ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

11 січня 2007 р.

№ 2/193

      Вищий  господарський  суду  України  в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. –головуючого, Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши  касаційну скаргу

ПП “Асфодел”

на  постанову

від 22.08.2006

Луганського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Луганської області  № 2/193

за позовом

ДП “Придніпровська залізниця”

до третя особа

ПП “Асфодел” Донецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень

про	стягнення 6705 грн.

за участю представників: - позивача

Чабіної М.С.

- відповідача - 3 особи

Ковалюк О.В. не з’явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2006 у справі № 2/193 (суддя Седляр О.О.) позовні вимоги Державного підприємства „Придніпровська залізниця” до Приватного підприємства „Асфодел” про стягнення 6705 грн. штрафу за невірно вказану масу вантажу у залізничній накладній № 52379867 задоволені частково в сумі 670,50 грн., в решті позову  відмовлено.

Рішення мотивовано доведенням матеріалами справи зазначення саме відповідачем, а не залізницею в особі станції відправлення, у накладній № 52379867 неправильної маси вантажу. При цьому, суд першої інстанції за своєю ініціативою з врахуванням положень статті 233 Господарського  кодексу України зменшив суму штрафу, що підлягав стягненню з відповідача.

Колегія суддів Луганського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Парамонової Т.Ф., суддів Бойченка К.І., Медуниці О.Є.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою позивача, постановою від 22.08.2006 рішення у справі змінила, позов задовольнила повністю з посиланням на неправомірне застосування судом першої інстанції положень ст. 233 Господарського кодексу України щодо можливості зменшення суми штрафу, оскільки обов’язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити та штраф за неправильне їх зазначення встановлені спеціальним законодавством –Статутом залізниць та Правилами оформлення перевізних документів, і не є змістом договору перевезення, який засвідчено накладною.

Не погоджуючись з постановою у справі, ПП “Асфодел” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає рішення та постанову у справі прийнятими внаслідок неповного з’ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, судами не враховано, що фактично масу вантажу визначила залізниця, однак, відповідну графу в накладній помилково заповнив відповідач.

ДП “Придніпровська залізниця” подало відзив на касаційну скаргу, виклавши свої заперечення проти вимог, викладених в скарзі, просить постанову суду апеляційної інстанції у справі залишити без змін, а касаційну скаргу ПП “Асфодел” – без задоволення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за залізничною накладною № 52379867 у вагоні № 67883355 зі станції відправлення Лутугіно Донецької залізниці відвантажив вугілля на станцію Павлоград –1  Придніпровської залізниці, в подальшому станцію призначення було змінено на Синельникове-1.

За змістом залізничної накладної, масу вантажу у кг, а саме: брутто 89700 кг, тара 20800 кг, нетто 68900 кг, визначено відправником –Приватним підприємством „Асфодел” - відповідачем у справі.

При прибутті вагону № 67883355 на станцію Павлоград –1  Придніпровської залізниці здійснено комісійне зважування вказаного вагону на справних 150-тонних вагонних вагах, за результатами якого встановлено, що маса вантажу фактично становить: брутто 88100 кг, тара 20800 кг, нетто 67300 кг, тобто менше на 1600 кг, ніж зазначено в провізних документах, що підтверджується комерційним актом БН № 744501/7 від 04.11.2005 і про що залізницею вчинено відповідну відмітку у графі 5 накладної № 52379867, а також актом загальної форми № 2159 від 04.11.2005 станції Павлоград –1 Придніпровської залізниці.

За неправильне зазначення відповідачем маси вантажу у накладній № 52379867 залізницею відповідно до ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць нараховано та пред’явлено до стягнення штраф у розмірі п’ятикратної вартості провізної плати, яка за вказаною накладною становить 1341 грн., у загальній сумі 6705 грн.

Заперечення відповідача щодо стягнення штрафу обґрунтовуються посиланням на відсутність його вини у встановленій розбіжності у масі вантажу, оскільки фактично масу вантажу визначав не він, як відправник, а залізниця в особі станції відправлення на підставі договору від 01.01.2005 № 30 про надання послуг по зважуванню вагонів на вагонних вагах № 52 станції Лутугіно Донецької залізниці.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно вагон № 67883355 зважувався на 150-тонних вагонних вагах станції Лутугіно, але таке зважування не є контрольним, оскільки відповідачем на вимогу суду такі докази, зокрема, витяг з книги форми ГУ-78, не надано, а проводилось за заявкою відправника на виконання вищезазначеного договору № 30 від 01.01.2005, укладеного між Донецькою залізницею і відповідачем, при цьому, відомості про масу вантажу внесено до накладної № 52379867 саме відправником, а не залізницею, ці відомості посвідчені директором ПП “Асфодел” п.Студеникіним.

Колегія суддів визнає законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення у накладній маси вантажу у вигляді штрафу у пред’явленій сумі 6705 грн., оскільки штраф, нарахований на підставі ст. 122 Статуту залізниць відповідно до ст. 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв’язку з цим збитків, отже, застосування судом першої інстанції частин 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України щодо зменшення штрафу з підстав не визначення кредитором збитків за договором перевезення та не пред’явлення їх до стягнення, є помилковим.

    Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній —основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 цього Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, зокрема, статтею 122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу, передбаченого статтею 118 Статуту, за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.  

Обов’язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, встановлено також пунктами 2.1, 2.2, 2.3 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа комплекту перевізних документів “маса вантажу в кг, визначена відправником”, де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: “Спосіб визначення маси”, де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: “на товарних вагах”, “на вагонних вагах вантажопідйомністю ... т”, “на елеваторних вагах” чи інших вагах; “Навантаження засобами” –зазначається “відправника”, якщо навантаження здійснюється відправником. У графі “Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую” представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

  Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною першою статті 26 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах.

Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм, слід дійти висновку, що зазначення у накладній маси вантажу є обов’язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується актом загальної форми, комерційним актом, а з відправника стягується штраф у розмірі п’ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт невірного зазначення відповідачем у накладній № 52379867 маси вантажу, що підтверджується актом загальної форми № 2159 від 04.11.2005, комерційним актом БН № 744501/7 від 04.11.2005, відповідно до яких переважування здійснювалось двічі на справних перевірених (23.09.2005) 150-тонних вагонних вагах станції Павлоград-1, вагон № 67883355 прибув в технічно і комерційно належному стані, люки зачинені, витікання вантажу відсутнє, навантаження в вагоні рівномірне нижче бортів на 700-800 мм, без ознак розкрадання, а в розділі “Ж” комерційного акту наявна відмітка нововизначеної станції призначення Синельникове-1 про те, що при перевірці вантажу різниці та будь-яких розбіжностей з цим актом не виявлено, вантаж –вугілля кам’яне –видано отримувачу в кількості 67300 кг, що відповідає приписам ст. 53 Статуту залізниць.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки зважування вагону № 67883355 залізницею відбулось на вагах станції відправлення не в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу, а як послуга, надана відправникові на виконання відповідного договору для внесення ним цих відомостей до накладної.

З огляду на викладене, підстав для скасування або зміни постанови суду апеляційної інстанції  колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 у справі № 2/193 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Касаційну скаргу ПП “Асфодел” залишити без задоволення.

Головуючий                                                                         К.В.Грейц

    

Судді                                                                                               О.І.Глос

                                                                                                 

                                                                                                С.В.Бакуліна