 року щодо ОСОБА_2 по зарплаті за час з 7 травня по 31 травня 2013 року вона склала, чого не витребували перевіряючі, склавши протокол про адміністративне правопорушення. Розрахунок по зарплаті з ОСОБА_2 був проведений ще при звільненні 7 травня 2013 року.

Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, вказуючи, що вона не може розпоряджатися самостійно бюджетними коштами, ні Держспоживінспекція, ні інспекція з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, питання виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 не обговорювала, тоді як дату звільнення перенесли з 7 травня 2013 року на 31 травня 2013 року та змінили формулювання причин звільнення.

Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи та документів, наданих особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, громадянин ОСОБА_2 був звільнений з державної служби за порушення присяги, на підставі п. 6 ст. 30 Закону України Про державну службу, з 7 травня 2013 року.

Наказ про звільнення ОСОБА_2, виданий начальником Держінспекції України з питань захисту прав споживачів від 26 квітня 2013 року № 152-к, та наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, був скасований постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року та покладене зобов'язання на Держінспекцію України з питань захисту прав споживачів та інспекцію з питань прав споживачів у Чернігівській області звільнити ОСОБА_2 з державної служби, згідно поданої ним заяви 29 квітня 2013 року на підставі вимог ст. 38 Кодексу Законів України про працю.

13 січня 2014 року голова Держіснпекції України з питань прав споживачів видав наказ № 9-к про зміну формулювання причин та дати звільнення ОСОБА_2 з посади заступника начальника інспекції з питань прав споживачів в Чернігівській області, а саме з 31 травня 2013 року за власним бажанням, за ст. 38 КЗпП України. Одночасно доручив інспекції в Чернігівській області провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_2, внести зміни до табелю обліку робочого часу та у трудову книжку.

21 січня 2014 року виконуючий обов'язки начальника інспекції з питань прав споживачів у Чернігівській області видав наказ № 04-к, яким звільнив від виконання обов'язків заступника начальника інспекції з питань прав споживачів у Чернігівській області ОСОБА_2 за власним бажанням, у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, та доручив головному бухгалтеру ОСОБА_1, у разі необхідності, провести остаточний розрахунок з ОСОБА_2.

В період часу з 8 травня по 31 травня 2013 року ОСОБА_2 на роботу не виходив, у зв'язку з чим, у коригуючому табелі за травень 2013 року йому проставлені неявки на роботу.

Вказівки від керівництва нарахувати ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 8 травня по 31 травня 2013 року - ОСОБА_1 не одержувала. Розрахунок по зарплаті вона провела з ОСОБА_2 ще 7 травня 2013 року, що не спростовано матеріалами справи.

Проведення розрахунку по зарплаті і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не тотожні поняття.

Інспекція з питань прав споживачів в Чернігівській області фінансується за рахунок бюджету і головний бухгалтер інспекції не вправі самостійно без рішення керівника чи судового рішення нарахувати працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, факту невиплати розрахунку під час звільнення з роботи працівника ОСОБА_2 не було, відповідно головний бухгалтер-завідувач сектору бухгалтерського обліку та звітності в інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, притягнута безпідставно.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. п. 1 ст. 247, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю події адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Антипець