ЄУН 267/1789/14-ц
Справа № 2/267/1226/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2014 року м. Макіївка
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Колієва С.А.
при секретарі Забавській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, до Макіївської міської Ради про визнання права власності,-
в с т а н о в и в :
28 березня 2014 року до Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області звернулася ОСОБА_1 з вказаним позовом, в якому просила визнати за нею та ОСОБА_2 право власності у рівних частках на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 яка складає ? частину жилого будинку з надвірними спорудами. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року померла ОСОБА_3, яка є її та ОСОБА_2 рідною матір'ю. На час смерті ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1. яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.02.1991 року П'ятою Макіївською державною нотаріальною конторою (реєстровий номер 2-406). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у виді вказаної квартири. Вона та ОСОБА_2 є рідними дітьми померлої та відповідно спадкодавцями першої черги. Спадщина ними прийнята оскільки вона своєчасно звернулася до нотаріальної контори з відповідною заявою, а син померлої - ОСОБА_2 - постійно проживав з нею на час смерті спадкодавці. Крім того, зазначила, що вона є піклувальником ОСОБА_2 та також звернулася до нотаріальної контри з заявою про прийняття останнім спадщини після смерті матері. У видачі їм свідоцтва про право власності в порядку спадкування на вказану квартиру нотаріусом було відмовлено, з посиланням на те, що правовстановлюючий документ (договір купівлі-продажу) на вказану квартиру не пройшов державної реєстрації. За таких обставин просила визнати за нею та ОСОБА_2 у рівних частках право власності на вказану квартиру.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити. Надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача - Макіївської міської ради в судове засідання не з'явилася, надала суду письмові заперечення, згідно яких зазначила, що Макіївська міська рада не є належним відповідачем у даній справі. При цьому зазначила, що позивачами спадщина після померлої прийнята, питання про її відумерлість не ставиться, а отже Макіївська міська рада, виходячи з покладених на неї функцій і повноважень, не має жодного інтересу щодо предмету позову.
Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та його слід задовольнити з таких підстав.
В судовому засіданні встановлені наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого повторно 17.09.2013 року Гірницьким відділом РАЦС Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року та її батьками записані ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_3 (мати).
18 березня 1978 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_6, який був зареєстрований у відділі ЗАГС Гірницького району м. Макіївки Донецької області (актовий запис №195) та змінила своє дівоче прізвище на «ОСОБА_1», що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2, виданого 18.03.1978 року.
З представленого свідоцтва про народження серія НОМЕР_3, виданого повторно 24.02.2005 року відділом РАЦС Гірницького районного управління юстиції м. Макіївки встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року та його батьками записані: ОСОБА_5 (батько) та ОСОБА_3 (мати).
Рішенням виконавчого комітету Гірницької районної ради м. Макіївки № 188/2 від 13.06.2001 року ОСОБА_1 було призначено піклувальником над ОСОБА_2, 1963 року народження, який є інвалідом 1-ї групи з дитинства.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_3 померла, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4, виданого відділом РАЦС Гірницького районного управління юстиції м. Макіївки Донецькій області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у виді трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказаний будинок належав померлій на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу, укладеному нею та Ш/у «Холодна Балка» ВО «Макіїввугілля» від 25 лютого 1991 року.
Стаття 1258 ЦК України передбачає, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. (стаття 1269 ЦК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3 та 5 стаття 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Згідно наданої відповіді завідуючої П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори №513/01-16 від 16.06.2014 року та долученої до неї інформаційної довідки зі Спадкового реєстру встановлено, що після померлої 30.01.2005 року ОСОБА_1 була заведена спадкова справа 655/2005 рік; 29.07.2005 року з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину не видавалося.
Крім того, згідно представленої домової книги для прописки громадян у АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 з 30.05.1990 року (20.04.2005 року знята з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю); ОСОБА_2 - з 30.05.1990 року.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у 2 та 3 абзацах пункту 23 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Постановою державного нотаріуса від 20 березня 2014 року було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки останньою був наданий правовстановлюючий документ на квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу від 25.02.1991 року, посвідчений П'ятою макіївською державною нотаріальною конторою за реєстром 2-406, який не пройшов державної реєстрації.
З матеріалів справи встановлено, що 25 лютого 1991 року між шахтоуправлінням «Холодна Балка» виробничого об'єднання «Макіїввугілля» та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу згідно якого остання придбала квартиру №1 (яку вона займала), яка складається з трьох жилих кімнат, жилою площею 37,2 кв.м та яка складає ? частину двоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом П'ятої Макіївської державної нотаріальної контори та зареєстровано у реєстрі за №2-406.
Відповідно до положень ст.227 ЦК УРСР, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
З огляду на вищевикладене слід зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин (дату укладення договору купівлі-продажу жилого будинку 25.02.1990 року) за діючим на той час законодавством не містилося спеціального застереження щодо моменту виникнення права власності за договорами відчуження жилих будинків, які підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. В ст. 227 ЦК УРСР лише передбачалося, що договір купівлі-продажу жилого будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоч би однією з сторін є громадянин, та зареєстрований у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів. Недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору за цією статтею спричиняло його недійсність, і взагалі не визначалися правові наслідки недодержання вимоги про реєстрацію.
Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
З матеріалів справи встановлено що договір купівлі-продаж спірного помешкання був укладений відповідно до приписів ч.1 ст.227 ЦК УРСР, а саме був нотаріально посвідчений. При цьому згідно представлених доказів вказаний договір був реально виконаний: продавець отримав обумовлену у договорі суму, про що безпосередньо зазначено у самому договорі, а покупець (ОСОБА_3.) була зареєстрована та проживала у вказаному будинку з 30.05.1990 року (що підтверджено копією домової книги).
З огляду на викладене на переконання суду, слід визнати, що з моменту укладення та нотаріального посвідчення вищезазначеного договору купівлі-продажу від 25.02.1990 року у ОСОБА_3 виникло право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 і вказаний будинок входить до складу спадщини, яка відкрилася після її смерті.
Відсутність державної реєстрації права власності за договором купівлі-продажу за ОСОБА_3 у даному випадку не має правового значення, оскільки згідно діючого на час укладення договору купівлі-продажу законодавства, виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацію.
У зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_3 на спірне домоволодіння, після смерті якої успадковують її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі у справі), та відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом) з цих підстав, останні позбавлені можливості оформити свої права на спадщину, тому позов про визнання права власності на нерухоме майно є відповідним способом захисту права. Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання права.
Стосовно посилань представника відповідача про те, що Макіївська міська рада не є належним відповідачем у даній справі суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1277 ЦК України встановлено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до абзацу 2 пункту 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, вищезазначені посилання представника Макіївської міської ради є помилковими та не можуть бути прийняті до уваги.
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 за вказаною адресою розташоване домоволодіння яке складається з: квартири (загальною площею 58,20 кв.м, житловою - 35,30 кв.м), яка становить ? частину жилого будинку під літ. А1, літня кухня літ.Б, гараж літ.Г, сараї літ. Д, О, П вбиральні літ.Е та огорожі.
З огляду на наведене, позовні вимоги ґрунтуються на законі та обставинах справи, що є підставою для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності у рівних частинах (по ? частині кожному) на спірний будинок за надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 227 ЦК УРСР, 1296, 1297,1268, 1299 ЦК України, керуючись ст.ст. 212-215, 256 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом на квартиру №1 (загальною площею 58,20 кв.м, житловою - 35,30 кв.м), яка становить ? частину жилого будинку під літ. А1, та надвірними спорудами: літня кухня літ.Б, гараж літ.Г, сараї літ. Д, О, П, вбиральні літ.Е та огорожі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які приймали участь у розгляді справи але не були присутніми при його проголошенні в той же строк з часу отримання копії рішення.
Суддя: