ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

11 січня 2007 р.

№ 36/223

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Першиков Є.В.

судді

Савенко Г.В.

Ходаківська І.П.

розглянувши

касаційну скаргу

ТОВ “Науково-практичний центр “Стоматест”

на	постанову від 26.09.2006р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№  36/223 Господарського суду   м.Києва

за позовом

Заступника прокурора  Оболонського району м.Києва  в інтересах держави в особі Київської міської Ради

до	ТОВ “Науково-практичний центр “Стоматест”

про	Звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

З участю представників :

позивача – не з’явилися

відповідача – Гнатюк В.В., директор

                    –Захарченко С.П., за довіреністю

  

                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.06.2006р. у справі №36/223, яке залишене без змін постановою від 26.09.2006р. Київського апеляційного господарського суду, задоволено позов Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Стоматест", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-практичний центр "Стоматест" звільнити земельну ділянку площею 2 666 кв. м. по вул. Приозерній, 2-В в Оболонському районі м.Києва та привести в придатний для використання стан в 30-денний термін з дня набрання рішенням законної сили.

         ТОВ “Науково-практичний центр “Стоматест” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 26.09.2006р. Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2006р. у справі №36/223, а в задоволенні позовних вимог відмовити.

         Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

        Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведеної Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації перевірки встановлено використання відповідачем спірної земельної ділянки під розміщення автостоянки без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою площею 2 666 кв. м. по вул. Приозерній, 2-В у Оболонському районі м. Києва.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки доводиться актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 15.06.2005 № 767/05, складеного за участю директора ТОВ „Науково-практичний центр „Стоматест" Гнатюка В.В.

Колегія суддів зазначає, що   статтею 125 Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, та виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Частина 3 ст. 125 Земельного кодексу України містить загальне правило щодо заборони використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації.

Порушення даної норми тягне за собою відповідальність, визначену ст.212 Земельного Кодексу України - повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки, яке провадиться за рішенням суду.

Апеляційним судом вірно встановлено, що надані відповідачем розпорядження виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 02.10.1981 № 709-р "Про організацію тимчасових стоянок транспортних засобів індивідуальних власників", на виконання зазначеного рішення витяг із рішення № 531 від 13.09.1983 виконавчого комітету Мінської районної Ради народних депутатів, розпорядження Представника Президента України від 20.07.1992р не можуть бути належними доказами правомірності користування земельною ділянкою, оскільки  зміст вищезазначених розпоряджень свідчить, що  за цими розпорядженнями не вирішувалось питання про передачу відповідачу спірної земельної ділянки  у  користування.

На час прийняття вказаних розпоряджень був чинним Земельний кодекс України 1990 року (із змінами та доповненнями), статтею 22 якого передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; згідно із ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України 1990 року (із змінами та доповненнями) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів; право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди оформляється договором, тобто, правовою підставою користування земельною ділянкою є державний акт або договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до  ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.           

          З огляду на вищенаведені обставини та, враховуючи відсутність у відповідача документів, що посвідчують право користування спірною земельною ділянкою,  судом правомірно задоволено позовні вимоги Заступника прокурора  Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської Ради.

         Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права  ґрунтуються на невірному тлумаченні норм господарського процесуального Кодексу  та спростовується матеріалами справи.

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права  і підстав для її скасування не вбачається.

         Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін  оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови .          

       Керуючись, ст.ст.111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

 

                                                      ПОСТАНОВИВ :

       Касаційну скаргу ТОВ “Науково-практичний центр “Стоматест” залишити без задоволення.

       Постанову від 26.09.2006р. Київського апеляційного господарського суду у справі №  36/223 Господарського суду   м.Києва  залишити без змін.

       

Головуючий    суддя                                                                     Є. Першиков

                                                                  

Судді                                                                                              Г. Савенко

                 

                                                                                             І.  Ходаківська