ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 р. | № 30/427 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | Першиков Є.В. |
судді | Савенко Г.В. |
Ходаківська І.П. |
розглянувши |
касаційну скаргу | ЗАТ “Агропромислова корпорація “Зоря” |
на | постанову від 03.10.2006р. Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 30/427 Господарського суду м.Києва |
за позовом | ЗАТ “Агропромислова корпорація “Зоря” |
до | Фонду державного майна України |
про | витребування майна з чужого незаконного володіння |
З участю представників :
позивача – Гудилик М.І., за довіреністю
відповідача –Коваленко О.П., за довіреністю
ВСТАНОВИВ :
Закрите акціонерне товариство Агропромислова корпорація “Зоря” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2006р. , яке залишене без змін постановою від 03.10.2006р. Київського апеляційного господарського суду в задоволенні позову відмовлено .
ЗАТ “Агропромислова корпорація “Зоря” звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 03.10.2006р. Київського апеляційного господарського суду та Рішенням господарського суду м. Києва від 05.07.2006р. у справі №30/247, та прийняти нове рішення.
Відповідно до ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між Агрофірмою “Зоря” та Рівненським об’єднанням “Рівнеколгоспздравниця” у 1992 році укладено договір купівлі-продажу, предметом якого була купівля-продаж санаторного комплексу агрофірми “Зоря” (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору Агрофірма “Зоря” зобов’язалась продати, а Рівненське об’єднання “Рівнеколгоспздравниця” зобов’язалося купити санаторний комплекс разом з установленим у ньому устаткуванням та не встановленими комплектуючими, а також сплатити передбачену договором суму вартості санаторію рівними частками на протязі 1992р.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, в постанові президії Вищого арбітражного суду України від 15.10.1996 у справі № 22/6 за позовом Агрофірми „Зоря” та Об’єднання „Рівнеколгоспздравниця” до Міністерства сільського господарства і продовольства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Рівненській області, Орендного підприємства „Санаторій „Червона калина”, Організації орендарів санаторію „Червона калина”, Виконавчого комітету Рівненської районної ради народних депутатів, Виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів про визнання недійсними актів ненормативного характеру стосовно створення санаторію, визнання недійсним договору оренди, повернення санаторію Агрофірмі „Зоря” встановлено, що Агрофірма „Зоря” втратила право власності на майно санаторію внаслідок продажу об’єднанню „Рівнеколгоспздравниця”, а останнє власником не стало тому, що придбало це майно за державні централізовані капіталовкладення.
Також, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.03.2005р. у справі № 18/284, яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.08.2005 залишено без зміни, відмовлено у позові Агрофірмі „Зоря” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Орендне підприємство “Санаторій „Червона калина” про витребування санаторного комплексу „Червона калина”, що знаходиться у с. Жорин Рівненського району Рівненської області з чужого незаконного володіння.
Зазначене рішення мотивоване тим, що Агрофірма „Зоря” втратила право власності на майно санаторію внаслідок продажу Об’єднанню „Рівнеколгоспздравниця, а останнє власником не стало тому, що придбало це майно за державні централізовані капіталовкладення.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.12.2005 у справі № 11/101 за позовом прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України від імені якого діє Регіональне відділення по Рівненській області до Орендного підприємства “Санаторій „Червона калина”, треті особи Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації та Агрофірма „Зоря” та за зустрічним позовом Орендного підприємства “Санаторій „Червона калина” до Фонду державного майна України від імені якого діє Регіональне відділення по Рівненській області визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області право власності на об’єкти нерухомості санаторію „Червона калина”, які розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Жорин, а за Орендним підприємством “Санаторій „Червона калина” визнано право спільної часткової власності на частку в майні головного корпусу –83 350,00 грн. санаторію „Червона калина”, який розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Жор
Відповідно до ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Проте, як вбачається з вищенаведених судових рішень, ЗАТ АК “Зоря” втратила право власності на майно санаторію внаслідок продажу майна.
При цьому, рішенням господарського суду Рівненської області від 27.12.2005 у справі №11/101, право власності на об’єкти нерухомості санаторію „Червона калина” визнано за державою, а право спільної часткової власності в майні головного корпусу за Орендним підприємством “Санаторій „Червона калина”.
За таких обставин апеляційний суд дійшов вірного висновку, що доводи наведені ЗАТ АК “Зоря є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ЗАТ “Агропромислова корпорація “Зоря” залишити без задоволення.
Постанову від 03.10.2006р. Київського апеляційного господарського суду у справі № 30/427 Господарського суду м.Києва залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Г. Савенко
І. Ходаківська